Експерти вказують: приватні садки й ФОПи можуть допомогти громадам подолати нестачу місць у ЗДО, але механізм «гроші ходять за дитиною» потребує чітких правил, контролю якості й прозорого обліку дітей
В Україні зростає потреба в різних формах дошкільної освіти: комунальних, приватних, корпоративних, сімейних і мінісадках. Однак експерти звертають увагу, що частина таких форматів досі не має достатньо чіткого нормативного врегулювання. Через це громадам складно прозоро фінансувати дошкілля за принципом «гроші ходять за дитиною», а батькам — розуміти, хто відповідає за якість, безпеку й освітню складову послуг.
Про це йдеться в аналітичному документі «Аналіз основних прогалин і суперечностей нормативно-правового забезпечення дошкільної освіти в Україні», підготовленому у межах програми Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні». У документі окремо розглянуто діяльність приватних суб’єктів у сфері дошкільної освіти, корпоративні ЗДО, зарахування дітей до комунальних садків і фінансові механізми доступності дошкілля.
Як працювати з паперовими трудовими після 10.06.2026
Новий Закон України «Про дошкільну освіту» передбачив ширші можливості для розвитку різних форм здобуття дошкільної освіти. Йдеться не лише про класичні комунальні дитсадки, а й про приватні заклади, корпоративні ЗДО, сімейні та мінісадки, а також можливість придбання освітніх послуг за кошти місцевого бюджету або компенсації батькам вартості дошкільної освіти.
Та на практиці ці механізми потребують деталізації. Експерти зазначають, що без чітких правил громади можуть по-різному трактувати, кого саме можна фінансувати, які вимоги мають виконувати приватні надавачі послуг і як контролювати якість дошкільної освіти.
У чому проблема з ФОПами
Окремий блок аналізу стосується фізичних осіб — підприємців, які працюють у сфері догляду за дітьми. У документі зазначено, що частина таких суб’єктів здійснює діяльність за КВЕД 88.91 «Денний догляд за дітьми». Проблема в тому, що догляд за дітьми сам по собі не є повноцінною освітньою послугою.
Для батьків різниця може бути непомітною: дитина перебуває у просторі, де з нею займаються, годують, доглядають, організовують дозвілля. Але з погляду державного регулювання важливо розуміти, чи це саме догляд, чи здобуття дошкільної освіти.
Якщо йдеться про освітню діяльність, мають бути зрозумілі вимоги до програми, безпеки, персоналу, умов перебування дітей, харчування, медичного супроводу й контролю якості. Якщо ж суб’єкт надає лише послуги догляду, він не має підміняти собою заклад дошкільної освіти без відповідних правил і відповідальності.
Чому приватний сектор важливий
Попри ризики, приватні дитсадки й альтернативні форми дошкілля можуть допомогти громадам розв’язати проблему доступності. Це особливо актуально там, де бракує місць у комунальних ЗДО, є черги або громада не може швидко відкрити новий дитсадок.
Приватний сектор може бути корисним для:
- зменшення черг до комунальних ЗДО;
- створення місць у громадах, де комунальних садків недостатньо;
- розвитку мінісадків, сімейних і корпоративних форматів;
- підтримки батьків, які не можуть чекати місця в комунальному закладі;
- залучення різних надавачів послуг до системи дошкілля.
Але для цього приватні заклади, ФОПи й інші надавачі мають працювати не в «сірій зоні», а за зрозумілими правилами.
Що означає принцип «гроші ходять за дитиною»
Ідея цього принципу проста: кошти спрямовуються не просто на утримання мережі закладів, а на забезпечення права конкретної дитини на дошкільну освіту. Якщо в комунальному садку немає місця або родина обирає інший формат, громада може підтримати здобуття дошкільної освіти в іншого надавача послуг.
У перспективі це може означати компенсацію батькам або придбання послуг у приватного суб’єкта за кошти місцевого бюджету. Однак для такого механізму потрібні чіткі запобіжники: кого можна фінансувати, які документи має мати надавач, як перевіряти якість послуг, хто відповідає за безпеку дітей і як уникнути подвійного фінансування.
Без таких правил принцип «гроші за дитиною» може залишитися декларацією або працювати нерівномірно в різних громадах.
Ризик подвійного зарахування
У документі також порушено питання зарахування однієї дитини до двох комунальних ЗДО. Така ситуація може виникати, коли батьки подають заяви до кількох закладів або коли облік дітей у громаді не є достатньо прозорим.
Для системи це створює одразу кілька проблем. По-перше, місце в садку може формально бути зайнятим, хоча дитина фактично його не відвідує. По-друге, громада не завжди бачить реальну потребу в місцях. По-третє, складніше планувати фінансування, харчування, штат і навантаження на групи.
Тому доступність дошкілля залежить не лише від кількості садків, а й від якісного обліку дітей та прозорих правил зарахування.
Що має знати громада
Для громад ключове питання — як поєднати доступність із відповідальністю. Якщо комунальних місць бракує, громада може бути зацікавлена у співпраці з приватними дитсадками, корпоративними ЗДО або іншими надавачами послуг. Але така співпраця має бути врегульована.
Громаді варто мати відповіді на кілька питань:
- які приватні надавачі послуг працюють на її території;
- хто з них надає саме освітню послугу, а хто — лише догляд;
- чи мають вони документи, що підтверджують право на таку діяльність;
- чи відповідають умови перебування дітей вимогам безпеки;
- чи може громада компенсувати батькам частину вартості;
- як перевіряти фактичне відвідування дитиною закладу;
- як уникнути ситуації, коли одна дитина одночасно «займає» місце в кількох ЗДО.
Що мають знати батьки
Для батьків головне — не плутати дитячий простір, групу догляду й заклад дошкільної освіти. Усі ці формати можуть бути корисними, але вони мають різний правовий статус і різний рівень відповідальності.
Перед тим як обрати приватний садок або ФОП, батькам варто запитати:
- чи має надавач право провадити освітню діяльність;
- за якою освітньою програмою працює заклад;
- хто відповідає за безпеку дітей;
- як організовано харчування;
- хто працює з дітьми і яку має кваліфікацію;
- чи є договір із батьками;
- що саме входить у вартість послуги;
- чи може громада компенсувати частину витрат.
Це не формальність. Відповіді на ці питання визначають, чи дитина просто перебуває під наглядом, чи справді здобуває дошкільну освіту в безпечних і належних умовах.
Що має змінитися
Експерти фактично вказують на потребу створити зрозумілі правила для всіх учасників системи дошкілля — комунальних ЗДО, приватних закладів, ФОПів, батьків і громад.
Насамперед потрібно:
- чітко розмежувати послугу догляду за дітьми й освітню діяльність у сфері дошкілля;
- визначити вимоги до приватних надавачів, які претендують на бюджетну підтримку;
- унормувати механізм компенсації або придбання послуг за принципом «гроші ходять за дитиною»;
- забезпечити прозорий облік дітей, щоб уникати подвійного зарахування;
- встановити зрозумілі критерії безпеки, якості й відповідальності для всіх форматів;
- дати громадам практичні інструменти для співпраці з приватним сектором.
Чому це важливо саме зараз
Попит на дошкільну освіту не завжди збігається з можливостями комунальної мережі. У частині громад бракує місць, у частині — складно утримувати повноцінну мережу, а батьки шукають гнучкіші варіанти для дітей.
Тому питання не в тому, чи потрібні приватні дитсадки й альтернативні формати. Вони вже є частиною реальності. Питання в іншому: як зробити так, щоб доступність дошкілля не знижувала вимоги до безпеки, якості й відповідальності.
Висновок
Приватні дитсадки, ФОПи, корпоративні й сімейні формати можуть допомогти громадам зробити дошкілля доступнішим. Але для цього держава має чітко визначити правила: хто може надавати освітню послугу, кого можна фінансувати з бюджету, як працює принцип «гроші за дитиною» і хто відповідає за безпеку та якість дошкільної освіти.
Підпишіться на канал 
