«Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив», — звертався давньогрецький філософ Сократ до своїх учнів. У всі часи вчителя-майстра вирізняє вміння налагоджувати педагогічне спілкування з учнями та колегами, досягати взаєморозуміння з ними та вести за собою
Педагогічне спілкування — це форма комунікативної взаємодії вчителя з учнями, їхніми батьками, колегами, у якій реалізуються наперед визначені педагогічні функції та яка спрямована на інтелектуально-особистісне зростання учнів.
Здатність учителя організувати ефективне педагогічне спілкування є найважливішою складовою вербальних засобів зовнішньої педагогічної техніки. У процесі спілкування проявляються професіоналізм учителя, його педагогічна майстерність і педагогічний артистизм.
Вимоги до засобів педагогічного спілкування:
до вербальних — мова має бути яскрава, образна, педагогічно доцільна
до невербальних — міміка повинна бути енергійною, виразною; пантоміміка — пластичною й адекватною жестикуляції.
Педагогічна діяльність ґрунтується на спілкуванні з учнями. А вміння майстерно організувати педагогічне спілкування, урахувавши особистісні якості учнів, знання правил та вимог такого спілкування — головне завдання кожного вчителя.
Стилі педагогічного спілкування
Учитель-майстер залежно від обставин обирає найзручніший спосіб організації діяльності учнів: захоплює їх власним прикладом, радиться з ними щодо розв’язання певних питань або ж просто дає завдання щось виконати. Тобто, у взаємодії вчителя з учнями важливу роль відіграє стиль педагогічного спілкування.
Стиль педагогічного спілкування — це вироблена в процесі педагогічної діяльності усталена форма використання певних засобів і прийомів взаємодії з учнями.
Розрізняють такі основні стилі педагогічного спілкування:
спілкування-співтворчість
вирішальним для цього стилю є активно-позитивне ставлення до учнів, захопленість справою, що передається учням
Здебільшого за таким учителем учні «ходять по п’ятах», адже він наповнює їхнє життя радістю, почуттям гордості за власні успіхи
спілкування-дружба
демонстрація вчителем такого ставлення до учнів є запорукою успішної взаємодії
Цей стиль базується на особистісному позитивному сприйнятті учнями особистості вчителя, який виявляє до них повагу та приязнь. Проте вчителю завжди варто враховувати, що дружні взаємини в жодному разі не мають перетворитися на панібратство
спілкування-дистанція
під час такого спілкування в учителя в цілому відмічають позитивне ставлення до дітей, але організація діяльності тяжіє до авторитарності, що знижує загальний творчий рівень спільної з учнями роботи
спілкування-залякування
негативний стиль педагогічного спілкування, до якого здебільшого вдаються педагоги, які не вміють організувати спільну творчу діяльність
За умов такого стилю спілкування жорстка регламентація взаємодії учасників педагогічного процесу руйнує творчу атмосферу
спілкування-загравання
до цього стилю зазвичай вдаються малодосвідчені вчителі під час роботи з «важкими» учнями
Щоб уникнути складних ситуацій на уроці, їм ставлять спрощені запитання та пропонують нескладні завдання, невмотивовано хвалячи їхні відповіді
Отже, стиль педагогічного спілкування, який основується на індивідуальних, зокрема психологічних, особливостях вчителя, водночас відображає рівень його професіоналізму.
Якщо вчитель дотримується загальних принципів організації педагогічної взаємодії, застосовує різні стилі та моделі спілкування, що відповідають конкретній педагогічній ситуації, розвиває комунікативну пам’ять та постійно вдосконалює педагогічну техніку, то він може побудувати ефективний діалог з учнями та досягти справжньої майстерності у мистецтві впливу на них.
Педагогічне спілкування — це, насамперед, про вміння будувати діалог. Від багатьох труднощів, помилок та конфліктів учителя вбереже дотримання правил педагогічного спілкування.
Правила педагогічного спілкування
Моделюйте спілкування не «від себе», а від учнів, їхніх запитів та потреб
Орієнтуйте своє педагогічне мовлення на конкретного учня, а не на абстрактну групу
Використовуйте різні види і моделі спілкування
Постійно враховуйте психологічній стан кожного учня і колективу в цілому. Намагайтеся зрозуміти настрій аудиторії і на цій основі моделюйте спілкування
Постійно аналізуйте свої дії та вчинки
Умійте слухати учнів, зважайте на їхню думку
Будьте ініціативним у спілкуванні
Якомога частіше усміхайтеся, це викликає позитивні емоції
Частіше висловлюйте схвалення, заохочення
Ураховуйте соціально-психологічне зростання учнів
Ураховуйте індивідуальні особливості, темперамент та характер учнів
Окремо обдумайте характер спілкування із важковиховуваними учнями
Уникайте штампів, постійно шукайте нові форми, засоби і методи роботи
Долайте негативні установки щодо конкретного учня
Уникайте абстрактної критики, оскільки це породжує опір
Уникайте конфліктних ситуацій
Не принижуйте гідності своїх вихованців
Не залишайте поза увагою «незручних» учнів. Спілкування має бути систематичним
Не зловживайте своїми перевагами керівника-учителя
Педагогічне спілкування: враховуємо характеристики учня
Основою педагогічного процесу є особистість учня. Тож організовуючи педагогічне спілкування, учителеві насамперед необхідно враховувати особистісні якості учнів.
Темперамент
Кожний тип темпераменту має свої переваги і недоліки, і до представників кожного з них учитель має знайти підхід, керуючись певними психологічними принципами.
До учнів-холериків доцільно застосовувати підхід, що грунтується на використанні переваг цього виду темпераменту — енергійності, захопленості, пристрасності, рухливості, — і нейтралізації його недоліків — запальності, конфліктності, нестриманості. Холерик постійно має бути чимось зайнятий.
Сангвінік завжди обіцяє, утім не завжди виконує обіцянки, тому його потрібно постійно контролювати. Такий підхід дає вчителю змогу активізувати переваги учнів-сангвініків — життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість, і звести до мінімуму недоліки темпераменту, як-от: легкодумство, ненадійність, зазнайство.
Флегматик ніколи не може працювати в умовах дефіциту часу, йому необхідний індивідуальний темп роботи. Його не слід квапити, він сам розрахує час і зробить справу. Відповідним має бути підхід учителя до роботи з учнем-флегматиком — задіяти такі його якості, як стійкість, сталість, терплячість, надійність і тим самим нейтралізувати повільність і байдужість.
Принцип роботи з учнями-меланхоліками, які теж мають свої переваги (чутливість, м’якість, людяність, доброзичливість) і недоліки (низький рівень працездатності, поміркованість, сором’язливість), передбачає категоричну заборону для вчителя кричати або підвищувати голос на таких учнів, давати їм різкі, жорсткі вказівки.
Тип мислення
Для того щоб налагодити ефективне педагогічне спілкування, учителеві також слід враховувати відмінності типів мислення учнів, що відповідають трьом основним сферам сенсорного досвіду — візуальній, аудіальній і кінестетичній.
Візуали сприймають інформацію у вигляді яскравих картин, зорових образів. Переповідаючи історію, вони часто жестикулюють, використовують фрази: «От подивіться», «Уявіть собі». Згадуючи щось, вони зазвичай дивляться перед собою, угору, уліво вгору або вправо вгору.
Аудіали, тобто ті, для кого процес сприймання зорієнтований насамперед на аудіальні (слухові) канали, найчастіше під час спілкування вживають фрази на кшталт: «я вас чую», «це звучить так», «ось послухайте» тощо. Під час роздумів або згадування чогось їхній погляд спрямований управо, уліво або уліво вниз.
Кінестетики найліпше сприймають та запам’ятовують рухи, жести. Під час розмови такі учні найчастіше вживають слова «взяти», «відчути», «не можу схопити думку» тощо. Згадуючи щось, вони дивляться униз або управо вниз.
Недопустимим у педагогічному спілкуванні є упереджене ставлення вчителя до учня. У жодному разі не можна орієнтуватися на невиправдані стереотипи за зовнішніми даними учня (в окулярах — отже, розумний, спортсмен — тугодум тощо), оцінювати учнів за їхнім соціальним статусом або формувати уявлення про них на основі попередньо отриманої інформації.
Учителю необхідно уважно придивлятися до кожного учня, вивчати його особистість, перевіряти будь-яку інформацію, пов’язану з ним, та переоцінювати внутрішні установки — тільки за таких умов він зможе побудувати з учнями справжнє, дієве, педагогічно доцільне спілкування.
Для того щоб професійно-педагогічне спілкування з колегами та батьками було корисним і цікавим для обох сторін, радимо дотримуватися простих правил, як-от описаних у статті Тетяни Гурковської для журналу «Заступник директора школи».
Три правила ефективного педагогічного спілкування:
Ставтеся до співрозмовника шанобливо. Навіть якщо його думка не збігається з вашою, поважайте його право думати інакше. Щира цікавість до співрозмовника, яку показують з повагою до нього, здатна відчинити багато дверей.
Називайте співрозмовника на ім’я.
Дотримуйтеся правила трьох двадцяток. Перші 20секунд співрозмовник вас оцінює. Це перше враження про вас, яке на38% залежить від звучання голосу, на 55% — від візуальних відчуттів і лише на7%— від вербального компонента. Наступні 20секунд опонент вас слухає: як і що ви почали говорити. А останні 20секунд він оцінює вашу чарівність, відкритість пози, обличчя та усмішку.
Найважливішою якістю оратора є ерудиція. Вирізняють такі три виміри ерудиції:
глибина (проникнення до витоків знань із предмета);
широта (охоплення суміжних галузей знань);
достовірність (відповідність знань новітнім досягненням науки).
Важливою є також емоційність оратора, яка проявляється в його здатності захоплювати слухачів, змушувати їх переживати те, про що йдеться. Слова, що не викликають в аудиторії образів, стомлюють. Слід ураховувати, що емоційній виразності мовлення найбільше сприяють дієслова.
Виразність мовлення, його образність, уміле і доцільне використання стилістичних та риторичних засобів, як-от приказок, прислів’їв, афоризмів, цитат тощо — складові експресивного ораторського виступу.
Образне мовлення вчителя є запорукою уваги та позитивного ставлення до нього учнів, тож необхідно усіляко урізноманітнювати мовлення та дбати, щоб воно було енергійним.
Етична складоваораторського мистецтва передбачає відсутність запізнень, порушень регламенту, недоброзичливого ставлення до реплік та запитань аудиторії, ігнорування інтересів та запитів слухачів. Тільки за таких умов учитель реалізує морально-етичну складову педагогічного спілкування.
Успіх ораторського виступу забезпечує не тільки його зміст, а й цікава, естетично привабливо форма подання матеріалу. Тут у пригоді вчителю стануть елементи театральної педагогіки, зокрема, педагогічного артистизму.
Необхідна також чітка дикція, яку називають ввічливістю актора, та не менш важливою вона є і для вчителя.
Сім технік, щоб зняти напруження, відновити концентрацію та зберегти професійну стійкість
Педагогічне спілкування — це основа професійної діяльності вчителя, адже насамперед від його культури спілкування зучнями та іншими учасниками освітнього процесу залежить успіх педагогічної діяльності. Щоб педагогічне спілкування було ефективним і для вас, і для ваших співрозмовників, використовуйте описані правила й техніки.
