Розвиток відчуття і сприймання у дітей

Як співпрацювати з «неспокійними батьками»

Відчуття і сприймання є базовими пізнавальними процесами людини. Вони закладають основу утворення та розвитку вищих психічних функцій:

• сприймання
• пам’яті
• уяви
• мовлення
• мислення.

Формуються вони в дитини найпершими з-поміж усіх пізнавальних процесів, і саме за їх допомогою малюк отримує інформацію про навколишній світ.

Різниця між відчуттям і сприйманням полягає у тому, що перше поняття означає відображення лише частин, елементів предмета, а друге дає змогу охоплювати інформацію про предмет цілісно.

Першим із цих двох психічних процесів формується відчуття — здатність отримувати інформацію з навколишнього світу завдяки зоровим, тактильним, слуховим, нюховим, смаковим і пропріоцептивним (координація рухів тіла) аналізаторам. Саме завдяки відчуттям дитина реагує на звуки, дотики, тремтіння, розрізняє різні текстури та кольори, смаки їжі, запахи, вчиться керувати своїм тілом і його частинами. Згодом починає формуватися сприймання: дитина активніше взаємодіє з предметами і у змозі пов’язувати частини предметів у єдине ціле. Водночас, відчуття продовжує активно розвиватись. Ці пізнавальні психічні процеси тісно пов’язані між собою, і їхній правильний розвиток забезпечує сприятливі умови для становлення складніших психічний функцій.

⚓Як застосовувати мнемотехніку в роботі з дошкільниками

Культурно-гігієнічні навички: що передбачено

Практичні рекомендації та картки контролю, щодопоможуть перевірити, як вихователі організовують роботу зформування в дітей культурно-гігієнічних навичок.

ВЗЯТИ У РОБОТУ

Відчуття: норма та труднощі розвитку

Відчуття починають формуватися в дитини одразу після народження. Із моменту появи малюка на світ його оточують різні сенсорні подразники, реакцією на які і є психічний процес відчуття. Перші реакції аналізаторів дитини доволі прості та повільні, утім із часом вони ускладнюються та пришвидшуються. Формування відчуттів ми можемо спостерігати, скажімо, коли діти пробують різні предмети на смак, гризуть їх, прислухаючись трусять біля вуха, завмирають, почувши певний звук тощо.

Кожна дитина по-своєму реагує на подразники, які надходять із навколишнього середовища. Деякі діти мають труднощі із їх перетворенням і з регулюванням своїх реакцій на них. Це може негативно впливати на соціальний та емоційний розвиток дитини.

До труднощів із відчуттям та перетворенням отриманих сенсорних подразників відносять:

• надчутливість
• знижену вразливість.

Надчутливість може проявлятися, коли дитина чує різкі чи гучні звуки, відчуває нові чи неприємні запахи, бачить надто яскраве світло, коли вона перебуває у приміщенні зі жвавим рухом, торкається поверхні, не знаної раніше на дотик тощо. Подібні подразники можуть абсолютно нормально сприйматися іншими дітьми чи дорослими, тоді як для дітей з надчутливістю вони є інтенсивними і можуть спричиняти проблеми. Поки подразник не зникне, у дитини можуть виявлятися такі індивідуальні реакції на сенсорні подразники, як:

• страх —
  • переляк, іноді навіть тремтіння
  • втеча від подразника
  • плач при появі подразника
  • «застигання» на місці
  • розсіювання уваги
  • підвищена рухливість
  • мимовільне сечовиділення
• негативізм —
  • плач разом із криками, бунтарство
  • ігнорування прохань дорослих не робити щось
  • прояви агресії, напади гніву.

Другим, протилежним, варіантом труднощів у розвитку відчуття є знижена чутливість, яка проявляється в потребі доволі сильних, частих і триваліших у часі сенсорних подразників, аби на них відреагувати. Діти зі зниженою чутливістю до подразників можуть бути спокійними й неактивними, мають обмежений репертуар ігор. Таку поведінку можна сплутати із проявами дитячої депресії чи аутизму. Однак діти зі зниженою чутливістю вирізняються схильністю шукати інтенсивні сенсорні подразники: яскраве освітлення, гучніше оточення, яскраві іграшки, інтенсивні, різкі рухи тощо.

Батькам таких дітей слід активно проводити з ними час. Різні види спортивної і рухової активності стимулюють розвиток відчуття, дають змогу дитині ліпше пізнати власне тіло. Адже в дітей зі зниженою чутливістю ця здатність розвинена гірше, ніж у їхніх однолітків.

Освітній стартап — нова форма методичної роботи

Практичні рекомендації, щоб швидко опанувати тонкощі організації роботи педагогів над освітніми стартапами вдитячому садку.

СКОРИСТАТИСЯ ПОРАДАМИ

Значення сприймання у пізнанні навколишнього світу

Під час формування сприймання важливу роль відіграють маніпуляції із предметами. Пригадаймо, як малюки вчаться хапати і тримати різні невеликі предмети, беручи їх із різних сторін, міцно стискаючи.

Наступним етапом у формуванні сприймання є набуття дитиною здатності сприймати предмет цілісно без необхідності безпосереднього контакту з ним. Завдяки дотиковим маніпуляційним контактам із різними предметами в дитини формуються їх образи, які малюк згодом розпізнає одразу, тільки-но вони потрапляють у поле зору. Що більше і активніше дитина діє з тим чи тим предметом, то швидше формується його образ і точнішим він є.

Як сприяти розвитку в дитини відчуття і сприймання

Навколишнє середовище наповнене різними стимульними об’єктами — воно насичене звуками, запахами, предметами, кольорами з багатьма відтінками. Усе це сприяє пізнанню дитиною світу. Полегшити їй процес засвоєння нових відчуттів — завдання дорослих. Важливо приділяти увагу розвитку кожного з органів чуття: слуху, нюху, смаку, дотику, зору та пропріоцепції.

Розвиток відчуття і сприймання у дітей раннього віку

Розпочинайте тренування відчуттів дитини раннього віку із легкої та простої стимуляції, приміром слухання тихого звука однієї музичної ноти, катання по долоні м’якої кульки, розглядання на малюнку одного предмета на одноколірному тлі тощо. Згодом, коли дитина підросте, стимуляцію можна посилювати й ускладнювати. У наведених прикладах такими ускладненнями зокрема є:

• прослуховування мелодії з кількома музичними інструментами, зі співом кількох вокалістів
• урізноманітнення маніпуляцій із кульками варіаціями розмірів, текстури, ваги
• розглядання різноколірних об’єктів з багатьма елементами.

Розвитку психічних функцій сприяють також прогулянки з малюком на природі. При цьому варто тримати його на руках або везти у візочку так, аби він мав змогу спостерігати за тим, що відбувається довкола, розглядати перспективу, а не лише плече дорослого, який його тримає.

Обов’язково слід забезпечувати можливість тактильного контакту дитини не лише з предметами, а й за можливості з тваринами, речовинами та предметами різної температури і текстури. Якщо батьки дитини — прихильники мінімалізму в інтер’єрі, слід подбати, аби вона мала змогу у своїй кімнаті чи у спеціальних розвивальних центрах взаємодіяти з різноманітними предметами й іграшками, відповідними її віку.

Важливо давати дитині змогу, окрім практичної взаємодії з предметами, сприймати за допомогою лише зорового аналізатора. Для цього можна використати, зокрема, картки із зображеннями звичайних побутових предметів, книжки з ілюстраціями, розвивальні ігри для малюків тощо.

Необхідну психічну стимуляцію для дитини можна забезпечувати за допомогою підручних матеріалів, зокрема таких:

• різні види паперу (зім’ятий, обгортковий, фольга, різноколірний, серветки)
• різні види тканин
• пір’я, вата
• природні матеріали — жолуді, каштани, листя, гілки.

Усі ці матеріали можна використовувати у грі, даючи дитині змогу рвати їх, м’яти, намочувати у воді, різати ножицями. Знадобляться вони і для створення простих іграшок, які шарудять, намокають, повільно й плавно опускаються при підкиданні тощо.

Під час перебування дитини вдома чергуйте «звукові режими»:

• забезпечуйте час від часу абсолютну тишу, а потім ненадовго вмикайте музику різних стилів
• розмовляйте з дитиною з різною інтонацією
• під час читання казок імітуйте голоси персонажів і різні звуки.

Для розвитку смакових і нюхових відчуттів малюка під час годування давайте йому куштувати на смак та нюхати різні овочі та фрукти, навіть ті, які йому можуть видатися кислими чи гіркими.

Для розвитку у дитини пропріоцепції та кінестетики корисними є обійми, масажі, нескладні фізичні вправи, кружляння дитини за руки, гойдання на різних гойдалках та каруселях відповідно до віку та стану здоров’я тощо. Важливо якнайшвидше давати дитині змогу вчитися ходити самостійно, узимку возити її на санчатах, придбати для катання велосипед-степпер, а пізніше — звичайний двоколісний, навчити дитину плавати, що є надзвичайно важливим досвідом для сприймання власного тіла — відчуття його у воді.

Пальчикові ігри в арсеналі практичного психолога

Розвиток відчуття і сприймання дошкільника

 Розвитку психічних функцій відчуття і сприймання у дітей дошкільного віку сприяють такі види діяльності:

• гра з мокрим піском, надання йому форми за допомогою рук, спеціальних форм, маленьких відерець
• ліплення з глини, пластиліну, солоного тіста чи інших матеріалів
• малювання фарбами (гуаш, акварель), змішування кольорів
• складання пазлів і конструкторів відповідного віку дитини рівня складності
• перегляд кольорових і чорно-білих фотографій та картинок
• виготовлення колажів тощо.

Ефективними для розвитку сприймання дошкільників є також ігри на відгадування мультфільму чи казки за картинкою, мелодії за уривком, а також предмета за формою із заплющеними очима. Останню можна ускладнити, запропонувавши дитині відгадати предмет, досліджуючи його за допомогою однієї руки.

Для формування в дошкільників образів різних предметів та об’єктів значущими є приклади (схеми), скажімо намальовані геометричні фігури і предмети, подібні до них за формою, прості фігурки із пластиліну тощо. У міру дорослішання дитини слід поєднувати одночасно кілька видів сенсорної стимуляції, наприклад читати казку й одночасно переглядати ілюстрації в книжці тощо.

У старшому дошкільному віці надзвичайно корисним для розвитку відчуття і  сприймання є відвідування гуртків, приміром інструментального музикування, гімнастики, танців, малювання. Також варто за можливості всією сім’єю відвідувати заходи для дітей, на яких проводять розвивальні ігри, майстер-класи тощо.

Усе в наших руках, або Про користь самомасажу долонь та пальців

Марина Романюк, практичний психолог, Київ