Яким має бути спілкування, аби у педагогів завжди залишалося приємне враження від бесіди із заступником директора школи
Як застосовувати активне слухання під час конфлікту
Заступник директора школи задає тон роботі всього педагогічного колективу. Його поведінка і настрій впливають на настрій усіх, із ким йому доводиться спілкуватися.
Часто в колективі є педагоги, спілкуватися з якими складно. Обов’язок заступника директора школи — виявляти до них стільки ж терпіння і доброзичливості, як і до всіх інших.
Поради допоможуть у складних ситуаціях під час:
- агресивної поведінки
- неконструктивної критики
- конфлікту тощо.
Поради для завуча щодо спілкування з вчителями
Порада 1. Пам’ятайте, що очі — дзеркало душі
Чи замислювались ви над тим, як погляд впливає на співрозмовника? Адже перше враження на нього справляє не слово, а погляд. Відкритий і доброзичливий погляд спонукає до спілкування, налаштовує на довірчі взаємини. Тоді як іронічним і похмурим поглядом можна відштовхнути людину.
Той, хто говорить, зазвичай менше дивиться на партнера по спілкуванню. Він поглядає на співрозмовника, лише аби перевірити, чи зацікавлений він і як реагує на висловлювання. А той, хто слухає, більше дивиться на партнера, щоб вербально й невербально підтримувати зворотний зв’язок.
Порада 2. Стежте за інтонацією
Не менш важливу роль у спілкуванні відіграє інтонація, з якою ви відповідаєте на запитання, просто розмовляєте чи робите зауваження. Важливо не лише те, що ви говорите, а як.
Навіть найправильніші слова, вимовлені у зневажливому тоні чи у грубій формі, образять чи можуть навіть принизити гідність співрозмовника. Важливо, щоб партнер по спілкуванню відчував особистісну рівність під час діалогу.
Порада 3. Контролюйте позу
Поза вказує на те, як людина сприймає свій статус відповідно до статусу співрозмовника. Положення тіла свідчить про вашу налаштованість на бесіду чи про вашу закритість.
Людина, зацікавлена у спілкуванні, трохи нахиляє корпус у бік співрозмовника, не схрещує руки на грудях. Таку позу сприймають як вияв довіри і доброзичливості. Вона свідчить про психологічний комфорт.
Порада 4. Керуйте жестами
Жести — німа мова настрою, думок і почуттів. Вона може бути привітною й образливою, красивою і грубою, виражати симпатію чи антипатію до людини.
Усі жести можна розділити на:
- комунікативні — вітання, прощання, привертання уваги, заперечення, запитання тощо (спілкування);
- модальні — схвалення, незадоволення, довіра, розгубленість тощо (оцінка, ставлення);
- описові — мають сенс лише в контексті висловлювання.
Зміст окремих жестів відрізняється в різних культурах.
Недбала поза, перебирання паперів, відсутність зорового контакту зі співрозмовником свідчать про зневажливе ставлення до розмови, а також про низьку загальну культуру.
Порада 5. Шліфуйте майстерність мовлення
Мовлення — це зовнішній прояв свідомості. Висока культура спілкування передбачає розвинене вміння говорити й слухати.
| Вміння говорити | Здатність правильно й чітко висловлювати думку |
| Вміння слухати | Не лише розуміти слова співрозмовника, а й розпізнавати й правильно реагувати на його емоційний стан |
Під час розмови орієнтуйтеся не лише на свої потреби, а й на інтереси і потреби партнера по спілкуванню. Продумуйте зміст запланованої розмови заздалегідь, добирайте чіткі й лаконічні фрази, щоб у співрозмовника не виникало відчуття двозначності.
Порада 6. Усміхайтеся співрозмовнику
Усмішка — це спосіб виразити те, що ми не проговорюємо словами. Усмішка вітання чи усмішка ввічливості одночасно зближує і дає змогу тримати дистанцію, вона здатна зробити так, аби співрозмовник почувався «у своїй тарілці». Щира усмішка пробуджує в людині доброзичливість і спонукає усміхнутися у відповідь.
Порада 7. Перетворіть ввічливість, такт і делікатність на свою візитку
Коли йдеться про етику взаємодії, не можна не згадати про ввічливість і такт. Ввічливість — це вміння рахуватися з інтересами інших і визнання права кожного на увагу. Вона має багато відтінків:
- привітна — у ставленні до колег;
- поважна — у ставленні до керівника, старшої за віком людини;
- стримана — у ставленні до незнайомих людей.
Такт — це здатність людини залежно від конкретної ситуації знаходити оптимальну форму взаємодії з іншими людьми:
- обирати правильний тон у розмові
- робити чи казати щось доречне в певний момент.
Почуття такту допомагає орієнтуватися в будь-якій ситуації і знаходити правильне рішення.
Один з проявів тактовної поведінки — делікатність. Це вміння чутливо реагувати на стан співрозмовника під час бесіди: не помітити помилку, вчасно й непомітно надати допомогу, промовчати там, де словами можна лише нашкодити.
Перелічені якості, до яких можна додати доброзичливість і люб’язність, дадуть вам змогу швидко налагоджувати контакти й вибудовувати довірчі стосунки з колегами.
