Учителів часто сприймають як фахівців із коротким робочим днем. Проте половина їхньої праці — підготовка, емоційна підтримка учнів та бюрократія — залишається «невидимою» та неоплачуваною. Європейський комітет профспілок освіти закликає змінити підходи: довіряти педагогам та визнати їхній реальний обсяг роботи.
Міф про працю вчителя
Міф про те, що вчитель працює лише під час уроків і має «нескінченні канікули», шкодить демократії та якості освіти. На сайті Європейського комітету профспілок освіти (ETUCE) вийшла резонансна публікація «The Hidden Half of Teaching» (Прихована половина викладання), яка розкриває справжню ціну педагогічної майстерності. Ця публікація резонує з болями українських вчителів.
Експерти наголошують: те, що суспільство звикло вважати «додатковим», насправді є фундаментом професії, який наразі залишається неврахованим і неоплачуваним.
Стратегії успішної комунікації керівника
Викладання — це не конвеєр, а складна емоційна праця
У публікації підкреслено, що вчителі — це не просто «постачальники освітніх послуг», а висококваліфіковані фахівці. За кожною академічною годиною стоять:
- індивідуальна адаптація: розробка підходів під потреби кожного окремого учня;
- підготовча робота: години планування, створення матеріалів та координація з колегами;
- емоційна праця: підтримка стосунків із родинами та створення безпечного середовища для розвитку дитини.
Ці інвестиції часто «поглинаються» особистим часом педагогів — вечорами та вихідними, що призводить до професійного вигорання.
Роками європейська освіта потерпала від недофінансування. Як наслідок, школи змушені виживати в умовах дефіциту ресурсів, а вчителі — працювати на виснаження. Наслідки ігнорування проблем уже реальні: катастрофічна нестача кадрів, поглиблення нерівності та неспроможність освітньої системи виконувати свої зобов’язання перед суспільством.
Бюрократія замість творчості
Окремою проблемою названо зростання внутрішньої бюрократії. Звіти, адміністративні перевірки та наради через постійні реформи забирають час, який вчитель мав би присвятити безпосередньо учням. Оскільки цей обсяг роботи офіційно не визнається, педагоги змушені «робити більше з меншими ресурсами», тримаючи систему на плаву на межі власних можливостей.
Політичні наслідки знецінення
Знецінення вчительської праці має небезпечний підтекст. Коли вчителів зводять до ролі інструментів для досягнення короткострокових економічних чи ідеологічних цілей, послаблюється демократична мета освіти.
«Суспільство, яке не цінує освіту та знання, втрачає свою провідну зірку», — йдеться у матеріалі.
Що потрібно змінити?
Автори публікації закликають перейти від моделі «бізнес-гасел» в освіті до системи, заснованої на довірі та автономії. Головні вимоги:
- Належне фінансування. Інвестиції в освіту не можуть бути залишковими.
- Визнання робочого часу. Облік усіх аспектів діяльності вчителя, а не лише годин у класі.
- Захист автономії. Педагог має право самостійно визначати методи навчання згідно зі своєю кваліфікацією.
Визнання всього обсягу роботи вчителя — це не лише питання справедливості, а єдиний шлях до подолання дефіциту кадрів та збереження якості освіти в майбутньому.
За матеріалом Профспілки працівників освіти України
Читайте також:
Як зросли зарплати вчителів: розрахунок мінімальних окладів за категоріями після підвищення на 40%
Суттєве зростання: експерти пояснили, куди підуть 195 млрд з бюджету на підвищення зарплат педагогів
Комітет перевірить нарахування зарплат учителям за січень — Сергій Бабак
Підпишіться на канал 
