У роботі практичного психолога разом зі змістовним і технологічним її компонентами важливе місце посідає також організаційний аспект.
Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
Заклади дошкільної освіти мають визначену кількість службових приміщень, тому виокремити кабінет для практичного психолога, посаду якого ввели значно пізніше, ніж проектували будівлі більшості дитячих садків, стало складним завданням для керівників закладів дошкільної освіти, а його розв’язання, особливо на початковому етапі створення психологічної служби, буває парадоксальним.
Не облаштовуйте кабінет за «сусідським принципом», поділяючи приміщення на професійні «куточки» психолога та іншого фахівця. Така організація робочого місця не сприяє компетентній професійній діяльності практичного психолога і може значно знизити ефективність корекційно-діагностичних заходів та спотворити їх результати, ускладнити роботу з батьками і педагогами, унеможливити консультативну діяльність.
Щоразу, коли до практичного психолога приходитиме хтось з педагогів чи батьків, вихованців, він буде звертатися до свого «сусіда» з проханням залишити кабінет.
Ситуація спільного використання кабінету є незручною насамперед для іншого фахівця, адже в певні моменти він має припинити свою роботу та вийти з кабінету, залишивши наодинці практичного психолога з клієнтом. І навіть чітко розписаний розклад з урахуванням спільного використання кабінету кількома фахівцями не завжди спрацьовує.
Наприклад, неочікувано прийшла мама вихованця, стоїть на порозі кабінету, хоче отримати консультацію, допомогу, підтримку тут і тепер. А тому і практичний психолог має працювати тут і тепер. Пропозиція перейти в інше приміщення в такій ситуації також є вкрай небажаною, оскільки може легко зруйнувати настрій клієнта, його бажання отримати допомогу, взаємодіяти, співпрацювати. А тому фахівець-«сусід» має вийти з кабінету. Не зайвою також буде табличка на дверях кабінету: «Прохання не заходити! Іде консультація».
Правила оформлення кабінету практичного психолога
Кабінет практичного психолога найліпше розмістити в невеликій, добре освітленій кімнаті правильної форми. Великі й непропорційні приміщення не сприяють створенню атмосфери довіри та «комунікативної близькості». Приміщення без вікон створює ефект відмежованості від реальної дійсності, ізольованості від навколишнього світу. Іноді це необхідно для корекційної роботи, але перешкоджає під час первинного прийому, знайомства з дитиною, встановлення з нею емоційного контакту, а також під час професійної взаємодії з батьками і педагогами. Те, що відбувається за вікном, практичний психолог може використовувати для відволікання або фіксації уваги дитини, емоційного гальмування або збудження.
Кабінет практичного психолога бажано облаштовувати осторонь від господарських і побутових приміщень, адміністративного і медичного блоків, а також від музичних і фізкультурних залів, басейну. Важливо, щоб батьки мали вільний доступ до кабінету практичного психолога. Тому необхідно, щоб він мав два окремі входи (з боку вулиці та всередині приміщення) або зручне розміщення для всіх груп закладу дошкільної освіти.
Безумовно, повної ізоляції в умовах дитячого садка досягти важко, але це і не потрібно. Достатньо зниження загального шумового фону та створення умов для ситуативного відволікання уваги дитини, зняття її емоційного напруження.
В оформленні використовуйте пастельні, спокійні відтінки зеленого та блакитного у поєднанні з теплим бежевим або жовтим. Така гама прискорює адаптацію дитини до приміщення та до ситуації взаємодії з практичним психологом.
Важливим доповненням до оформлення кабінету практичного психолога є живі кімнатні рослини. А от постійна присутність тварин — небажана. За умови професійної необхідності, зокрема корекції страхів, проявів агресії, тривожності у дітей, практичний психолог може використовувати їх взаємодію з тваринами ситуативно, тільки в разі відсутності в дитини алергічних реакцій.
Організовуючи простір робочого кабінету, дотримуйтеся таких принципів:
- комфортність
- гармонійність
- атмосфера довіри.
За потреби практичний психолог може використовувати, окрім свого кабінету, також інші приміщення закладу дошкільної освіти:
- музичний і спортивний зали
- кімнату казок
- художню чи театральну майстерню
- територію зимового саду тощо.
Робочий кабінет практичного психолога в жодному разі не повинен бути кімнатою відпочинку («психологічного розвантаження») для персоналу або місцем розваг для дітей. Також він не має виконувати в дитячому садку роль «червоного», показового куточка для гостей.
Зонування кабінету практичного психолога
Завдання та цілі психологічної діяльності визначають й устаткування кабінету практичного психолога. Зокрема, для різних видів роботи практичного психолога варто облаштовувати такі зони:
- простір взаємодії з дитиною
- простір взаємодії з дорослими
- простір самостійної роботи практичного психолога.
Простір взаємодії з дитиною
Перша професійна зона — простір взаємодії з дитиною. У ній мають бути засоби різної діяльності:
- предметно-дидактичної
- образотворчої
- конструктивно-моделювальної
- координаційно-рухової
- релаксаційно-рухової
- імітаційно-ігрової.
Меблі |
|
Стимульний матеріал | матеріал для діагностично-корекційної роботи в цілому та окремих методик відповідно до вікової диференціації |
Технічний матеріал |
|
Допоміжний матеріал |
|
Простір взаємодії з дорослими
Для роботи з батьками, вихователями та іншими працівниками дитячого садка.
Меблі та устаткування |
|
Стимульний матеріал |
|
Технічний матеріал |
|
Допоміжний матеріал |
|
Простір самостійної роботи практичного психолога
Меблі |
|
Технічний матеріал |
|
Допоміжний матеріал |
|
Інтерпретаційний матеріал |
|
Труднощі з фінансовим і матеріально-технічним забезпеченням впливають на умови професійної діяльності фахівців, зокрема і на роботу практичного психолога. Однак у разі раціональної та обгрунтованої організації кабінету, забезпечити психологічну службу закладу дошкільної освіти найнеобхіднішим можливо.
Варто врахувати, що наявність добре оснащеного кабінету та професійного методичного забезпечення не звільняє психолога від необхідності професійного спостереження за дитиною (а також за батьками і педагогами) під час їхньої діяльності в дитячому садку — від моменту приходу в групу (під час переодягання, на заняттях, в іграх, режимних моментах) до моменту прощання з вихователем. Це дає фахівцю матеріал для його ефективної діяльності та психологічного супроводу гармонійного розвитку кожної дитини у сім’ї і в дитячому садку.
За матеріалом Анатолія Палія,
доцента кафедри загальної та експериментальної психології
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника,
канд. психол. наук, Івано-Франківськ,
ж. «Практичний психолог: Дитячий садок»