Терапевтична казка «Сльози щастя»Скачати
Терапевтична казка: що це
Терапевтична казка — найдавніший напрям практичної психології, хоча термін виник тільки наприкінці ХХ століття. Основоположник аналітичної психології Карл Юнг і його послідовники стверджували, що в казці відображається психічна реальність людини, її внутрішні ритми й суперечності. А головне — у казці намічено сценарії духовних пошуків та розвитку особистості.
Терапевтична казка — це казка, яка допомагає дитині прояснити життєві ситуації, усвідомити та відреагувати свої емоції та почуття, познайомитися з різними стратегіями поведінки. Терапевтична казка дає змогу дитині опинитися на місці героя в певних конфліктних ситуаціях в «безпечних умовах» і спробувати нові способи вирішення конфліктів. Також через казку дитина може компенсувати те, чого їй найбільше бракує в житті
Казкотерапію застосовують психологи та психотерапевти в діагностиці та в корекції внутрішніх проблем ─ і дітей, і дорослих. За допомогою казки можна «витягнути» з підсвідомості інформацію, яку клієнт не прагне розповісти.
Музична сумка з "кольоровими" іграми
Терапевтичні казки для дітей
Терапевтичні казки використовують як інструмент, що допомагає дитині долати певні психологічні проблеми.
Приклад. Дитина не хоче вдень говорити про страхи або не надає їм достатнього значення. А психолог проєктує проблеми дитини на казкового персонажа і таким чином вчить вирішувати проблеми, що виникли, в безпечних казкових реаліях. Особливо важливо те, що герой опиняється в магічному просторі, де немає обмежень і йому все під силу. Це допомагає зняти внутрішні бар’єри і дитина вчиться креативно вирішувати власні проблеми.
Терапевтичні казки можна застосовувати, щоби:
- передати досвід, прищепити дошкільникам норми і правила поведінки, морально-етичні цінності;
- заохочувати до фантазування, розвивати творче мислення й уяву;
- допомагати дітям долати страхи, надмірну тривожність тощо;
- корегувати проблемну поведінку.
Завдання психолога чи вихователя — дібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо її підібрано вдало — дитина «вбудовує» послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дитина попросить повторити їй цю казку кілька разів.
→ Майстер клас для дошкільників
Як працюють терапевтичні казки
Коли дитина «проживає» казку, утворюються зв’язки між казковими подіями і поведінкою у реальному житті. Щоб уроки та цінності засвоювалися активно, неодмінно обговорюйте з дитиною прочитані казки.
Зауважимо, що в казкотерапії використовують:
- знайомі дітям казки;
- готові психотерапевтичні казки;
- самостійно складені казки.
Тож ви можете як використовувати готові казки, так і складати їх самостійно.
Коли починати розповідати казки дітям
З народження | Дитина з перших днів звикає до спокійних і радісних голосів батьків, реагує на їхні позитивні емоції. Для новонародженого малюка сюжет казки не має значення. Головне, щоб у ній були:
|
1,5–3 роки | Казка може стати поштовхом до розвитку зв’язного мовлення, образного мислення та пізнавального інтересу, розширить словниковий запас |
3–4 роки | Дитина вже розпізнає основні емоції, тож потребує казок з простими і яскравими сюжетами. На цьому етапі обговорюйте емоції героїв, їхню поведінку тощо |
4–6 років | Через казку дошкільник найліпше засвоює соціальний досвід. Будь-яке завдання дитина виконає краще й із задоволенням, якщо захопити її казковим сюжетом |
Опануєте теорію та практику роботи з дошкільниками, що мають розлади поведінки. Налагодите співпрацю в системі «Психолог — педагоги — батьки», щоб допомогти дітям
Терапевтична казка: як скласти
Найкраще «працюють» у казкотерапії казки, складені психологом чи педагогом відповідно до потреб конкретної дитини. Як скласти таку казку? Пройдемо разом 5 кроків:
- Обираємо героя, близького дитині за віком, статтю, характером.
- Описуємо життя героя так, щоб воно було схоже з життям дитини.
- Вводимо героя в проблемну ситуацію, схожу з ситуацією, яку переживає дитина.
- Розвиваємо сюжет так, щоб герой знайшов вихід із ситуації чи зумів справитися з власними переживаннями. Коментуємо ситуацію з різних точок зору. В сюжет можемо ввести героя-помічника.
- Робимо висновок. Заохочуємо до висновку дитину.
- Ім’я героя казки не може співпадати з ім’ям дитини.
- Деталі з життя героя казки мають бути подібними до життя дитини.
- Героєм казки може бути близька дитині тварина.
- У будь-якому варіанті казки дитина має ідентифікувати себе з головним героєм
Алгоритм створення терапевтичної казки
Цей алгоритм є орієнтовним, він лише демонструє, як можна формувати терапевтичну казку.
1. Визначте проблему або ситуацію,
| Це можуть бути:
|
2. Пригадайте, як дитина виявляє
| Найхарактерніші приклади запишіть, а потім використайте у сюжеті казки
|
3. Проаналізуйте можливі наслідки
| Наприклад, із жадібною дитиною інші діти можуть не захотіти дружити, і вона у певний момент залишиться одинокою
|
4. Оберіть героя казки
| Головний герой має бути:
Ім’я або прізвисько героя казки може бути кумедним, адже гумор позитивно налаштує дошкільника |
5. Розкажіть, яким щасливим був герой, доки не почав погано поводитися | Наприклад, скільки у нього було друзів, як вони до нього ставилися тощо |
6. Опишіть у казці, як герой
| Найкраще — у трьох різних ситуаціях. Для казок властиві повтори. Зазвичай герой має:
Так дитина ліпше засвоїть та запам’ятає казку. Необхідно показати, як з кожним поганим вчинком герой стає менш щасливим, щоб дитина зрозуміла, до чого може призвести погана поведінка |
7. Уведіть у казку персонажа — доброго чарівника, мудрого вчителя або поважного старця
| Він підкаже головному герою вихід з проблемної ситуації та підштовхне його до змін, навчить, як слід поводитися |
8. Розкажіть, як герой казки | Наприкінці казки герой:
|
За матеріалами Катерини ЄГОРУШКІНОЇ,
філолога, психолога, казкотерапевта, письменниці
