Дитина вчиться співіснувати з емоціями від найменшого віку. Уперше використовує їх тоді, коли в неї ще не достатньо добре сформоване мовлення, аби виразити свої потреби, бажання тощо. Згодом, опиняючись у середовищі ровесників у дитячому садку, на гуртках тощо, дитина все активніше використовує свої емоції і вчиться розпізнавати чужі. Цю здатність усвідомлювати, називати й виражати емоції — власні та інших людей — фахівці позначають поняттям «емоційний інтелект».
Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
Чому емоції важливі для дитини
Уміння «співпрацювати» зі своїми емоціями й адекватно реагувати на ситуації та емоції інших має дуже вагоме значення. Воно допомагає дитині:
- знайомитися і спілкуватися з іншими дітьми
- почуватися комфортно в колективі дітей, навіть малознайомих
- розуміти причину свого покарання (батьками чи вихователями)
- глибше й точніше розуміти казки та різні історії (прочитані й переглянуті), а також побутові ситуації
- швидше засвоювати новий матеріал
- зміцнювати свою самооцінку.
Вікові особливості емоційного розвитку
Протягом перших місяців життя дитина виражає чотири основні емоції:
- страх
- радість
- сум
- злість.
У віці 2-4 місяці вона реагує мімікою і жестами на найближчих та знайомих їй осіб.
Від 4 до 10 місяців вчиться ініціювати контакт з людьми, які її оточують. Наприклад, простягає руки, щоб її взяли, подає шматочок своєї їжі дорослому, аби він скуштував, або забрав якщо їй не смакує.
У віці 7-12 місяців дитина стало реагує на своє ім’я.
У віці від 18 до 30 місяців використовує прості і складніші жести, які складаються з кількох простих. Наприклад, може переказати іншій особі без мовлення, а лише жестами те, що вона собі уявляє у процесі гри.
У 2-річному віці дитина, намагаючись показати картинку дорослому, який сидить по інший бік столу, перевертає її. Тобто дбає про те, щоб інша людина побачила зображення з кута свого зору. Це доволі істотне вміння, що свідчить про нормальний перебіг емоційного розвитку дитини. У віці 2,5 років дитина може робити спроби пояснити й показати, що означають ті чи ті нескладні емоції.
Якщо дитині у 3-4 роки показати простий сюжетний малюнок, на якому, наприклад, персонаж відкриває подарунок й усміхається, то вона зможе пояснити цю ситуацію. Скаже, що в особи, яка на малюнку, День народження або інше свято. І вона усміхається, бо щаслива, що отримала бажаний подарунок. У віці 6-9 років дитина здатна по-своєму проінтерпретувати сюжетний малюнок з нетиповою реакцією персонажа: наприклад, коли персонаж отримує подарунок і плаче. Для дитини більш раннього віку подібні сюжетні малюнки незрозумілі.
Починаючи з 3-го року життя, дитина може грати в ігри, що відтворюють дії представників певних професій: продавця, касира, вчителя тощо. Тобто діти цього віку вже здатні пригадувати притаманні працівникам певної професії жести, емоції та намагатися відтворити їх у грі.
У віці 6-8 років дитина розпізнає основні та ускладнені (відраза, нудьга, образа) емоції на фотографіях, зображеннях смайликів.
Відмінності в емоційному розвитку хлопчиків і дівчаток
Емоційна сфера у всіх дітей розвивається з різною швидкістю. Вона залежить від індивідуальних особливостей дитини, а також від виховання і впливу найближчого середовища, у якому зростає дитина. Впливає на становлення емоційної сфери і ширше оточення дитини — дошкільний заклад, країна та її традиції, пов’язані з толерантністю чи табуюванням тих чи тих проявів емоцій. Значний вплив також мають джерела масової інформації — його батьки контролюють не завжди.
Різниці у розвитку емоційної сфери дівчаток і хлопчиків практично немає. Утім у суспільстві усталеною є манера виховання дівчат більш емоційними, а хлопчиків — більш стриманими.
Діти не повинні стримувати своїх емоцій через штучно встановлені правила. Адже це може призвести до пригніченого стану, змін настрою, що заважатиме засвоєнню знань та всебічному розвитку. А у ще гіршому випадку — може призвести до соматичних захворювань. Не слід також вимагати від дитини проявляти певні емоції тоді, коли вона не виказує такої потреби. Це може занижувати її самооцінку.
Отже, розвивати емоційність варто у дітей обох статей. При цьому обов’язково слід враховувати індивідуальні особливості кожної дитини.
Що шкодить нормальному перебігу емоційного розвитку
У разі відхилення загального розвитку дитини від норми часто страждає і її емоційний інтелект.
Наприклад, діти з істотними порушеннями зору, а також сліпі гірше розуміють емоції тому, що через поганий зір не вважають важливим звертати увагу на обличчях інших дітей чи дорослих. Із віком вони вчаться компенсувати брак такої інформації завдяки розрізненню тембру голосу, диханню та іншим допоміжним вказівкам.
Найбільші труднощі в розумінні емоцій та, відповідно, в адекватному реагуванні на різні соціальні явища й обставини виникають у дітей із розладами аутистичного спектра (РАС). Такі діти часто замкнуті, не люблять спілкуватись з однолітками, у співрозмовники охочіше вибирають старших осіб. Окрім того, вони часто мають проблеми з мовленням, із зоровим контактом, реагують невідповідно до ситуації, мають збіднену міміку та жестикуляцію. Діти з РАС не здатні до сюжетно-рольової гри, інтерпретації нетипових сюжетних малюнків та сприймання складніших емоцій не лише із зображень, а й людей.
До чинників, які можуть зашкодити нормальному перебігу емоційного розвитку дитини без істотних відхилень у розвитку (соматичних, психічних), можна віднести такі:
- батьки й вихователі нехтують значенням емоційного розвитку, не залучають дитину до занять, ігор та виконання завдань на розвиток емоційної сфери. Щоб цього не трапилося, зробіть ігрову діяльність провідною для дошкільників
- дитина проживає з емоційно нестабільними батьками, які мають різкі зміни настрою, неадекватно реагують на ситуації, іронію та сарказм вважають нормальною формою спілкування тощо
- дитина зростає в родині поруч із дитиною-аутистом
- дитина часто й тривало хворіє, або її родина періодично змінює місце проживання й, відповідно, дошкільні заклади. Як наслідок, дитина не має змоги перебувати постійно в одному середовищі однолітків, що шкодить її емоційному розвитку.
Як сприяти емоційному розвитку дитини
Наведемо кілька порад щодо того, як батькам взаємодіяти з дитиною, аби лише сприяти розвитку її емоційної сфери.
Передусім слід розмовляти з дитиною, обговорювати за вечерею чи певною спільною діяльністю, як пройшов день, запитувати про ситуації, які виникали в дитячому садку протягом дня, про ставлення дитини до цих ситуацій, її почуття.
Дорослі мають приймати емоції дитини. Часто виконання певних справ, наприклад, читання, гра за комп’ютером, плавання або малювання у батьків та в дитини викликають різні емоції. Якщо вони абсолютно протилежні до дитячих, батькам ліпше нейтралізувати свої емоції і прийняти вподобання дитини. Те саме стосується різного реагування на ситуації. Будь-яку ситуацію дорослий має обговорити з дитиною, висловити своє ставлення до цієї ситуації, вислухати думку дитини, відтак привести зрозумілий і близький для неї приклад.
Коли дитина радиться, як їй вчинити у певній ситуації, не поспішайте давати певні вказівки. Спочатку розгорнуто обговоріть ситуацію, з’ясуйте всі важливі деталі, вислухайте пропозиції дитини щодо розв’язання, а відтак порадьте, як ліпше зробити.
Варто також навчати дитину підтримувати розмову: задавати певну тему для обговорення, не перебивати співрозмовника, висловлювати свої думки по черзі, пропонувати наступну тему розмови, коли попередня здається вичерпаною. У цьому особливо вдало можна повправлятися під час відвідування з дітьми бабусі чи дідуся.
Ігри та вправи для емоційного розвитку
Ефективними для розвитку емоційної сфери є ігри на розпізнавання емоцій. Матеріалом для них може, наприклад, бути набір з карток із фотографіями дітей або зображеннями обличь, що виражають різні емоції; ігри для планшетів та комп’ютерів, спрямовані на розпізнавання емоцій, тощо.
Корисними також є ігри на відгадування, зокрема різновиди шарад, та інші ігри на 3-8 осіб. Під час таких ігор дитина вчиться переказувати інформацію без допомоги мовлення — лише жестами й мімікою, а також контролювати власні емоції, аби привести свою команду до успіху.
Розвитку міміки дитини також сприяють вправи на копіювання. Копіювати можна тварин, членів родини, персонажів казок, мультфільмів тощо.
Для розвитку в дитини емпатії можна розповісти їй про тварин і рослини, що занесені до Червоної книги України, пояснити слово «браконьєр», розповісти про проблему бідності в деяких країнах світу тощо.
Поряд з інтелектуальним розвитком дитини дорослі мають приділяти увагу її емоційному розвитку. Саме від батьків дитина вчиться так чи так реагувати на події, переживати сум чи виражати свою радість й інші емоції. Пам’ятаймо, що розвиток емоційної сфери істотно залежить від оточення і того інформаційно-емоційного різноманіття, яке діти здатні почерпнути в ньому.
Марина Романюк,
практичний психолог, Київ
