Психологічна служба дитячого садка: налагоджуємо роботу

Практичні психологи мають забезпечити повноцінний психічний розвиток дитини дошкільного віку, становлення її особистісного потенціалу. Досягти цього можна завдяки адекватній реалізації психологічного супроводу. Зазвичай він поєднує в собі три складові, а саме супровід:

• розвитку дитячої особистості
• батьківсько-дитячих взаємин
• розвивального впливу освітнього процесу в дитячому садку.

Щоразу практичний психолог має чітко визначати:

• яка складова потребує супроводження?
• у який спосіб це найдоцільніше зробити?
• коли саме?

Забезпечити повноцінний психологічний супровід однієї зі складових неможливо без урахування впливу двох інших і наслідків їхнього впливу. Зрозуміло, що розв’язання кожної конкретної проблеми потребуватиме й окремої програми дій, зокрема підбору індивідуальних методичних прийомів, технік і навіть певного способу мовленнєвого оформлення взаємодії з конкретним учасником освітнього процесу.

Професійна компетентність практичного психолога

Психологічна служба не є безособовою структурою в роботі дитячого садка. Кожний батько і педагог ототожнює її з конкретним фахівцем — практичним психологом.

Складові професійної компетентності

Професійна компетентність практичного психолога є багатокомпонентним явищем, яке дає змогу фахівцю приймати ефективні рішення в життєвих колізіях, в яких опиняються сучасні діти, їхні сім’ї та педагоги. Практичний психолог має:

• володіти психологічними знаннями, уміннями, чітко дотримуватися правил етики і професійних нормативів не лише у професійній діяльності, а й у повсякденному спілкуванні, поведінці
• бути широко обізнаним щодо різноманітності явищ психіки як з усталеного погляду науки, так і з урахуванням індивідуальних проявів того чи того явища з погляду практичного досвіду
• володіти системою способів професійної діяльності та способів психологічного пізнання.

Та насамперед високий професіоналізм практичного психолога стосовно дитини проявляється в повазі до закономірностей її розвитку, її природи, створенні розвивальних умов для реалізації вікових завдань та індивідуальних потреб розвитку конкретної дитини.

Мовленнєвий аспект професійної компетентності

Особливої уваги заслуговує мовленнєвий аспект професійної компетентності практичного психолога, адже насамперед фахівець має бути зрозумілим своїм клієнтам. У дитячому садку у практичного психолога щонайменше три групи клієнтів:

• діти
• педагоги
• батьки.

Робота практичного психолога є суто індивідуальною. Замисліться над формою висловлювання для конкретного адресата, враховуючи:

• його рівень
• свою ціль
• конкретну ситуацію.

Грамотно використовуйте інформацію, яку отримуєте, вивчаючи дітей. Її потрібно зрозуміти, осмислити, а потім розкласти на порції:

• для себе — щоб далі працювати з нею (уточнювати, шукати причини явища тощо)
• для батьків — щоб виробити разом з ними подальшу програму дій. Тут важливо продумати, в якій формі і коли видати батькам інформацію і, головне, з якою метою. Прорахуйте і реакцію батьків, і свої кроки подальшої взаємодії з ними, щоб не насторожити, не налякати «діагнозом», а об’єднати зусилля, заспокоїти, вселити впевненість у своїх силах і віру у свою дитину
• для конкретного педагога, з урахуванням його індивідуальних особистісних якостей — щоб допомогти вибудувати гармонійні взаємини з конкретною дитиною.

Забезпечення розвитку особистості дитини

Дитина замовляє розвиток, а дорослі зобов’язані забезпечити повноцінні умови для нього. Роль психологічної служби в цьому аспекті насамперед полягає у тлумаченні дорослим учасникам освітнього процесу самого поняття «розвиток» і його закономірностей, вікових й індивідуальних відмінностей.

Педагоги та батьки мають розуміти найголовніше: шлях розвитку у кожної дитини свій, швидкість і характер руху теж свої, окрім цього, кожна дитина має цілий «букет» інших індивідуальних особливостей, які обумовлюють процес саморозвитку її особистості. Це потребує виявлення й осмислення природних задатків окремої дитини, створення оптимальних умов їх збереження, розвитку і розквіту.

Науково-методологічною основою тут є самоцінність і самодостатність особистості. Це і розкриває суть заповіді «Не зашкодь!» — не зруйнувати Я дитини, оберігати її суверенність, тонко і делікатно допомагаючи не спіткнутися.

Саме завдяки індивідуальним особливостям розвитку і нервової системи дитини, та її психіки досягнення дитини слід порівнювати з її власними досягненнями, відслідковувати динаміку змін, виявляти індивідуальні риси саморуху дитини — і лише інтегрувавши всі отримані дані, можна дозволити собі робити узагальнення.

Установлюємо довірливі взаємини

Зверніть увагу на таку особливість діяльності: діти дуже швидко позитивно налаштовуються на індивідуальні заняття та заняття в малих групах у кабінеті практичного психолога й активно виявляють бажання щодня їх відвідувати.

Дітей приваблює зміст діяльності — цікаві ребуси, різноманітні загадки, творчі завдання тощо. Утім найбільше їх вабить сам формат суб’єкт-суб’єктних взаємин. Якщо ви оволоділи майстерністю вести з дитиною рівноправний діалог, здатні виявляти емоційно забарвлене ставлення до кожної дитини — це стає запорукою довірливих взаємин. Для психолога це чи не найголовніше завдання.

Підвищуємо психологічну культуру педагогів

Від кожного фахівця психологічної служби залежить насамперед, чи зможемо ми позбутись усталеної практики, коли внаслідок вивчення педагогом дітей увіреної йому групи він видає вердикт-ярлик на кшталт:

• «Олеся в нас сором’язлива дівчинка, всього боїться…»
• «А це наш бешкетник Ромко. Він у нас скрізь встигає відзначитись…»
• «Наталя ходить до логопеда, має проблеми з мовленням…».

Може здатись, що такий педагог непогано пізнав дитину, виділив її індивідуальні особливості, що передусім заслуговують його уваги і потребують втручання. Проте практика переконує в іншому: дорослий якоюсь мірою сам пристосовується до виявлених особливостей дитини, використовує їх, щоб пояснити рівень досягнень дитини, мотивації поведінки тощо. Це підтверджує і той факт, що всі діти групи знають оцінні висловлювання педагога про кожного, і це не впливає на характер їхніх взаємин.

Постає ще одне завдання психологічного супроводу освітнього процесу в дитячому садку — забезпечити повноцінну гуманізацію психологічного клімату, осмислення кожним учасником освітнього процесу поняття гуманістичної культури, гуманістичної педагогіки, формату суб’єкт-суб’єктних взаємин дорослого з дитиною.

Виступайте з повідомленнями на засіданнях педагогічної ради, де «мовою педагога» роз’яснюйте використані наукові підходи в розв’язанні конкретної проблеми. Це важливо для підвищення психологічної культури педагогів і для інтеграції взаємодії практичного психолога й педагогів в освітньому процесі дитячого садка.

Педагог, який має високу психологічну культуру та вміє послуговуватися у своїй роботі знаннями з вікової та педагогічної психології, поступово стає не лише творчим, а й вільним і відповідальним у виборі способів і форм суб’єкт-суб’єктних взаємин з дітьми та іншими учасниками освітнього процесу в дитячому садку.

Підвищуємо психологічну культуру батьків

У взаємодії з батьками проявіть майстерність, тактовність, витримку й терпимість. Діти є дзеркалом сім’ї. Під час спільної гри з дитиною «у сім’ю» можна зрозуміти характер батьківсько-дитячих стосунків у конкретній родині.

Аналіз спілкування сучасних батьків з працівниками дитячого садка свідчить про доволі низьку обізнаність батьків щодо психологічного розвитку дитини та надмірну вимогливість до педагогів групи, адміністрації, практичного психолога тощо. Разом із цілковитою закритістю сучасної сім’ї щодо своїх проблем це створює труднощі у роботі.

Спілкуючись з батьками, робіть акцент на успіхах і досягненнях їхньої дитини. Для обговорення проблем у розвитку зверніться до батьків з проханням допомогти розібратися у поведінці їхнього сина чи доньки. Вчасно надана кваліфікована допомога батькам в головних питаннях організації розвивального середовища, в налагодженні повноцінних стосунків з дитиною є на сьогодні гострою потребою.

Психологічна діагностика в дитячому садку

Нині високим є попит на пакет діагностичних методик, який має дати можливість оптимізувати освітній процес у дитячому садку. Проходить певний етап у житті дитячого садка, протягом якого запускається діагностична технологія, збираються відповідні дані. Вони можуть бути предметом обговорення на засіданні педагогічної ради дитячого садка, іноді з ними ознайомлюють батьківську аудиторію. А далі виникає ситуація, яка часто лишається не розв’язаною: що робити з отриманими результатами проведеної діагностики.

Так звана «діагностична діяльність» практичного психолога дошкільного навчального закладу сьогодні потребує окремого осмислення. Фахівець не завжди розуміє, яку відповідальність він бере на себе, плануючи психологічну діагностику, які наслідки матиме така діяльність і для тих, кого він діагностує, і для нього самого.

Якщо навіть допустити, що практичний психолог цілком грамотно підходить до підбору діагностичних методик, відкритим лишається питання убудованості діяльності фахівця в реальне життя дитячого садка. Перш за все серйозним є вибір теми для діагностики: чим умотивовано її вибір — цікавить самого практичного психолога або є актуальною для всього дитячого садка чи окремої групи. Не менш важливою є робота щодо підготовки дорослих — вихователів і батьків: розвитку їхньої здатності зрозуміти і грамотно використати результати психологічної діагностики. Без усвідомлення цього діагностичні процедури не матимуть сенсу.

Вивчення психологічної готовності дитини до школи

Питання психологічної готовності дитини до систематичного шкільного навчання є не багатоаспектним і суперечливим через різне розуміння його суті з боку педагогів дитячого садка і школи. Психологічна служба системи освіти є тим об’єднуючим чинником, який має допомогти і вихователям, і вчителям, і батькам однозначно зрозуміти суть поняття «психологічна готовність дитини до навчання у школі» і забезпечити наступність у роботі двох послідовних ланок освіти. Найгострішим це завдання є з огляду на вік сьогоднішніх першокласників.

Шестирічна дитина, яку посадили за парту, не є школярем по суті. Їй усе ще притаманні характеристики дошкільника. А тому одним із провідних завдань фахівців психологічної служби є тлумачення для вчителів школи особливостей шестирічних школярів.

Наприклад, у дитини дошкільного віку нема діяльності «учіння». Знання дитини — це результат як цілеспрямованої навчальної діяльності дорослого, так і побічний продукт її самостійних пошуків і здобутків у специфічно дитячих видах діяльності та щоденному житті.

Важливим завданням є і переорієнтація процедури визначення рівня психологічної готовності дитини до школи із суто діагностичної і такої, що не має ніяких наслідків, у початковий етап розвивальної роботи зі старшими дошкільниками.

Фундаментальними для новоутворень дошкільного дитинства є:

• фізичний, пізнавальний і особистісний розвиток дитини
• готовність до взаємодії з навколишнім світом
• розвиток специфічних видів діяльності дошкільників, що визначають і забезпечують легку адаптацію дитини до нового соціального статусу школяра.

Достатній рівень розвитку цих базових напрямів забезпечує успішне навчання дитини в школі. Це складає психологічну готовність дитини до систематичного шкільного навчання. Її вивчення передбачає визначення розвитку у дитини таких психологічних якостей:

• мотивація — домінування пізнавального чи ігрового мотивів
• внутрішня позиція — наявність «внутрішньої позиції школяра»
• увага — особливості довільної уваги
• загальне вміння діяти за правилом — здатність до самоконтролю
• когнітивні процеси — зокрема особливості мислення, мовлення, здатності до узагальнення
• фонематичний слух
• рівень сформованості моторики та координації — особливості просторової уяви, сенсомоторної координації, тонкої моторики руки.

Недостатній рівень розвитку одного з цих компонентів не є ознакою «ненормативності», а лише засвідчує варіативність індивідуального розвитку дитини, її самобутність. Не існує норми, рівнозначної цілісності дитини, тому певні показники за окремими критеріями розвитку треба розглядати лише сукупно із загальною історією її становлення і виховання, самобутніх рис дитини, динаміки порівнянь з власними досягненнями.

Особливості розвитку психологічних якостей старшого дошкільника, що складають його «індивідуальний портрет готовності до школи», не потребують автоматичної корекції. Це лише спрямовує увагу дорослих на пошуки адекватних засобів взаємодії та виховання, що актуалізували б необхідні якості майбутнього школяра.

За матеріалом Тамари Піроженко, завідувача,
Світлани Ладивір, канд. психол. наук, провідного наукового співробітника
лабораторії психології дошкільника Інституту імені Г. С. Костюка НАПН України
ж. «Практичний психолог: Дитячий садок»

Справи керівника у жовтні: що проконтролювати