Діти з психоемоційним розладом поведінки та недорозвиненістю мовлення перебувають «у зоні ризику», адже несвоєчасне надання їм допомоги може вкрай негативно позначитися на їхньому подальшому розвитку. Досягти позитивних результатів у відповідній корекційній роботі можна, якщо розпочати її вчасно. Насамперед практичний психолог має чітко «прочитати» поведінкові прояви дитини.
Батьки, які не розуміють суті та можливих наслідків проблем психоемоційного розладу поведінки, приводять дитину в дошкільний заклад загального типу, сподіваючись, що педагоги та практичні психологи легко упораються з цим. Натомість працівники дитячого садка здебільшого вважають такі проблеми педагогічною занедбаністю і часто трудяться намарно. Застосування виховних заходів, як правило, призводить до протилежного результату: дитина стає некерованою та агресивною, заважає іншим дітям під час занять чи відпочинку і навіть лякає їх своєю неадекватною поведінкою.
Корисна стаття
Як практичному психологу відрізнити психоемоційний розлад поведінки дитини від педагогічної занедбаності чи недостатньої вихованості дитини:
Педагогічно занедбана дитина | Дитина з психоемоційним розладом поведінки |
Психічно нормальна та фізично здорова дитина, яка проте вона не володіє знаннями, вміннями та навичками саморегуляції, що необхідні для нормальної життєдіяльності як удома, так і в колективі. Завдання практичного психолога — обрати оптимальну методику виховання дитини, яка забезпечувала б гальмування негативних та підсилення позитивних тенденцій в її поведінці. Важливе значення має формування у дитини емоційної стійкості, здатності до самоконтролю у грі та спілкуванні з ровесниками. | Така дитина також може бути педагогічно занедбаною не тільки щодо розвитку пізнавальних процесів, а й передусім щодо поведінки. У дітей з психоемоційними розладами аномалії поведінки набувають особливо важкого, стійкого характеру. Їх важко подолати навіть після створення сприятливих умов. |
Симптоми психоемоційного розладу поведінки дітей дошкільного віку
У дошкільному віці розглядати психоемоційний розлад поведінки як діагноз досить передчасно. Однак є симптоми, які мають викликати стурбованість педагога і практичного психолога, наприклад:
- підвищена збудливість
- швидка втомлюваність
- емоційна лабільність
- конфліктність
- неконтактність.
Найбільш характерні симптоми психоемоційного розладу поведінки дитини
Емоційна лабільність |
Усе це швидко виснажує нервову систему дитини та часто призводить до невмотивованих проявів афекту | |
Приступи афекту | Відрізняються від істерик. Адже істерика — це бурхливий вияв злості та обурення, який проявляється «вибухом» емоцій. Для істерики необхідні глядачі: дитина стежить за реакцією дорослих. Під час афективного приступу також проявляються яскраві сильні емоції, проте немає демонстративної поведінки, дитина часто втрачає зв’язок із реальністю і для нормалізації стану потребує допомоги дорослого. Така поведінка не може не викликати занепокоєння в оточення дитини | |
Неврозоподібний стан | Має такі прояви:
| |
Окремі ознаки аутичної поведінки | Насамперед проявляється в комунікативній сфері:
та своєрідному порушенні розвитку мовлення:
|
З чого почати роботу?
Корисна стаття
Установлювати діагноз розладу поведінки чи робити припущення щодо цього має право лише лікар — невролог, психіатр.
Проте якщо для поведінки дитини характерні вказані симптоми, практичний психолог має вміти побачити тонкощі їх проявів. Для того щоб надати адекватну допомогу, практичному психологу варто дотримуватися такого порядку дій:
- зібрати інформацію про проблеми дитини щодо розвитку її мовлення, поведінки чи засвоєння навчального матеріалу. Результати спостережень слід фіксувати послідовно (із зазначенням періоду, протягом якого здійснювалося спостереження, за якими параметрами і що саме було виявлено), об’єктивно, особливо якщо це стосується аномалії поведінки (із наведенням прикладів поведінки чи мовлення дитини) та аргументовано (із поданням порівняльної характеристики вимог до дітей цієї вікової групи та невідповідності цим вимогам конкретної дитини);
- обговорити узагальнені результати з керівником дитячого садка, вихователем-методистом та лікарем. Це дасть можливість узгодити позиції та рішення
- провести роботу з батьками дитини. Суттєвою помилкою та абсолютним провалом бесіди з батьками є із самого початку спроба описати неуспіхи дитини та проблеми її поведінки. Розмову з батьками дитини слід завжди починати з того, що у дитини добре виходить, над розв’язанням яких проблем працює практичний психолог, і тільки потім представити результати зібраної інформації, те, що викликає занепокоєння у фахівця і в чому хотілося б досягти кращих результатів (включаючи поведінку). Такий підхід завжди успішний
- направити дитину за згодою батьків на консультацію до педіатра або невролога. Якщо батьки відмовляються виконувати рекомендації, а у поведінці дитини проявляються, чи навіть загострюються, певні симптоми психоемоційного розладу поведінки, наприклад, вияви невмотивованої агресії стосовно інших дітей, чи не вдається досягти бажаних результатів щодо розвитку мовлення та засвоєння навичок пізнавальної діяльності, батькам можна рекомендувати звернутися до психолого-медико-педагогічної консультації.
Раннє виявлення у дітей дошкільного віку симптомів психоемоційного розладу поведінки, що є свідченням патологічного розвитку, дасть змогу провести з дитиною та її батьками своєчасну, належно організовану корекційну роботу, що веде до досягнення позитивних результатів. Своєчасне втручання практичного психолога дасть можливість мінімізувати недорозвиненість дитини та сприятиме досягненню нею вікових норм розвитку.
За матеріалом Олени ЯКОВЕНКО,
директора ТОВ «Українські центри психологічної допомоги», Київ,
ж. «Практичний психолог: Дитячий садок»
