Альтернативні комунікації для особливих дітей

Спілкування без меж та упереджень починається з дитинства. Спільні ігри, справи або пустощі будуються на основі простих комунікативних навичок, за допомогою яких діти встановлюють контакт, обмінюються інформацією та впливають одне на одного.

Як коректно називати людей без образ

Традиційно виділяють два види комунікації:

• вербальна — за допомогою слів;
• невербальна — за допомогою жестів, міміки, положення тіла, емоційних проявів тощо.

Що робити, якщо ці види комунікації недоступні? Як порозумітися?

У роботі з особливими дітьми часто виникає потреба в додаткових інструментах, які допоможуть розвинути комунікативні навички та полегшать соціальну адаптацію дитини. У пригоді стали альтернативні засоби комунікації.

Яку систему обрати

Спілкування за допомогою жестів, міміки, картинок, фотографій, піктограм, технічних засобів допомагає дитині налагодити взаємодію як з однолітками, так і з дорослими. Правильний вибір системи комунікації істотно полегшить перебування особливої дитини в соціумі, а також стимулюватиме в неї загальний розвиток мовлення.

Доплата за роботу в інклюзивній групі

Із листа: «У закладі дошкільної освіти є інклюзивна група, яку відвідує одна дитина з особливими освітніми потребами. Чи доплачувати працівникам за роботу в інклюзивній групи за дні, коли ця дитина не відвідує заклад?»

ДУМКА ЕКСПЕРТА

Фахівці мають змогу обирати систему допоміжної альтернативної комунікації (Alternative Augmentative Communication — AAC). Найбільш поширеними та вживаними є:

• жестова мова (зокрема American Sign Language — ASL);
• система обміну картинками (Picture Exchange Communication System — PECS);
• дошки Makaton — жестово-символьна система комунікації;
• пристрої із синтезаторами мовлення.

Ми переконалися, що для дітей з особливими освітніми потребами підходять не всі системи альтернативних комунікацій. Зокрема жестова система мало придатна для дітей з порушеною координацією рухів та погано розвинутою дрібною моторикою. Тому важливо обирати комунікативні засоби на основі результатів комплексної діагностики.

Яких принципів дотримуватися

Альтернативні комунікації ми використовуємо і як основний спосіб спілкування з невербальними дітьми, і як допоміжний засіб для покращення мовленнєвих навичок. Але незалежно від форми взаємодії дотримуємося принципів:

Альтернативні комунікації ми використовуємо і як основний спосіб спілкування з невербальними дітьми, і як допоміжний засіб для покращення мовленнєвих навичок. Але незалежно від форми взаємодії дотримуємося принципів:

• руху від реального до абстрактного — ознайомлюйте дітей з можливостями альтернативних комунікацій за формулою «реальний об’єкт → фото → малюнок → символ»; якщо реальний об’єкт продемонструвати неможливо, починайте з фото;
• надмірності символів — використовуйте поєднання різних систем альтернативної комунікації щоб стимулювати абстрактне мислення та вербальну діяльність. Наприклад, покажіть іграшку зайчика, потім малюнок та надруковане слово «заєць», потім закріпіть поняття за допомогою жесту «заєць»;
• постійної підтримки — системи альтернативної комунікації не завжди сприймаються швидко і легко, вимагають постійного навчання дітей та батьків, тож підтримуйте їх в цій довгій і кропіткій роботі;
• функціонального використання — використовуйте систему альтернативної комунікації за межами заняття в повсякденній діяльності.

Як допомагає PECS

Комунікативна система обміну картинками (PECS) — це допоміжний засіб спілкування для людей з порушенням мовленнєво-комунікативної та когнітивної сфери. Її універсальність у тому, що вона доступна різним віковим категоріям, як дошкільникам так і дорослим. Зокрема використання PECS дає змогу:

• зацікавити дитину новою предметною дією;
• організувати повсякденні справи, скласти спільний розпорядок дня;
• розвивати вербальне мовлення;
• полегшити соціалізацію.

Раніше у нас виникали складнощі з організаційними моментами та переключенням уваги дітей. Допомогла візуалізація розпорядку дня за допомогою карток PECS. Педагоги складають розклад із врахуванням особливостей розвитку кожної дитини. Якщо діти сприймають піктограми або малюнки, то розклад упорядковуємо у вигляді набору картинок та символів — кожне завдання позначаємо окремою карткою. Для дітей які не сприймають зображення, ми використовуємо реальні предмети. Перед тим, як предмети або зображення розмістити в розкладі, ознайомлюємо дітей з їх значенням. Розклад робимо у вигляді горизонтального або вертикального ряду чарунок, у кожній з яких розміщуємо зображення або предмет.

Під час занять картки PECS використовуємо для візуалізації початку та закінчення заняття. Головне правило— усі організовані форми роботи доводити до кінця та дотримуватися сталих ритуалів вітання і прощання. Така робота дає змогу посилити інтерес дітей до спільної діяльності та підвищити її результативність. Аналогічну роботу рекомендуємо батькам застосовувати вдома.

Система PECS дає змогу невербальним дітям повідомити про свої потреби, свій стан, настрій тощо. Для налагодження функціональних комунікацій ми впровадили роботу з комунікативною дошкою — тематичними наборами зображень. Ці дошки можуть бути різного розміру й формату, з різним лексичним змістом. Зокрема, пропонуємо дошку як статичний дисплей, з якого зручно обрати зображення і сконструювати з них повідомлення. Обираємо і впорядкуємо символи так, щоб мотивувати дітей до спілкування.

Під час організованих форм роботи PECS ми використовуємо для:

• спільного розглядання з обов’язковими коментарями дорослого;
• одночасного малювання — поєднання розповіді про об’єкт та його символічного промальовування;
• співвідношення об’єктів і зображень різних ступенів абстракції з надрукованим словом;
• функціональної комунікації в закладі дошкільної освіти або вдома;
• самообслуговування — вивішуємо для дітей у роздягальні піктограми з порядком дій, які потрібно виконувати під час одягання на прогулянку та роздяганні після неї, а в туалетній кімнаті — піктограми послідовності дій під час умивання чи відвідування туалету тощо;
• складання повідомлень про себе на основі циклів фото;
• розучування ритмічних віршів у супроводі з жестами та пальчиковими гімнастиками —педагог читає вірш, а дитина закінчує останній рядок відомим жестом або зображенням.