Чи правильно оформлюєте додатки до наказів
Педагогічне спілкування — це форма комунікативної взаємодії вчителя з учнями, їхніми батьками, колегами, у якій реалізуються наперед визначені педагогічні функції та яка спрямована на інтелектуально-особистісне зростання учнів.
Найважливішою складовою вербальних засобів зовнішньої педагогічної техніки є здатність учителя організувати ефективне педагогічне спілкування. Адже у процесі спілкування проявляються професіоналізм учителя, його педагогічна майстерність і педагогічний артистизм.
Педагогічна діяльність ґрунтується на спілкуванні з учнями. А вміння майстерно організувати його, урахувавши особистісні якості учнів, знання правил та вимог педагогічного спілкування — головне завдання кожного вчителя.
До засобів педагогічного спілкування педагог пред’явив такі вимоги:
- до вербальних — мова має бути яскрава, образна, педагогічно доцільна
- до невербальних — міміка повинна бути енергійною, виразною; пантоміміка — пластичною й адекватною жестикуляції.
Чи правомірні дії бухгалтерії, яка відмовляється оплачувати заміну на час тимчасової відсутності помічника вихователя?
Стилі педагогічного спілкування
Учитель-майстер залежно від обставин обирає найзручніший спосіб організації діяльності учнів: захоплює їх власним прикладом, радиться з ними щодо розв’язання певних питань або ж просто дає завдання щось виконати. Тобто, у взаємодії вчителя з учнями важливу роль відіграє стиль педагогічного спілкування.
Стиль педагогічного спілкування — це вироблена в процесі педагогічної діяльності усталена форма використання певних засобів і прийомів взаємодії з учнями.
Розрізняють такі основні стилі педагогічного спілкування:
спілкування-співтворчість |
Здебільшого за таким учителем учні «ходять по п’ятах», адже він наповнює їхнє життя радістю, почуттям гордості за власні успіхи | |
спілкування-дружба |
Цей стиль базується на особистісному позитивному сприйнятті учнями особистості вчителя, який виявляє до них повагу та приязнь. Проте вчителю завжди варто враховувати, що дружні взаємини в жодному разі не мають перетворитися на панібратство | |
спілкування-дистанція |
| |
спілкування-залякування |
За умов такого стилю спілкування жорстка регламентація взаємодії учасників педагогічного процесу руйнує творчу атмосферу | |
спілкування-загравання |
Щоб уникнути складних ситуацій на уроці, їм ставлять спрощені запитання та пропонують нескладні завдання, невмотивовано хвалячи їхні відповіді |
Отже, стиль педагогічного спілкування, який основується на індивідуальних, зокрема психологічних, особливостях вчителя, водночас відображає рівень його професіоналізму.
Успіх педагогічної діяльності насамперед залежить від культури спілкування вчителя з учнями та іншими учасниками навчально-виховного процесу.
Дотримуючись загальних принципів організації педагогічної взаємодії, застосовуючи різні стилі та моделі спілкування, що відповідають конкретній педагогічній ситуації, розвиваючи комунікативну пам’ять та постійно вдосконалюючи педагогічну техніку, учитель має змогу побудувати ефективний діалог з учнями та досягти справжньої майстерності у мистецтві впливу на своїх вихованців. Від багатьох труднощів, помилок та конфліктів учителя вбереже дотримання правил педагогічного спілкування.
Ораторське мистецтво і риторика в педагогічному спілкуванні
Для досягнення майстерного рівня взаємодії з учнями, учителеві варто опановувати прийоми ораторського мистецтва і риторики.
У минулому столітті російський фахівець з ораторського мистецтва Євген Адамов сформулював шість вимог до успішного оратора, які назвав «шість Е», а саме:
- ерудиція
- енергія
- емоційність
- експресивність
- етика
- естетика.
Усе про педагогічне кредо вчителя
Найважливішою якістю оратора є ерудиція. Тут актуальним стає відоме правило: «Треба знати небагато про багато чого і багато про небагато чого». Тобто ерудиція — це знання про предмет, а також загальнокультурний рівень оповідача.
Вирізняють такі три виміри ерудиції:
- глибина (проникнення до витоків знань із предмета)
- широта (охоплення суміжних галузей знань)
- достовірність (відповідність знань новітнім досягненням науки).
Емоційність оратора проявляється в його здатності захоплювати слухачів, змушувати їх переживати те, про що йдеться. Слова, що не викликають в аудиторії образів, стомлюють. Також слід ураховувати, що емоційній виразності мовлення найбільше сприяють дієслова.
Виразність мовлення, його образність, уміле і доцільне використання стилістичних та риторичних засобів, як-от приказок, прислів’їв, афоризмів, цитат тощо — складові експресивного ораторського виступу.
Безумовно, образне мовлення вчителя є запорукою уваги та позитивного ставлення до нього учнів, тож необхідно усіляко урізноманітнювати мовлення та дбати, щоб воно було енергійним.
Етична складова ораторського мистецтва передбачає відсутність запізнень, порушень регламенту, недоброзичливого ставлення до реплік та запитань аудиторії, ігнорування інтересів та запитів слухачів. Тільки за таких умов учитель реалізує морально-етичну складову педагогічного спілкування.
Успіх ораторського виступу забезпечує не тільки його зміст, але й цікава, естетично привабливо форма подання матеріалу. Тут у пригоді вчителю стануть елементи театральної педагогіки, зокрема, педагогічного артистизму. Те, що Костянтин Станіславський називав «внутрішнім баченням», знадобиться вчителю-оратору, щоб «прожити» той матеріал, який він викладає.
Необхідна також чітка дикція, яку називають ввічливістю актора, та не менш важливою вона є і для вчителя.
Ураховуємо характеристики учня
Основою педагогічного процесу є особистість учня. Тож організовуючи педагогічне спілкування, учителеві насамперед необхідно враховувати особистісні якості учнів. Наприклад, яким чином можуть поводитися учні різного темпераменту в запропонованих обставинах.
Темперамент
Кожний тип темпераменту має свої переваги і недоліки, і до представників кожного з них учитель має знайти підхід, керуючись певними психологічними принципами.
До учнів-холериків доцільно застосовувати підхід, що грунтується на використанні переваг цього виду темпераменту — енергійності, захопленості, пристрасності, рухливості, — і нейтралізації його недоліків — запальності, конфліктності, нестриманості. Холерик постійно має бути чимось зайнятий.
Сангвінік завжди обіцяє, але не завжди виконує обіцянки, тому його потрібно постійно контролювати. Такий підхід дає вчителю змогу активізувати переваги учнів-сангвініків — життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість, і звести до мінімуму недоліки темпераменту, як-от: легкодумство, ненадійність, зазнайство.
Флегматик ніколи не може працювати в умовах дефіциту часу, йому необхідний індивідуальний темп роботи. Його не слід квапити, він сам розрахує час і зробить справу. Відповідним має бути підхід учителя до роботи з учнем-флегматиком — задіяти такі його якості, як стійкість, сталість, терплячість, надійність, нейтралізуючи таким чином повільність і байдужість.
Принцип роботи з учнями-меланхоліками, які теж мають свої переваги (чутливість, м’якість, людяність, доброзичливість) і недоліки (низький рівень працездатності, поміркованість, сором’язливість), передбачає категоричну заборону для вчителя кричати або підвищувати голос на таких учнів, давати їм різкі, жорсткі вказівки.
Тип мислення
Для налагодження ефективного педагогічного спілкування учителеві також слід враховувати відмінності типів мислення учнів, що відповідають трьом основним сферам сенсорного досвіду — візуальній, аудіальній і кінестетичній.
Візуали сприймають інформацію у вигляді яскравих картин, зорових образів. Переповідаючи історію, вони часто жестикулюють, використовують фрази: «От подивіться», «Уявіть собі». Згадуючи щось, вони зазвичай дивляться перед собою, угору, уліво вгору або вправо вгору.
Аудіали, тобто ті, для кого процес сприймання зорієнтований насамперед на аудіальні (слухові) канали, найчастіше під час спілкування вживають фрази на кшталт: «я вас чую», «це звучить так», «ось послухайте» тощо. Під час роздумів або згадування чогось їхній погляд спрямований управо, уліво або уліво вниз.
Кінестетики найліпше сприймають та запам’ятовують рухи, жести. Під час розмови такі учні найчастіше вживають слова «взяти», «відчути», «не можу схопити думку» тощо. Згадуючи щось, вони дивляться униз або управо вниз.
Теорія поколінь: чому ми різні та як порозумітися одне з одним
Недопустимим у педагогічному спілкуванні є упереджене ставлення вчителя до учня. У жодному разі не можна орієнтуватися на невиправдані стереотипи за зовнішніми даними учня (в окулярах — отже, розумний, спортсмен — тугодум тощо), оцінювати учнів за їхнім соціальним статусом або формувати уявлення про них на основі попередньо отриманої інформації.
Учителю необхідно уважно придивлятися до кожного учня, вивчати його особистість, перевіряти будь-яку інформацію, пов’язану з ним, та переоцінювати внутрішні установки — тільки за таких умов він зможе побудувати з учнями справжнє, дієве, педагогічно доцільне спілкування.
