Як і решта пізнавальних процесів, мислення від народження дитини поступово вдосконалюється, розвивається, еволюціонує.
Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
Розвиток мислення: стадії та види
Сенсомоторне мислення
Найпершим формується сенсомоторне мислення — починаючи від народження дитини. Воно полягає в маніпулюванні предметами, які перебувають у полі її зору. Ця стадія триває до першого з половиною-другого року життя.
Основні ознаки сенсомоторного мислення:
- елементарний аналіз
- встановлення ситуаційно важливих зв’язків між предметами, що відбувається за допомогою практичних дій
- нездатність до суттєвих абстрагувань і узагальнень.
Дитина пізнає світ за допомогою безпосереднього спостереження і своєї моторної активності. Починаючи з восьмого місяця життя вона набуває здатності вирізняти сталість предмета. Тобто, коли певний предмет зникає з поля зору дитини, він усе одно залишається в її уявленнях.
Також із сьомого місяця життя зір і дотик стають скоординованими, дитина може зсовувати з місця предмети, які потрапили в поле її зору, натискати на них, відривати їх від поверхні тощо.
Мовлення дошкільників
Конкретно-уявне мислення
Поступово дитина набуває досвіду взаємодії із предметами, а також робить перші спроби комунікації — промовляє різні за інтенсивністю звуки, повторює ті чи ті склади, що можна розглядати як первинне мовлення дитини. Усе це допомагає мисленню перейти на наступну стадію розвитку — конкретно-уявне. Ця стадія триває від другого до сьомого року життя.
Із другого року життя дитина починає експериментувати, що є проявом зародження інтелектуальної поведінки.
Наприклад, помітивши, що серветку легко розірвати, дитина намагається рвати й інші подібні матеріали, перевіряючи їхню піддатливість. Оцінивши властивості фломастера, вона пробує малювати ним на різних поверхнях. Ще один приклад: після вдалої спроби відкрити певну скриньку, всі подібні предмети дитина намагається відкривати у подібний спосіб.
Також у цьому віці завдяки своїм «експериментам» дитина дізнається про ті чи ті фізичні властивості предметів.
Часто можна помітити, як дитина намагається підняти заважкий для неї предмет або докладає багато зусиль, аби підняти легкий предмет.
На початку стадії конкретно-уявного мислення мовлення лише починає формуватися. Тому мислення дитини розвивається здебільшого завдяки спостереженням за подіями, явищами та ситуаціями. Мислення дитини на цьому етапі має деякі обмеження, які одночасно є ознаками доопераційного мислення. До них належать:
- егоцентризм
- центрація
- безповоротність.
| Егоцентризм | Невміння уявити світ із позиції іншої людини. Дівчинка віком до трьох-чотирьох років може розповісти, що має маму, тата і сестру. Проте вона заперечує, що її сестра також має сестру. Тобто дитина не усвідомлює себе з позиції іншої людини |
| Центрація | Схильність до концентрування лише на одному аспекті зорового подразника. Дитина не може оцінювати й пов’язувати між собою одразу кілька або всі аспекти одного подразника. Саме тому важливо, аби наочні посібники відповідали її віку. Виконувати завдання слід від простішого до складнішого. Перш ніж пропонувати дитині складні для неї завдання, слід дати змогу повправлятися на подібних простіших. Важливо не переходити до завдань наступного рівня складності, поки дитина не засвоїть попередній матеріал |
| Безповоротність | Нездатність дитини подумки повернутися до «відправного пункту». Іноді ми простежуємо початок і перебіг розмови з дитиною. А коли намагаємося її спрямувати на початок цієї розмови, дитина сприймає це повернення як зовсім нову тему. Вона розглядає її під іншим кутом або вже в зовсім іншому контексті |
Ще однією особливістю дитячого мислення є анімізм. У віці від двох до шести років дитина наділяє неживі предмети людськими якостями, наприклад:
- «Сонечко йде спати»
- «Чайник розсердився, тому свистить»
- «А чому пташка плаче, її хтось образив?» тощо.
Понятійне мислення
У віці шести-восьми років завдяки активному розвитку мовлення в дітей виникає понятійне мислення. Особливістю цього періоду є конструювання на базі попереднього досвіду певних понять. Намагаючись переказати свої думки іншій людині, дитина користується вже відомими їй простими поняттями.
У цьому віці дитина вже може категоризувати предмети, тобто групувати їх, відносити до певної категорії: посуд, тварини, меблі тощо. Ще одним новоутворенням цього періоду є вміння дивитися на світ із позиції іншої особи.
Робоча ситуація
Операційне мислення
Розвиток операційного мислення починається наприкінці дошкільного віку та триває впродовж молодшого шкільного віку, приблизно до 11-12-го року життя. Процеси мислення стають логічними. Ця якість мислення дає змогу дитині розв’язувати конкретні проблеми і завдання.
У цей період виникає здатність до децентрації, а також гнучкість мисленнєвих операцій. Завдяки цьому дитина вже спроможна повернутися до «відправної точки», з якої почалися певні роздуми.
Види мислення
У вітчизняній психології розвиток мислення здебільшого розглядають як зміну його видів. Їх можна співвіднести з вищеописаними стадіями розвитку мислення. Зокрема:
- стадії сенсомоторного мислення відповідає вид наочно-дійового мислення
- стадії конкретно-уявного — наочно-образне
- стадіям понятійного та операційного мислення відповідає словесно-логічне мислення.
Утім стадії розвитку і види мислення мають істотну різницю. Стадії розвитку мислення дитина проживає послідовно, вони є необерненими. Тобто мислення вдосконалюється й розвивається поступово. Повернення до попередньої стадії свідчить про деградацію інтелекту людини внаслідок психічної чи фізичної травм.
Види мислення, за допомогою яких дитина пізнає світ, також розвиваються послідовно. Але з віком наочно-дійове мислення не зникає. І доросла людина може користуватися наочно-дійовим чи наочно-образним мисленням. Це здебільшого залежить від характеру завдання, яке їй необхідно виконати.
Відбиток на розвиток того чи того виду мислення накладає професійна специфіка. Скажімо, дизайнер, архітектор мислять здебільшого образами, тому найрозвиненішим у людей подібних професій є наочно-образне мислення.
Чому важливо відповідати на дитячі запитання
Дошкільний вік у контексті розвитку мислення можна назвати «віком запитань», оскільки в цей період діти постійно про щось запитують дорослих. У такий спосіб вони набувають нового досвіду, збагачують словниковий запас і, як наслідок, розвивають мислення. Будь-яку нову інформацію дитина може зіставляти з тією, що вже знає. Наявність запитань у дитини віком від трьох до семи років свідчить про розвиток її мислення і зародження інтелекту.
Які матеріали дібрати для розвитку мислення дитини
Коли діти виконують багато різних дії за допомогою наочних матеріалів, з часом вони розв’язуватимуть проблеми автоматично й без допомоги додаткових засобів.
Упродовж усього дошкільного і на початку шкільного віку наочність дуже важлива. Унаочнювати матеріал, який дитина має засвоїти, необхідно так довго, як вона цього потребує, поступово ускладнюючи завдання.
Згодом можна буде подавати нову інформацію, навчати нових понять і маніпуляцій із цифрами та складами за допомогою візуальних методик. Роздруковані завдання, книжки, зошити різного розміру та кольору, фарби, дерев’яні палички для лічби, природні матеріали (горіхи, горошини, каштани, листя) та інші розвивальні матеріали можна використовувати за їхнім прямим призначенням. Утім за потреби їх можна використати під час пояснення дитині певного явища чи ситуації.
Розвитку мислення, мовлення і пам’яті сприяють такі види роботи:
- читання казок, історій різними голосами
- показ лялькового театру, зокрема в домашніх умовах
- навчання разом з іграшкою-помічником, наприклад іграшкою-рукавичкою, яку можна надягати на руку, тощо.
Усі ці способи є ефективними для активізації розвитку емоційної і творчої сфери дитини, заохочують її до навчання.
Як розвивати мислення в домашніх умовах
Буденні справи можна перетворити на тренінг мисленнєвих дій для дитини.
Сервірування столу (добирання виделки до кожної тарілки тощо) сприятиме розумінню дитиною поняття «пара». Можна ускладнити завдання, запропонувавши дитині дібрати серветки. Дії з більшою кількістю елементів дадуть їй змогу ліпше зрозуміти значення поняття «однакова кількість» об’єктів.
Навчіть дитину сортувати об’єкти за ознакою. Запропонувати їй розсортувати ґудзики двох різних кольорів або за величиною. Пізніше завдання можна ускладнювати — сортувати випраний одяг, куплені овочі та фрукти тощо. Вигадуйте завдання на сортування для дитини за певним одним критерієм, як-от:
- висота — порівняння свого зросту з висотою предметів у кімнаті
- розмір — вкладання менших посудин у більші або те саме з різними за розміром коробками тощо
- колір, яскравість
- м’якість чи твердість матеріалу
- призначення тощо.
Досліджуйте послідовності. Дайте дитині завдання розмістити іграшки від найбільшої до найменшої в ряду. Загалом будь-які завдання, в основі яких чергування, є корисними в дошкільному віці.
Наприклад, дитина за зразком має відтворити ряд, у якому чергуються жолуді, каштани та квасоля. Складніший варіант виконання цього завдання — відтворити послідовність за намальованою схемою.
Корисними є також рухові завдання, пов’язані з ритмами, як-от:
- вистукування ритму ногою
- плескання в долоні, щойно дорослий назве певне слово чи цифру
- співання пісень з вирізненням куплетів тощо.
Проводьте розвивальні настільні ігри. Перед грою пояснюйте дитині правила, а після кількох разів запропонуйте їй самій пояснити їх. Якщо дитина вже вміє читати, то можна дати їй можливість прочитати текст із описом правил самостійно. Відтак вона може спробувати виконати вказівки інструкції або переказати дорослому те, про що прочитала.
За матеріалом Марини Романюк, практичного психолога, Київ
