Більшість дітей дошкільного віку займаються музикою не для того, щоб стати професійними музикантами, а «для себе»: їм подобається слухати музичні твори, підбирати мелодії на слух, створювати власні музичні композиції тощо.
Сучасні діти живуть у пришвидшеному, стрімкому та енергійному ритмі життя. Вони не приймають авторитарного тону й тиску, волелюбні й незалежні, мають креативне мислення, власну точку зору, цікавий погляд на речі. Тож і навчати музики дітей слід по-новому.
Музичний керівник має розуміти:
- якими повинні бути музичні заняття для дітей
- у якій атмосфері потрібно проводити заняття
- яких завдань та цілей треба досягти
- як заохочувати дітей до навчання музики.
Головною умовою успішних занять музикою є, насамперед, власний інтерес дитини до роботи з музичними інструментами, різноманітними і яскравими матеріалами на занятті, захопленість процесом.
Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
Філософія елементарного музикування
Відповіддю на те, якими мають бути сучасні музичні заняття з дітьми дошкільного віку, може бути філософія елементарного музикування за російським педагогом Тетяною Тютюнніковою, метод якої заснований на системі елементарного музикування Карла Орфа.
Ця методика спирається на:
- поєднання танків, пісень, гри в оркестрі на шумових і ударних інструментах
- взаємопов’язаність мовлення, руху та музики.
Елементарне музикування доступне всім і не потребує особливих здібностей і талантів. Тож насамперед важливим є бажання самої дитини вигадувати, творити музику: грати в музику і гратися музикою.
Такі музичні заняття передбачають:
- прості рухи — стрибки, підскоки, кроки
- оплески
- притопи
- плескання.
Використовуйте різноманітні інструменти:
- ксилофони
- металофони
- блок-флейти
- тон-блоки
- шейкери
- коробочки
- тарілки
- барабани та інші.
На початковому етапі навчання використовуйте принцип педагогіки «навчання в дії»:
- дитина в усьому бере участь
- педагог залучає дитину до процесу активних дій.
У колективному музикуванні діти вчаться не лише у педагога, а й одне в одного. І нехай у дитячій партії буде лише один звук, але це буде звук, придуманий власне дошкільником: щоб розуміти музику, дітям необхідно творити і переживати.
Поетичний текст
Музика нерозривно пов’язана з текстами. Покладайте на прості мелодії:
- прості лічилки
- загадки
- вірші дитячих поетів.
Виникає пісня — маленький ескіз, картинка, яку діти можуть обігравати по кілька разів за допомогою урізноманітнення жестикуляції, способів інтонування. Такі дії допомагають їм відчути емоційно-образний зміст пісні.
Ритм
В основі кожного вірша лежить певний ритм. «Проговорюючи» або «програючи» його, діти вчаться визначати ритмічні фігури і пов’язувати їх із музичними фрагментами, тобто розуміти і відчувати ритм. Важливо, щоб музичний метр і ритм співпадав з віршованим: йдеться про відповідність наголошених та ненаголошених складів, смислових акцентів у реченнях з сильними-слабкими долями і періодами в музиці тощо.
Розвиток тілесного відчуття ритму
Навчитися «танцювати» ритм, «грати» його рухами свого тіла (тупанням, оплесками, клацанням) набагато важливіше, аніж навчитися його правильно записувати. Саме руховими та м’язовими відчуттями діти найліпше запам’ятовують будь-яку інформацію, особливо ту, що пов’язана з ритмом.
Подайте рухи в ігровій, жартівливій манері. Так можна вивчати багато творів: народні, класичні, дитячі пісні. Їх діти сприйматимуть легко, розучуватимуть швидко, а головне — з радістю.
Супроводжуйте пісню жестикуляцією і певними рухами, які передають її зміст. Вигадати супроводжувальні рухи діти можуть самі. Запропонуйте їм створити і віршований текст, який доповнюватиме певну оркестрову або фортепіанну музику або партитуру шумового оркестру.
Наприклад, дайте дошкільникам завдання придумати ритмічну композицію у рухах на задану пісню. Попередньо поділіть дітей на підгрупи по двоє-четверо. Кожна з підгруп має вигадати свій варіант ритмічної композиції.
Скачайте приклади завдань.
Протягом 15 хвилин учасники готують презентацію свого варіанту ритмічної композиції: розподіляють ритмічні партії, домовляються, як їх виконувати тощо. У результаті така робота вчить дітей:
- дружно працювати
- домовлятися одне з одним
- йти на компроміси, або, навпаки, відстоювати свої ідеї.
Потім команди демонструють свої варіанти ритмічної композиції. Зазвичай, варіанти виходять несподіваними, кожен виступ несхожий на інший і по-своєму цікавий.
Гра в оркестрі
Не менш захопливою є оркестрова гра дітей. Пропонуйте вихованцям щоразу нові партії для виконання в оркестрі. Партіями можна обмінюватися з колегами-оркестрантами, або варіювати їх за допомогою нових тембрових і динамічних рішень.
Не заучуйте з уроку в урок один і той самий варіант оркестрової партії. Навчання має не втомлювати, а зацікавлювати й інтригувати.
За матеріалом Катерини Разборщук,
арт-директора студії радісного музикування «Музичні фантазії», м. Київ,
ж. «Музичний керівник»
