Стресостійкість і професійне вигорання педагогів

14311
Ініціативний учитель утратив інтерес до роботи, «вигорів». Як йому допомогти?
Зміст статті:
Ознаки професійного вигорання Профілактика професійного вигорання

Чи правильно оформлюєте додатки до наказів

Постійне спілкування і соціальна відповідальність за дітей, надмірна зайнятість, неналежна зарплатня, робота з великим потоком інформації додають стресу навіть досвідченим педагогам і призводять до професійного вигорання.

Запобігти можна, якщо:

  • виявити проблему вчасно
  • розвивати стійкість педагога до стресу.

Ознаки професійного вигорання

Синдром емоційного вигорання належить до феноменів особистісної деформації. Це негативна реакція працівника на стреси, зумовлені професійною діяльністю, що містять психологічні, психофізіологічні та поведінкові компоненти.

Представники професій, чия діяльність пов’язана з інтенсивним спілкуванням, рано чи пізно починають відчувати такі симптоми:

  • втома
  • занижена самооцінка
  • скарги на здоров’я
  • втрата почуття гумору
  • утрата сил.

Стадії та ознаки професійного вигорання

попередження

 

  • звуження особистісного простору та інтересів до професійної діяльності
  • надмірна захопленість працівника робочим процесом
  • відмова або мінімізація своїх потреб поза робочим процесом
  • скорочення часу на неформальне спілкування та відпочинок, витіснення зі свідомості переживань невдач
  • безсоння, погіршення уваги, емоційне виснаження
  • залежність від сторонньої думки
  • знеособлення себе та свого впливу на робочий процес
  • втрата інтересу до прийняття спільних рішень

відчуження

 

  • втрата радості від роботи
  • емоції притупляються, у взаєминах відчувається відстороненість.
  • дедалі частіше з’являється невизначене роздратування «Дайте мені спокій!»
  • зникає емоційний підйом та позитив у спілкуванні з колегами
  • діти потерпають від негуманного ставлення, контролю та нагляду педагога
  • власні невдачі вчитель приписує іншим людям
  • зникає емпатія — замість неї приходять байдужість і цинічність
  • звучать саркастичні репліки про незадовільну матеріальну компенсацію, заклики саботувати через це робочий процес

виснаження

 

  • відчуження набуває яскравішого вираження
  • негативні почуття і роздратування вже не можна приховати (просто неможливо їх тримати їх у собі!)
  • почуття вини й сорому, що отруюють навіть незначні проблиски радості та інтересу
  • емоційне ставлення до світу «сплющене», проявляються елементарні захисні установки та схеми
  • гострі психосоматичні реакції (тривалий головний біль, біль у шлунку; стійке безсоння; раптові приступи нудоти, запаморочення)
  • можуть розвиватися залежності, змінюватися звички в харчуванні

розчарування та відчай

 

  • це завершальна стадія, її маркери —

– відчуття порожнечі, безпомічності та беззмістовності не тільки роботи, а й життя в цілому

– своєрідне оціпеніння, імпульсивність та хаотичність рухів

– абсентний вираз обличчя й очей

Хто досяг цієї стадії, має лише два виходи:

  • попрощатися з роботою, що пов’язана зі спілкуванням з людьми
  • розпочати непросту тривалу роботу над відновленням своїх професійних та особистісних якостей в межах психотерапії (психоаналізу, логотерапії, клієнт-центрованої терапії)

Профілактика професійного вигорання

Одна з характеристик особистості, що дає змогу протистояти професійному вигоранню, — це стресостійкість. Люди, стійкі до стресу, вміють без негативних наслідків для себе, для близьких, учнів та колег переживати стресові ситуації.

Та навіть якщо ви вже занадто гостро реагуєте на неприємності, стресостійкість можна натренувати.

Як тренувати стресостійкість

Пам’ятаєте соціальну рекламу від ЮНІСЕФ «Прості речі рятують життя»?

Отож, щоб виховати в собі стресостійкість, дотримуйтеся звичайних правил:

  • заощаджуйте свої енергетичні резерви — організм «подякує» за моральний і фізичний відпочинок
  • учіться контролювати емоції — сприймайте зовнішні подразники як ПОГОДУ (ви ж не нарікаєте на погоду?)
  • йдучи додому, залишайте думки про роботу на завтра
  • влаштовуйте собі вихідні, вільні від конспектування та шкільних звітів
  • робіть перерви під час роботи
  • дотримуйтеся помірності в усьому — у радощах і в смутку
  • змінюйте атмосферу (якщо з приємною користю, то займіться неформальною освітою)
  • знайдіть справу до душі (танці, мовні курси, туристичні походи, випікання).

Але

Якщо відчуваєте, що впоратися самостійно важко — зверніться до психолога.

Керівництво навчального закладу також може допомагати педагогам почуватися комфортно.

 

 

Теми:
Робота з кадрами в школі Психолог у дитячому садку Психолог у школі ... всі

Статичний блок для статей

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді