Емоції людини є одним з найважливіших компонентів її особистості. Вони виконують біологічну та соціальну функції, а саме:
- здійснюють випереджувальне відображення дійсності
- відіграють ключову роль у становленні взаємин з іншими людьми.
Основними методами, що дають змогу з’ясувати особливості емоційного розвитку й оцінити емоційний стан дитини, є спостереження та експеримент, а також проективні методики.
Показники розвитку емоційної сфери дитини
Добираючи методики для вивчення особливостей емоційного розвитку дитини, орієнтуйтеся на те, які показники слід вивчити. Зокрема, російська дослідниця Людмила Стрєлкова називає такі показники розвитку емоційної сфери дитини:
- адекватна реакція на різні явища навколишнього середовища
- диференціація та адекватна інтерпретація емоційних станів інших людей
- діапазон емоцій, які дитина переживає та розуміє. Зокрема, інтенсивність і глибину її переживань оцінюють як за невербальними проявами, так і за вербальними — насиченість активного словника назвами емоцій і почуттів, а також епітетами, що передають емоційний стан
- адекватне позначення емоційного стану під час спілкування.
Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
Спостереження як діагностичний метод
Спостереження є провідним методом в арсеналі практичного психолога, який працює з дітьми дошкільного віку. Регулярне спостереження дає змогу об’єктивно оцінити емоційний стан кожної дитини під час перебування в дитячому садку, а також з’ясувати особливості її емоційного розвитку.
Переваги
Під час спостереження можна виявити причини емоційного неблагополуччя дитини. Воно дає змогу визначити, в яких ситуаціях дитина почувається комфортно, у яких зазнає певних труднощів, що негативно впливають на неї.
Окрім цього, спостереження показує фахівцю його власні прорахунки. Це допомагає зрозуміти причини утрудненої взаємодії з дитиною, відтак знайти способи їх подолання. Спостереження дає змогу уникнути поділу дітей на «поганих» і «хороших», що трапляється за формального використання діагностичних методик.
Вимоги
Спостерігаючи за дитиною, практичний психолог звертає увагу на її емоційні прояви. Аби отримати адекватні результати спостереження, фахівець має дотримуватися таких вимог:
- проводити спостереження в природній для дитини ситуації: у групі, на прогулянці, коли дитина приходить в дитячий садок або йде додому
- приховувати факт проведення спостереження, замаскувавши його діловими цілями
- враховувати зовнішні обставини, що супроводжують спостереження, а також суб’єктивні дані, пов’язані безпосередньо з дитиною, її здоров’ям тощо
- проводити систематично, адже одноразове спостереження не може дати достовірних даних;
- фіксувати дані, а не власні оцінки й переживання
- зіставляти дані спостереження окремого етапу поведінки із загальною ситуацією, контекстом дослідження
- порівнювати різні епізоди спостереження.
Аби побачити прояви різних емоцій дитини, поспостерігайте за дошкільником у ситуаціях, у яких його емоційний стан проявляється найвиразніше.
Проективні методики
Самосвідомість у період дошкільного дитинства інтенсивно розвивається. Тому дитина може поки що не усвідомлювати багатьох зі свої переживань, страхів, уподобань. Визначити приховані переживання дошкільника дають змогу дві групи проективних методик:
- власне проективні — містять авторський стимульний матеріал. Найвідоміша з таких методик — дитячий апперцептивний тест (Children’s Apperception Test — САТ), розроблений Леопольдом і Сонею Беллак (Leopold and Sonya Bellak);
- малюнкові — дитина сама зображає свої переживання.
Малюнкові методики чи не найпривабливіші для дошкільників. Їх використання допомагає практичному психологу зацікавити дитину й налаштувати її на спільну з дорослим діяльність. Утім малюнкові методики потребують від фахівця значного досвіду їх інтерпретації.
Усі проективні методики застосовують лише в індивідуальній формі. Аби адекватно зрозуміти, як дитина сприймає запропонований готовий малюнок або зміст її власного, із нею слід поговорити про зображене. Обговорення дає змогу уникнути ситуативності у сприйманні й оцінюванні дитиною тієї чи тієї ситуації, а також виокремити ситуації зі сталими переживаннями. Тож бесіда за малюнком є невід’ємною частиною всіх малюнкових методик.
Аби уникнути суб’єктивності під час оцінювання, малюнкові методики застосовують лише в комплексі з іншими методиками та основними методами психології — спостереженням та експериментом. Комплексний підхід допомагає фахівцю отримати детальну і водночас узагальнену характеристику особистості, визначити можливі проблеми, а також підтвердити дані інших методик. На думку психодіагноста Павла Гурєвича, малюнкові методики виконують у психодіагностиці орієнтувальну та уточнювальну функції.
Залучаємо вихователів і батьків
Вихователі взаємодіють із конкретною групою дітей щодня впродовж кількох років. Вони мають змогу бачити природні реакції кожної дитини в життєвих ситуаціях. Тож практичному психологу доцільно користуватися знаннями педагогів про дітей. Задля цього він може застосувати методи анкетування та експертних оцінок. Завдяки анкетуванню практичний психолог може виявити ситуації чи об’єкти, які спричиняють у тієї чи тієї дитини негативні переживання. Зазначені методи можна використати також під час роботи з батьками.
Запропонуйте педагогам і батькам заповнити анкету «Визначення емоційного благополуччя дитини в групі дитячого садка».
Співпраця з батьками важлива тому, що вони знають своїх дітей найліпше. Поведінка дитини у найзвичніших і безпечніших умовах — вдома — є еталонною. І саме батьки володіють інформацією про реакції дитини на певні обставини, її уподобання, сімейні правила, до яких звикла дитина. Для практичного психолога це надзвичайно важливі знання.
Так фахівець може порівняти емоційний стан дитини вдома та дошкільному закладі в тих самих ситуаціях, приміром під час збирання на прогулянку. Це дає змогу практичному психологу відкорегувати ситуацію життєдіяльності в дитячому садку і зробити її комфортною та сприятливою для кожної дитини.
Під час діагностики стануть вам у пригоді:
- Методики вивчення емоційного розвитку дитини
- Анкета для вихователів «Визначення емоційного благополуччя дитини в групі дитячого садка»
Олена Мойзріст,
науковий співробітник Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, Київ
