Відповідь
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-ІІІ додаткові освітні послуги, які не визначені Базовим компонентом дошкільної освіти, вводяться лише за згодою батьків дитини або осіб, які їх замінюють, за рахунок коштів батьків або осіб, які їх замінюють, фізичних та юридичних осіб на основі угоди між батьками або особами, які їх замінюють, та дошкільним навчальним закладом у межах гранично допустимого навантаження дитини.
Додаткові освітні послуги у дошкільних навчальних закладах можуть надавати:
- фізичні та юридичні особи, зареєстровані у встановленому законодавством порядку
- штатні працівники.
Згідно з пунктом 1.4 розділу І Порядку надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами» від 23.07.2010 № 736/902/758 (далі — Порядок), навчальний заклад зобов’язаний, зокрема:
- безкоштовно надати замовнику повну, доступну та достовірну інформацію щодо порядку та умов надання конкретної платної освітньої послуги, її вартості, порядку та строку оплати
- оприлюднити вартість інших платних освітніх послуг — не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку їх надання.
Натомість за порушення замовником умов договору (контракту, заяви) кошти, отримані навчальним закладом, залишаються згідно з умовами договору (контракту, заяви) у розпорядженні навчального закладу для виконання його статутних завдань згідно з чинним законодавством (п. 1.6 розділу І Порядку).
Питання щодо процедури підготовки та використання програм розвитку дітей дошкільного віку розглянуто в інструктивно-методичному листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про розроблення програм для дошкільної освіти» від 28.02.2013 № 1/9-152.
У цьому листі зазначено, що за спрямованістю на реалізацію розвивальних, виховних, навчальних цілей освіти, змістовими складовими і наповненням розрізняють комплексні та парціальні програми.
Так, парціальні програми використовують для організації діяльності дошкільних навчальних закладів і груп за певним пріоритетним напрямом (наприклад, художньо-естетичним, фізкультурно-оздоровчим, пізнавальним, етнокультурним, комунікативно-мовленнєвим), студій, гуртків, секцій, центрів розвитку при дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах, для проведення поглибленої індивідуальної роботи в умовах дошкільного навчального закладу та родини з тими дітьми, які виявляють інтерес, здібності, активність в опануванні певних видів діяльності, змістових освітніх ліній тощо.
За рівнем упровадження розрізняють загальноукраїнські, регіональні, локальні програми. Зокрема, локальні програми мають обмежене використання в окремих навчальних закладах і їх зазвичай застосовують для організації додаткових освітніх послуг у формі гуртків, студій, секцій.
Локальна програма може бути розроблена і запроваджена за потреби навчального закладу після експертизи, проведеної місцевою методичною службою (науково-методичним центром або кабінетом при відповідному органі управління освітою, інститутом післядипломної педагогічної освіти), і затвердження місцевим органом управління освітою.
Отже, у дошкільному навчальному закладі загального типу вчитель-логопед може надавати додаткові освітні послуги з розвитку мовлення чи корекції звуковимови дітей на підставі заяв батьків у порядку, встановленому законодавством України, та відповідно до парціальних програм, що мають гриф чи відмітку Міністерства освіти і науки України або затверджені відповідними органами управління освітою.
Дізнайтеся, як визначати вартість додаткових освітніх послуг.
