Що таке імідж і його складові
Ми часто чуємо висловлювання на адресу відомих людей на кшталк: «Він створив свій імідж сам» чи «Це лише його імідж, а насправді це зовсім інша людина» і т. д., як у позитивному плані, так і в негативному. Тож давайте спочатку розберемось, що таке імідж, хто його створює, для чого він потрібен взагалі.
Саме слово «імідж» французького походження і в перекладі означає «образ». Вчителі – словесники знають, що поняття «образ» у літературі може мати два трактування – «художній образ», який створюється письменником спеціально, щоб втілити у ньому ідейний задум твору, думки самого автора, тощо, і «реальний образ», той, ким є особистість насправді. Коли ми аналізуємо «художній» образ, ми вміщуємо у це поняття не лише портрет героя, але і його думки, стосунки з іншими людьми, вчинки, оцінку іншими персонажами. Щось подібне відбувається і в реальному житті. І це все тепер дістало сучасну назву «імідж».
Ми сприймаємо людей за їх іміджем. Роботодавець пропонує роботу людині, яка створила в його уявленні імідж ділової. Ми записуємось на прийом до лікаря, у якого позитивний професійний імідж. Хочемо мати сусідів з хорошим особистісним іміджем. Від того, який імідж створила собі людина, що нас цікавить, залежить і наше благополуччя, і її. Ось чому робота над іміджем потрібна кожному і, особливо, вчителю. Адже до його персони традиційно прикута більша увага суспільства: педагог має бути високопрофесійним, ідеальним у зовнішньому вигляді, у вчинках, думках, діях, у стосунках з власною сім’єю – одним словом, не людина, а ікона. Тоді він матиме успіх і в роботодавця, і у батьків, тоді його любитимуть діти. Чи не завищені ці вимоги? Бо, в кінцевому результаті, імідж вміщує сукупність уявлень суспільства про те, яким повинен бути індивід у відповідності зі своїм статусом. Якщо він не відповідає своєму статусу, то це викликає негативну суспільну реакцію, є протиставленням себе соціуму, що, у свою чергу, травмує психіку людини, яка є істотою соціальною за своєю природою. Тому часто на адресу вчителів сипляться звинувачення, як мусони: «не вміє», «не дає знань», «не так висловлюється», «не так оцінює», «не той зовнішній вигляд» – чого тільки немає з часткою «не». І педагоги на ці звинувачення реагують по-різному: деякі, особливо новоспечена молодь, розчарувавшись, після року-другого роботи в школі чи дитсадку, залишає освітній заклад і шукає себе в іншій галузі (не секрет, що ще до російської агресії, ми мали в Україні жорсткий дефіцит вчителів математично-природничих дисциплін). Інші ідуть у приватні освітні заклади, де, хоча і більші вимоги до іміджу, але і оплата праці вища, і матеріально – технічна база більше, і умови перебування комфортніші. Треті, особливо з когорти старшого покоління, сумлінно тягнуть лямку до пенсії, мляво реагуючи на всілякі нововведення, прикриваючись фразою: «Ми вже своє відпрацювали, тепер хай молоді», і тому про свій імідж дбати немає потреби, бо це зовнішня «маска», а головне – внутрішні якості. Четверті працюють у загальноосвітній школі, бо «треба мати хоч якусь роботу», отож щоб утриматись, варто подбати про імідж, який би задовольнив роботодавця, і т. д.. І лише невелика частка педагогів працює у закладах освіти за покликанням. Але і вони часто бувають під перехресним вогнем батьків, адміністрації закладу та і дітей, уявлення яких про імідж особистості вчителя часто не співпадають. Отож, хто саме створює імідж взагалі?
Роботу класних керівників з батьками учнів не можна зупиняти навіть під час воєнного стану. Важливо бути з ними на зв’язку й продовжувати освітній процес. Пропонуємо орієнтовний план батьківських зборів
Як створити позитивний професійний імідж
Перш за все, щоб спланувати, який образ конкретно підходить нам особисто, ми маємо визначитися, для чого він нам буде потрібний – зробити кар’єру, мати можливість реалізовувати свої потреби, бути зразком для учнів або ж налагодити контакти з «потрібними» батьками чи своєю діяльністю забезпечити позитивний імідж освітнього закладу, тощо. Мотивація може бути різною – усвідомленою чи неусвідомленою, – але вона завжди присутня. Тому що імідж – це цілеспрямовано сформований образ.
Друге, що треба врахувати, це те, що імідж впливає швидше на емоції людей, аніж на їх логіку.
Крім того, слід пам’ятати, що імідж проявляється в трьох аспектах:
- самоіміджі ( те, як ми сприймаємо самі себе);
- як нас сприймають інші – колеги з роботи, адміністрація, батьки, школярі;
- необхідному (той, який має певні стандарти середовища, в якому перебуває чи працює особистість).
Наприклад, за міжнародними стандартами створена модель іміджу ділової людини. У її основі лежить демонстрація впевненості, задоволення собою, життям і оточенням; поведінка переможця та успішної людини; посадка голови − красива й упевнена; мова − виразна, літературна і, зрозуміло, без слів-паразитів; погляд врівноважений і розуміючий, а посмішка − сердечна і щира; голос і сміх − благозвучні, помірковано голосні, приємні, не різкі, відповідають місцю і ситуації. Хода − безшумна, без зайвих рухів, нешвидка, упевнена. Постава − пряма і гармонійна; зачіска − скромна й акуратна; поза і рухи − спокійні, не напружені.
Головне в іміджі ділової людини − бути природним, випромінювати доброту і надійність. Не допускається напруженість при спілкуванні, експресія, поява яскравого рум'янцю чи, навпаки, блідості, нервові і зайві жести, гримаси, вираз відчуженості на обличчі чи прояв неприродного інтересу, гніву і байдужності.
Спираючись на вищесказане, приходимо до висновку, що професійний педагогічний імідж вчителя – це такий прояв особистості учителя як реалізатора освітніх послуг, у якому виявляються найбільш виразні ділові та особистісні якості відповідно до статусу педагога та його соціальної ролі в освітньому середовищі.
За своєю функціональністю розрізняють такі види іміджу:
- особистісний – імідж педагога, зумовлений його внутрішніми та особливими індивідуальними рисами;
- професійний – імідж учителя, детермінований професійними якостями;
- бажаний – імідж, до якого прагне учитель;
- дзеркальний – імідж, що відповідає його уявленню про себе;
- корпоративний – імідж школи, вищого навчального закладу, факультету тощо. Ці види за своїм наповненням можуть містити як позитивний зміст, так і негативний.
Імідж учителя багатокомпонентний
Почнемо із самоіміджу. Це те, що називається «за покликанням», або, за визначенням українського філософа 18 ст. Г. Сковороди є «сродною працею» для особистості, що обрала фах педагога. Він виявляється у внутрішній культурі людини, її способі мислення, поведінці, органічнім почутті такту, природженому артистизмі, вмінні бути лідером, здатності до мобільності, володінні почуттям гідності і внутрішньою стійкістю, тощо.
Не треба забувати також про такий собі «феномен першого враження» (ефект ореолу), на основі якого з’являється доволі стійкий стереотип сприйняття людини, яку бачиш уперше. Він формується у перші хвилини знайомства, і від нього може залежати подальший розвиток стосунків. Але слід врахувати, що цей ефект може бути як дуже точним, так і помилковим. Пригадайте, як ви сприймаєте нових учнів. Чи завжди перше враження про них збігається з тією характеристикою, яка виявляється у процесі спільної діяльності? Так чи інакше, проте ефект ореолу дуже дієвий.
По – перше, сама людина, яка придумує, як виглядати перед оточуючими та що повідомляти про себе.
По – друге, іміджмейкери – професіонали, які займаються створенням іміджу відомих осіб: політиків, державних діячів, артистів та ін.
По – третє, значну роль у створенні іміджу відіграють ЗМІ.
По – четверте, імідж створюють люди, які оточують особистість: друзі, рідні, співробітники.
Таким чином формування позитивного іміджу дає можливість для саморозвитку і психологічної гармонії.
⇒ Як за допомогою інстаграму взаємодіяти з працівниками та батьками дітей
З чого складається перше враження
- Зовнішній вигляд. Він запам’ятовується усім: учням, колегам, батькам, роботодавцю, – незалежно від їх уподобань, які можуть кардинально відрізнятися. Його треба продумати так, щоб він міг задовольнити всіх. Головне правило «бути не занадто»: не занадто сучасним і не занадто старомодним, не занадто «ультра» і не занадто «занудою». Влаштує «золота середина». Уявіть собі, як вас сприймуть батьки і роботодавці, коли ви з’явитесь на навчальні заняття із зачіскою «ірокез», що дітей, особливо підлітків, може цілком влаштувати. Пам’ятайте, що останні дуже схильні до наслідування, і це, у свою чергу може призвести до сімейних конфліктів. Проте доречно ця ж зачіска виглядатиме на сучасному вечорі відпочинку, де пануватиме рок-музика, Хелоуін, тощо. І, навпаки, ваш вигляд у старомодному парику з пишними локонами (якщо це, звичайно, не зумовлено проблемами зі здоров’ям) викличе, у кращому випадку, іронічну посмішку. А в реальності – насмішки і кпини. Діти дуже категоричні у своїх оцінках, і поки ви своєю роботою будете переконувати їх, що суперові, повірте, пройде чимало часу і витратиться не менше нервів. Отож зачіска, макіяж, одяг, взуття – все має бути враховано при першому знайомстві і в подальшій діяльності.
У зовнішньому вигляді педагога, зокрема й одязі, має відбиватися його статус, адже між учнями й учителем повинна дотримуватися певна дистанція, навіть при взаємодії партнерства.
- Мова і мовлення. Використання вербальних і невербальних засобів спілкування (жести, міміка, пантоміміка, інтонація, магія слова, темпоритм мовлення) педагога мають привертати увагу до нього, викликати довіру і налаштовувати до активної взаємодії. Спілкуючись з учнями, учитель не повинен забувати про тон, яким він розмовляє. У подальшому від цього залежить не тільки емоційний стан його учнів, а й їхня працездатність.
У свою чергу, хороші манери допомагають швидко адаптуватись у будь-якій ситуації, спрощують установлення комунікаційних зв'язків з людьми.
- Харизма. Вміння з перших хвилин прикути увагу до своєї особистості., бути привабливим для оточення. А це досягається завдяки таким рисам, як:
- вмінню щиро, часто й охоче посміхатися;
- мати хороше почуття гумору;
- природній поведінці;
- вмінню робити доречні, а не улесливі, компліменти;
- етичній поведінці;
- упевненості в собі, розумній повазі до своєї особистості, своєї діяльності. Але слід бути дуже обережним, щоб це не переросло у завищену самооцінку і пихатість;
- умінню пожартувати про власні недоліки, але з почуттям гідності;
- умінню швидко викликати іншу людину на розмову про неї саму;
- дружелюбність.
Вимоги немаленькі. Вони передбачають постійну роботу над собою, але професійний успіх приходить до тих, хто вміє не тільки розвинути, але і донести до іншого свої найкращі особистісні якості. У зв'язку з цим особливого значення в педагогічній діяльності набуває вміння «подобатися дітям».
Як педагогам безпечно «дружити» з учнями в соцмережах
Що потрібно вчителю для професійного іміджу
Щоб створити вдалий професійний імідж, нам треба:
- Діагностувати рівень сформованості свого іміджу. Для цього:
- проаналізувати, який ідеальний статус педагога має бути в даній спільноті;
- визначити його фактичний статус на даний момент;
- вияснити, як співвідносяться ці статуси між собою, чи є між ними розбіжність.
Якщо виявиться, вони збігаються, і ідеальний статус є необхідним для суспільства, то потреба у формуванні іміджу відпадає. Якщо ж є кардинальні відмінності (наприклад, батьки хочуть, щоб педагог «дав» дітям грунтовні знання, високо оцінюючи рівень їх мінімальних учнівських зусиль – дуже поширений конфлікт між оцінюванням знань і фактичним їх рівнем, – тоді ми говоримо про «проблемний» імідж, що стає поштовхом до його реформування.
Спочатку цей самоаналіз іде від нас самих, потім такий аналіз на основі анкетування робиться для спільноти – колег, батьківської аудиторії. У його ході необхідно вияснити: проаналізована якість є позитивною чи негативною для суспільства в цілому (у даному прикладі, наскільки працюватиме високе оцінювання знань при мінімальних знаннях, уміннях, навичках (у професії лікаря, водія, того ж педагога, тощо).
Отримані дані аналізуються, і робиться висновок – аудиторії чи особі слід реформувати імідж педагога.
- Визначити цілі для «нового» іміджу. Позитивне ставлення до вчителя має в ідеалі забезпечити високу працездатність його підопічних, їх взаємодію з ним, бажання слідувати його рекомендація. А це вже, як не прикро, з галузі фантастики у нашому довоєнному суспільстві, де останні два десятиліття перед російською агресією статус вчителя трактувався мало не як надавача сервісних послуг, де «клієнт» (батьки, чиновники) завжди правий. І таке ставлення породило масовий відтік молодого покоління від професії вчителя. Не секрет, що перед війною, на факультетах математично-природничого, технічного напрямку у багатьох навіть престижних вишах не було кому навчатися, адже ці дисципліни вимагають грунтовну базу знань, умінь і навичок зі шкільної ланки. За статистикою, навіть ті абітурієнти, які вступили через вузівський «недобір», рідко коли йдуть працювати за отриманою спеціальністю. Отож виникає необхідність також реформувати підходи до репутації не лише конкретного педагога, а й до іміджу вчителя взагалі. І це завдання набагато складніше, аніж формування особистісного іміджу.
- Скласти план дій, визначити систему заходів, що забезпечують формування позитивного іміджу педагога.
- Реалізувати заплановані заходи.
- Проаналізувати і оцінити свою діяльність з точки зору критеріїв успішності формування соціального іміджу педагога.
Пам’ятайте!
Ваш імідж починається з розумної поваги до себе, до своєї діяльності. Отже, поважайте себе!
Під лежачий камінь вода не тече. Тому працюйте над собою, розвивайтесь.
Ваша педагогічна праця вимагає екстравертного підходу, отже не бійтесь ділитися своїми поглядами, ідеями з іншими. Якщо відчуваєте свою правоту, коректно вмійте відстояти свою точку зору, попри те, що вона йде врозріз із загальноприйнятими. Розвивайте стосунки з іншими людьми навіть шляхом власних помилок. Не помиляється той, хто нічого не робить.
Розвиваючись самі, ми розвиваємо суспільство!
