Музичне виховання у педагогічній системі Марії Монтессорі

Як допомогти дошкільникам пізнати світ звуків за допомогою розвивальних занять Марії Монтессорі

Метод музичного виховання Марії Монтессорі якісно відрізняється від традиційного і фактично є самонавчанням дітей музики. Особлива його цінність у тому, що його можна використовувати на музичних заняттях у будь-якому навчальному закладі, а не лише у Монтессорі-садках чи Монтессорі-школах.

Марія Монтессорі вважала, що музичне виховання має бути ретельним та методичним і не повинне обмежуватися розвитком музичного слуху та ритму, пасивним слуханням, співом або навчанням гри на інструменті. Тож, на її думку, необхідно створювати умови, за яких діти у дитячому садку мали б змогу створювати музику в процесі індивідуального та колективного музикування. Адже потреба у творчості міститься у самій природі дітей, у їхньому прагненні імпровізувати.

Справи керівника у жовтні: що проконтролювати

Загальні принципи педагогічної системи Марії Монтессорі

Принцип

Як реалізувати

Результат

Свобода вибору

Надати дітям змогу самостійно обирати діяльність

Діти ліпше розуміють свої схильності та уподобання, вчаться регулювати власну психічну активність

Наявність комплекту дидактичних матеріалів

Надати Монтессорі-матеріали у повному обсязі, щоб забезпечити задоволення потреб дітей усіх вікових категорій

Відбувається всебічний розвиток дітей. Завдання, закладені у матеріалах, діти засвоюють максимально ефективно

Контроль помилок

Підготувати умови для роботи дітей з усім асортиментом Монтессорі-матеріалів, адже вони дають змогу дітям самостійно бачити помилки і виправляти їх без допомоги дорослого

Стимулюється пошукова активність дітей, формуються їхні самооцінка та самоконтроль

Наявність певних правил роботи у Монтессорі-середовищі

Привчати дітей дотримуватися правил:

працюй на килимках

прибери за собою

пересувайся по класу тихо

пам’ятай, що твоя свобода закінчується там, де починається свобода іншого

Діти привчаються до організації свого робочого місця та порядку загалом. У дітей формуються вміння нести відповідальність за власний вибір і потреба у завершенні дії

Різновікові групи

Забезпечити наявність у групах дітей різних вікових категорій у певному діапазоні

У дітей розвиваються соціально-адаптивні навички, уміння співпрацювати. Молодші діти отримують змогу вчитися у старших. Старші набувають керівних якостей

Активна участь дітей у процесі навчання

Надати дітям змогу частіше навчати одне одного

У дітей формується впевненість у собі та своїх діях, розвивається пізнавальна активність

Самостійність дій дітей

Дозволити дітям робити самостійно все, що вони можуть.

Мінімально допомагати їм у тому, чому діти тільки-но вчаться

Відбувається інтенсивне оволодіння дітьми відповідними навичками та вміннями, розвиваються їхні впевненість, самостійність, задовольняється потреба у дорослішанні

Відсутність оцінок з боку дорослих

Не давати постійних оцінок дітям та їхній діяльності.

Мотивувати своє ставлення до дій дітей почуттями, що виникають у дорослого у зв’язку з цими діями, а не стандартами та штампами

У кожної дитини формується позитивний «Я-образ», розвивається вміння об’єктивно оцінювати та нести відповідальність за свої дії

Відсутність мотиву змагання

Не порівнювати кожну окрему дитину з іншими дітьми, а лише відносно її самої: «Я-вчора» — «Я-сьогодні»

У дітей закріплюється відчуття самодостатності, переконаність у правомірності власного розвитку

Метод музичного виховання Марії Монтессорі має такі складові:

«Уроки тиші» Марії Монтессорі

Педагог стверджувала, що сприйняття кожною окремою дитиною світу звуків відбувається завдяки порівнянню шумів, що створюються будь-яким рухом, із тишею спокою. На думку Марії Монтессорі, так потрібно виховувати і сприйняття музики. Вправи, що тренують здібність до таких порівнянь, сприяють формуванню у дітей слухової уваги та інтуїції.

Вправа у тиші

Групову вправу у тиші можна розпочати з того, що діти повільно прикривають очі долонями. При ізоляції зору в дітей напружуються інші почуття, насамперед слух.

Музичний керівник пропонує дітям рухатися дуже обережно і тихо, щоб шумів і звуків було якомога менше. Потім він пошепки звертається до однієї з дітей із проханням нечутно встати і сісти на стільчик.

Ця дитина виконує завдання, а інші уважно чекають, коли їх викличуть, і намагаються не ворушитися. Глибока тиша в кімнаті може порушуватися лише диханням дітей та їхніми мимовільними рухами.

Упродовж цієї вправи більшість дітей із подивом виявляють, що звук і рух пов’язані між собою, і що будь-який, навіть найобережніший рух, викликає звук або шум.

Розвиток відчуття ритму

Перебування дітей у ритмічному стані означає концентрацію їхньої уваги на власних рухах, при якій зовнішні дії узгоджуються з внутрішніми імпульсами. На думку Марії Монтессорі, діти 2–5 років переживають сенситивний період прагнення до впорядкованості, постійного ритму життя, оскільки це:

  • заспокоює дітей
  • нормалізує їхній психічний стан
  • підтримує пізнавальні здібності.

Тому педагог на заняттях має створити для дітей «ритмізоване» середовище з визначеним розпорядком, гармонійним звуковим фоном тощо.

Загальна ритмізація життя кожної дитини і її оточення активізує розвиток у неї відчуття ритму в широкому сенсі — гармонійності у відчутті власного тіла, злагодженості й свідомості у рухах. Спеціальні вправи сприяють розвитку координації рухів і відчуття рівноваги, що, у свою чергу, безпосередньо впливає на формування у дітей відчуття музичного ритму.

Вправа на розвиток відчуття ритму

Діти рухаються по намальованій на підлозі лінії у формі еліпса, немов по канату, концентруючись на тому, щоб ставити ступні чітко на лінію. Вправа супроводжується грою на фортепіано.

Під час гри педагог змінює розмір, темп та динаміку музичного супроводу до вправи, тим самим спонукаючи дітей до зміни типу ходи (легко, важко, навшпиньки, з підскоками) та її швидкості.

Розвиток слуху за допомогою дидактичних сенсорних Монтессорі­матеріалів

До дидактичних сенсорних Монтессорі-матеріалів, які розвивають у дітей слух, насамперед належать шумові циліндри і дзвіночки.

Шумові циліндри

Шумові циліндри — це дві дерев’яні коробки, одна з яких має червону кришку, інша — синю.

Кожна коробка містить шість циліндрів із кришками відповідного кольору (синього або червоного), що по-різному шумлять при струшуванні (діапазон шуму — від дуже тихого до доволі гучного).

У кожного циліндра є пара в іншій коробці — циліндр із кришкою іншого кольору, що має аналогічний шумовий тон. На денцях циліндрів нанесені мітки, і парні циліндри з аналогічним шумовим тоном помічені однаково.

Музичний керівник може заохотити дітей до індивідуальної роботи з циліндрами, продемонструвавши спосіб такої роботи власним прикладом. Дитина виймає циліндр із коробки із синьою кришкою, струшує його, порівнює звучання. Для того, щоб відшукати пару з аналогічним шумовим тоном до того циліндра, що й у педагога, вона діставатиме циліндри один за одним доти, доки не знайде потрібний.

З шумовими циліндрами можна проводити і групові ігри, наприклад гру «Знайди собі пару». Діти стоять у колі. Педагог роздає кожній дитині по шумовому циліндру, заздалегідь перевіривши, щоб у кожного з них була пара. Діти по черзі підносять до вуха свій шумовий циліндр, струшують його і уважно слухають тон. Потім ходять по колу і вслухаються, як шумлять циліндри в інших, порівнюючи звучання їхніх шумових циліндрів із власним. У такий спосіб кожна дитина відшукує свою пару. Гра закінчується, коли усі пари циліндрів знайдені.

Дзвіночки

Окрім шумових циліндрів, традиційні Монтессорі-матеріали мають ще й два набори дзвіночків. Кожен з наборів містить такі предмети:

  • 13 дзвіночків (хроматичний звукоряд у діапазоні від ноти «до» першої октави до ноти «до» другої октави);
  • дошка з підставками для дзвіночків (чорними та білими у першому наборі, коричневими — у другому);
  • дерев’яна паличка;
  • глушник на довгій ручці.

Дзвіночки першого набору мають чорні та білі підставки, які виглядають як клавіші фортепіано. Дзвіночки другого набору за звучанням аналогічні дзвіночкам першого набору, але всі їхні підставки коричневі.

На початковому етапі ознайомлення дітей із дзвіночками корисними будуть вправи з двома наборами одночасно. Мета таких вправ — знайти пару дзвіночків, що мають один і той самий тон (по аналогії з шумовими циліндрами). Дзвіночки з першого набору мають бути розставлені відповідно до хроматичного звукоряду (від ноти «до» першої октави до ноти «до» другої октави), а з другого набору — довільно. Обрана дитина вдаряє паличкою перший дзвіночок з першого набору, а потім у другому наборі намагається відшукати той самий звук.

Більш складними є вправи з одним набором. Дзвіночки одного з наборів перемішані. Діти по черзі вдаряють кожен із дзвіночків, вслухаються в їхнє звучання і намагаються побудувати звукоряд.

Вправи із дзвіночками не лише сприяють розвитку звуковисотного слуху, а й активізують координацію слуху з голосом, адже видобуваючи звук із дзвіночка і дослухаючись до нього, діти мимоволі намагаються повторити його голосом. Окрім того, вправи із дзвіночками дають дітям змогу імпровізувати, створювати власні мелодії, а також є чудовою підготовкою до вивчення нотної грамоти.

Створення музики і гра на музичних інструментах

На думку Марії Монтессорі, в житті кожної дитини мають бути присутні три види слухового сприйняття:

  • пасивне, коли вона слухає звучання інструмента, але зайнята іншим
  • частково активне, коли дитина, слухаючи музику, віддається власним думкам і переживає момент натхнення
  • активне, коли вона грає на інструменті або звертається із проханням до дорослих відтворити певну музику.

Тому важливими для розвитку слухового сприйняття Марія Монтессорі вважала гру на музичних інструментах (дзвіночках, металофонах, ксилофонах, різноманітній перкусії) та музичну імпровізацію.

Вправа «Створи власну музику»

Діти сидять у колі. У центрі — металофон або будь-який інший ударний інструмент, накритий хустинкою. Музичний керівник сідає у центр кола, піднімає хустинку, і всі бачать чудовий інструмент. Педагог бере в руки палички і грає просту мелодію. Потім він передає палички комусь із дітей і пропонує «створити» власну музику.

Вправа «Диригент-композитор»

Обрана дитина диригує у тиші «власну музику», передаючи у рухах напрямок мелодії — вгору, вниз, плавно, зі стрибком тощо. Відповідно до рухів дитини педагог відтворює цю «музику» на інструменті.

Працюємо з гіперактивними дітьми

Вокальний розвиток

Вокальний розвиток дітей відбувається в процесі співу дитячих пісень та гам. Так, зокрема, до співу гам дітей спонукають вправи із дзвіночками. Адже спочатку діти співають гаму під власний акомпанемент дзвіночків. Проте поступово кількість варіантів співу гам збільшується. Наприклад, це може бути спів гам із динамічними відтінками (піано, форте), у різних темпах, у різному ансамблевому складі — дуетом, терцетом, а також хором.

Вивчення нотної грамоти

Для вивчення нотної грамоти в асортимент Монтессорі-матеріалів входять:

  • дошка з нотним станом із заглибленнями для накладення нотних знаків
  • ящик з нотними знаками (кружальця-ноти, скрипковий та басовий ключі, знаки бемоль та діез)
  • дошка з нотним станом, але без заглиблень.

Уявлення про нотний стан діти отримують за допомогою дерев’яної дошки, що пофарбована у світло-зелений колір. Дошка розлінована, на кожній лінії і на кожному проміжку між лініями є невеликі круглі заглиблення, в які можна вкласти нотні кружальця (діапазон відповідає звукоряду у наборі дзвіночків). Усередині кожного заглиблення написана цифра від 1 до 7. На нотних кружальцях із внутрішнього боку написані ті самі цифри, що й на відповідних заглибленнях у дошці, а із зовнішнього боку — назви нот (1 — «до», 2 — «ре» тощо). Завдяки цьому діти при розташуванні нот на нотному стані можуть зробити усе без помилок і одразу перевірити себе.

Коли діти засвоять розташування нот, для вправ можна використати аналогічну дошку, але без заглиблень і цифр, а також нотні кружальця, де з одного боку написано лише назву ноти (без цифри).

За матеріалом Катерини Завалко,
доктора педагогічних наук,
ж. «Музичний керівник»

Статичний блок для статей

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді