До мобільного садка зараховують дітей від двох до шести-семи років, а дітей з особливими освітніми потребами — до семи-восьми років. Груп повного дня тут не формують. Освітній процес має відбуватися за визначеним графіком не менше двох разів на тиждень по дві години для кожної групи.
Під час пілотування мобільні дитсадки працювали, зокрема, у Дніпрі, Мукачівській та Гостомельській громадах.
Сімейний садок можна організувати в житловому будинку
Ще один варіант — сімейний, або родинний, садок. Це форма організації дошкільної освіти за місцем проживання сім’ї в індивідуальному житловому будинку.
У такому садку можуть здобувати освіту діти від народження. Він передбачає невеликі групи, домашню атмосферу, можливість індивідуалізувати освітній процес і тісно співпрацювати з батьками.
У посібнику цю модель рекомендують розглядати громадам, де дитсадки розташовані далеко від місця проживання дітей, є черги на зарахування або мешкають багатодітні родини, діти з яких не охоплені дошкільною освітою.
Сімейний садок може бути актуальним і для батьків, які готові самі ініціювати створення приватного ЗДО. Зазвичай для цього родина реєструє ФОП або ініціює створення дошкільного підрозділу на базі закладу освіти чи іншої юридичної особи.
Приміщення, у яких перебуватимуть діти, мають бути відокремлені від житлової частини будинку та облаштовані з розрахунку не менше 3 кв. м на одну дитину.
Мінісадок — для дуже малих груп
Закон України «Про дошкільну освіту» передбачає і мінісадок — тип організації освітньої діяльності, у якому одночасно можуть перебувати не більше п’яти дітей.
У посібнику мінісадки разом із сімейними садками та моделлю «2 в 1» називають гнучким резервом, який дає змогу охопити дошкільною освітою дітей там, де створювати великий традиційний заклад недоцільно. Під час пілотування мінісадок, зокрема, апробували у Вишгородській громаді Київської області.
Центр педагогічного партнерства — коли дитина приходить разом із батьками
Ще одна модель, яку громади можуть використовувати за відсутності традиційного ЗДО, — центр педагогічного партнерства.
Його особливість полягає в тому, що дитина бере участь в освітньому процесі разом із мамою, татом або іншим законним представником. Центр може працювати з дітьми від народження і водночас надавати педагогічну та психологічну підтримку батькам.
Такі центри можуть створювати на базі вже наявних закладів, якщо там є вільні приміщення і належні безпекові умови. Саме тому за результатами пілотування центри педагогічного партнерства стали наймасовішою моделлю — було створено 32 осередки.
Автори посібника рекомендують цей формат і для сільських громад, де немає ЗДО, але є сім’ї з маленькими дітьми, зокрема дітьми з ООП, які потребують психолого-педагогічної підтримки.
Філія може працювати там, де є безпечне приміщення
Якщо ЗДО є, але діти не можуть його відвідувати через віддаленість, нестачу місць або відсутність укриття, громада може створити філію на іншій безпечній локації.
Філію можна розмістити, наприклад, у приміщенні школи, іншого закладу освіти, установи чи організації. Це дає змогу не будувати новий дитсадок, а використовувати наявну інфраструктуру.
У посібнику зазначено, що такий підхід уже використовували у Кривому Розі, Полтаві, Києві, Мукачівській громаді та громадах Миколаївської області. Філії допомагають швидко вирішувати проблему нестачі місць у міських ЗДО та забезпечувати очну дошкільну освіту там, де основна будівля закладу не має належних безпекових умов.
Не обов’язково будувати новий дитсадок
Однією з ключових ідей нових моделей є ефективніше використання ресурсів громади. Освітню діяльність можна організувати не лише у типовій будівлі ЗДО, а й у пристосованих житлових чи нежитлових приміщеннях за умови дотримання встановлених вимог.
При цьому безпека залишається обов’язковою умовою. Заклад має забезпечити можливість швидкого доступу до захисної споруди цивільного захисту, а приміщення повинні відповідати вимогам до площі, санітарних умов та організації освітнього середовища.
З чого громаді почати
Автори посібника радять перед вибором моделі спочатку визначити, скільки дітей раннього та дошкільного віку живе в громаді, де вони здобувають освіту, скільки серед них дітей з ООП і які запити мають батьки.
Якщо стаціонарного ЗДО немає, варто оцінити наявність вільних приміщень, можливості сусідніх громад, кадрові та фінансові ресурси. Після цього громада може обрати модель, яка найкраще відповідає конкретній ситуації: мобільний садок, філію, сімейний чи міні-садок або центр педагогічного партнерства.
За результатами пілотування 53 чинні освітні локації підтвердили, що такі моделі дають змогу швидше реагувати на демографічні, територіальні та безпекові виклики.
Висновок
Новий підхід до дошкільної освіти змінює саму логіку розвитку мережі: замість того щоб у кожній ситуації чекати на будівництво окремого традиційного дитсадка, громади можуть наближати освітню послугу до місця проживання дітей і комбінувати різні формати відповідно до реальних потреб родин.
Дізнавайтеся про зміни першими. Додайте 
