Дуже часто до психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК) звертаються батьки з дітьми дошкільного віку, проблеми у розвитку яких можна було б виправити або й зовсім запобігти їм. Проте через нерозуміння значущості початку психолого-педагогічної допомоги ще у ранньому віці не лише втрачається час, а й з’являється багато інших проблем у розвитку дитини, скоригувати які вдається не завжди.
На жаль, і лікарі (педіатри, дитячі психоневрологи), і навіть вихователі дошкільних закладів не завжди знають і розуміють, що діти з особливостями психофізичного розвитку мають одержувати ранню (від народження до трьох років) корекційно-педагогічну допомогу.
Автор книги «Після трьох уже пізно» Масара Ібуко, який вивчав досвід раннього розвитку дітей у Японії, зробив висновок: те, що дитина здатна засвоїти до трьох років, потім їй дається з труднощами або не дається зовсім.
Видатний психолог Лев Виготський довів: що раніше створюються спеціальні умови для розвитку і виховання дитини з психофізичними вадами, то менше виникає вторинних ускладнень і значно легше здійснюється процес її соціалізації. Якщо психолого-педагогічний супровід враховує рівень розвитку дитини, наявні у неї труднощі і проблеми, то дитина швидко адаптується до умов життя, у неї значно активніше компенсуються пошкоджені функції. Причиною цього є надзвичайна пластичність мозку у ранньому віці, його особлива сприйнятливість до зовнішніх впливів.
Проблему ранньої психолого-педагогічної допомоги досліджують учені у різних країнах світу. У багатьох державах завдання ранньої комплексної допомоги дітям з вадами психофізичного розвитку є першочерговим щодо цієї категорії осіб. Проте в Україні на сьогодні не створено єдиної державної системи своєчасного виявлення і ранньої корекції порушень розвитку у дітей. Після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови «Про схвалення Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів» від 12.10.2000 № 1545 рання педагогічна допомога була дещо активізована, проте системно вона так і не організовується.
Основи ранньої корекційної допомоги
Принципи ранньої корекційної допомоги дітям з особливостями психофізичного розвитку сформульовано багатьма вченими, зокрема Девідом Брікером (David Bricker), Левом Виготським, Юлією Разенковою, Вірою Ремажевською, Оленою Стрєбєлєвою, Людмилою Шипіциною та ін. Ми виділили з-поміж цих принципів найважливіші:
| У психолого-педагогічному супроводі необхідно враховувати онтогенетичний розвиток психічних і фізичних функцій. Лев Виготський дослідив, що діти з порушеннями психофізичного розвитку розвиваються за тими самими закономірностями, що й здорові. Зокрема, психічний розвиток має поетапний характер, і кожен етап (сензитивний період) завершується формуванням новоутворень, які є основою для подальшого розвитку. Динаміка розвитку здорової дитини та дитини з психофізичними вадами підпорядковується єдиним закономірностям. Тобто рання корекційно-педагогічна допомога має спрямовуватися на формування новоутворень з урахуванням проблем і можливостей дитини відповідно до її віку. Неврахування сензитивних періодів у розвитку дитини призводить до її педагогічної занедбаності. Якщо здійснювати педагогічний вплив тоді, коли сензитивний період для формування певного новоутворення вже минув, то й корекційну роботу слід спрямовувати не лише на формування функцій, не сформованих своєчасно, а й на виправлення ускладнень у розвитку дитини внаслідок педагогічної занедбаності |
| У системі ранньої допомоги відповідальність повністю лежить на батьках або частково поділяється зі спеціалістами. Адже дитина раннього віку є емоційно пов’язаною й фізично залежною від батьків і більшість часу проводить у родині. Тому як би ефективно не працювали спеціалісти, без залучення сім’ї здійснення психолого-педагогічного супроводу є неефективним |
| Психолого-педагогічний супровід має стосуватися не лише дитини, а й її найближчого оточення. Досвід російського вченого Юлії Разенкової переконливо доводить, що позитивні результати можна отримати за умови, якщо у системі ранньої допомоги працюють не лише з дитиною, а з усією родиною (з батьками, бабусями й дідусями, сестрами, братами) |
| Гра є провідною діяльністю у цьому віці, тому все, що набуває дитина під час гри, засвоюється міцно, швидко і значно ефективніше, ніж за інших умов |
| Рання корекційна допомога має бути комплексною у взаємодії лікарів, педагогів-дефектологів, психологів, вихователів, соціальних педагогів. Ці спеціалісти мають спільно планувати роботу з дитиною та, здійснюючи корекційну допомогу, періодично обговорювати та узгоджувати її |
| Діти раннього віку не здатні засвоїти досвід в ізоляції, тому важливим є соціальне середовище, включення їх у різні види діяльності. Діти з психофізичними вадами розвиваються і соціалізуються успішніше, якщо мають змогу спілкуватись і взаємодіяти зі здоровими ровесниками, сім’єю. Досвід білоруського вченого Олени Віннікової свідчить, що діти з особливостями психофізичного розвитку, які були інклюзованими у загальноосвітні дошкільні установи у ранньому і дошкільному віці, надалі легко соціалізуються у систему суспільних стосунків. Зауважимо, що реалізація цього принципу сприяє не лише нормальній соціальній адаптації дитини, а й подоланню соціальної ізоляції як дитини, так і її родини у цілому |
Наголосимо, що правильний психолого-педагогічний супровід забезпечується, якщо спеціалісти орієнтуються не лише на дитину, а на родину у цілому. Його метою є створення оптимальних умов для розвитку дитини у сім’ї.
Головною умовою ранньої корекційної допомоги є єдність психолого-медико-педагогічної діагностики, комплексної допомоги та оцінки розвитку дитини. Відповідно, ступінь ефективності корекції вторинних відхилень у розвитку дитини і формування компенсаторних механізмів залежать від певних чинників, серед яких найбільш вагомими є:
- початок цілеспрямованої корекційно-педагогічної роботи відразу ж після виявлення проблем
- взаємодія різних спеціалістів, що беруть участь у комплексному психолого-педагогічному супроводі дитини раннього віку з порушеннями розвитку
- правильно підібраний зміст і методи навчання та виховання
- своєчасне включення родини у корекційно-педагогічний процес
- реалізація єдності вимог до виховання і навчання дитини у сім’ї та дошкільному закладі
Важливою є послідовність психолого-педагогічного супроводу. Він має здійснюватися у декілька етапів:
- знайомство із сім’єю
- первинна діагностика дитини і всієї родини
- розроблення і реалізація індивідуальної програми навчання і виховання
- неперервний контроль за розвитком дитини і стосунками у сім’ї
- постійне внесення коректив у програму
- переведення дитини у відповідний навчальний заклад — загальноосвітній, спеціальний, інклюзивний — залежно від можливостей дитини
Сезонні справи на відмінно: ВЕРЕСЕНЬ
Складання індивідуальної програми розвитку дитини
Зміст індивідуальної програми розробляється на основі психолого-педагогічного обстеження дитини та аналізу соціальних умов її виховання. У процесі обстеження необхідно:
- встановити рівень актуального та зону найближчого розвитку дитини
- визначити характер і ступінь вираженості первинного порушення
- виявити індивідуальні труднощі дитини та її родини
Для дитини раннього віку з особливостями психофізичного розвитку не існує стандартної навчальної програми. Таким стандартом є, з одного боку, онтогенез розвитку психічних функцій, з іншого — індивідуальні особливості дитини та її родини.
Зміст програми має спрямовуватися на формування новоутворень та провідної діяльності відповідно до віку і порушення розвитку дитини, враховуючи програми виховання для дітей раннього віку з нормальним психофізичним розвитком (наприклад, «Зернятко») та програми спеціальних дошкільних закладів за категоріями порушення.
Отже, в індивідуальній програмі визначають конкретні завдання з формування у дитини знань, умінь і навичок на найближчий час за основними лініями розвитку:
- соціальний розвиток — форми спілкування (вербальні, невербальні, вміння спілкуватись емоційно); способи засвоєння суспільного досвіду (спільні дії, вказівний жест, наслідування, дії за зразком і словесною інструкцією)
- фізичний розвиток — основні рухи, розвиток дрібної моторики
- пізнавальний розвиток — сенсорний розвиток, форми мислення, уявлення про навколишній світ, розвиток мовлення; предметно-ігрові дії, передумови до продуктивних видів діяльності
Працюючи з дітьми раннього віку, російські вчені-дефектологи Олена Стрєбєлєва, Юлія Бєлякова, Олександра Катаєва дійшли висновку, що індивідуальну програму для таких дітей не варто планувати на великий період часу, оптимальним є два – три місяці.
В індивідуальній програмі слід передбачати такі складові:
- умови і правила проведення роботи з дитиною у сім’ї
- зміст роботи з дитиною за основними лініями розвитку
- конкретні методи і прийоми роботи з дитиною
- види діяльності, спрямовані на формування позитивних форм взаємодії з іншими дітьми
- регулярність занять
- зміст допомоги, яка надається родині
- форми роботи з батьками.
Форми організації ранньої педагогічної допомоги
Рання психолого-педагогічна допомога дитині та її сім’ї може надаватися:
- з ініціативи батьків
- з ініціативи спеціалістів
- як результат дії спеціальних регіональних програм.
Психолого-педагогічну допомогу дітям раннього віку з вадами психофізичного розвитку можуть надавати, зокрема:
- служби ранньої допомоги при ПМПК, реабілітаційних закладах, дошкільних навчальних закладах;
- центри розвитку
- групи тимчасового перебування при дошкільних навчальних закладах
- патронатні служби при реабілітаційних закладах, ПМПК.
Нині в Україні дедалі частіше обговорюють варіант надання допомоги дітям раннього віку у групах тимчасового перебування при дошкільних навчальних закладах за умови консультативно-методичної допомоги відповідних ПМПК або центрів практичної психології та соціальної роботи. Це обумовлено тим, що батькам легше буде приводити дитину в заклад за місцем проживання. Відповідно, і переконати батьків у необхідності такої допомоги їхнім дітям буде простіше. До того ж у процесі корекційної роботи дитина з особливостями розвитку може взаємодіяти зі здоровими однолітками. Зрештою, такі групи є однією з форм підготовки до інклюзивного навчання, яке сьогодні активно запроваджується у нашій державі.
Зарахування у таку групу має здійснюватися на підставі заяви батьків і відповідного рішення ПМПК. Навчання у групі може тривати від одного до трьох років. Наповнюваність групи — 6–10 дітей, залежно від віку вихованців і ступеня порушення психофізичного розвитку. Основною формою роботи є індивідуальні заняття. Проте по можливості дітей об’єднують у підгрупи по 2–3 особи з метою формування у них інтересу до співпраці, колективної взаємодії.
Методи роботи з дітьми варто обирати ті самі, що і зі здоровими дітьми раннього віку, зокрема: наслідування, спільна діяльність, ігри, вправи тощо. Важливо поєднувати практичні, наочні і словесні методи впливу; співпрацювати з дитиною, налагодивши з нею позитивний емоційний контакт.
Результатом раннього психолого-педагогічного супроводу має стати переведення дитини у відповідний заклад для постійного перебування.
Комплексний підхід до раннього психолого-педагогічного супроводу
Одним із принципів надання ранньої допомоги дітям з особливостями психофізичного розвитку є міждисциплінарна взаємодія, яка виявляється у командному підході до здійснення психолого-педагогічного супроводу.
Основним фахівцем, який працює з дитиною раннього віку, є педагог-дефектолог (залежно від порушення розвитку: олігофренопедагог, логопед, тифлопедагог, сурдопедагог, ортопедагог). Його функції:
- вивчення дитини та її родини
- розроблення спільно з іншими спеціалістами індивідуальної програми розвитку дитини та плану роботи з родиною
- проведення корекційних занять
- консультування батьків з питань виховання дитини у сім’ї
- навчання батьків педагогічним прийомам спілкування зі своєю дитиною
- ведення відповідної документації —
- особові справи дітей
- індивідуальні програми розвитку
- висновки щодо результатів корекційно-педагогічної роботи з кожною дитиною та її родиною
- заключні психолого-педагогічні характеристики на кожну дитину та подальші рекомендації
Вагому роль у команді відіграє психолог, який:
- вивчає особливості емоційно-особистісного розвитку дитини
- бере участь у складанні індивідуальної програми розвитку дитини та плану роботи з родиною;
- здійснює психологічний супровід розвитку дитини
- консультує батьків з питань виховання дитини у сім’ї
- надає психологічну допомогу батькам
- веде відповідну документацію, зокрема —
- карти психологічного обстеження дітей
- журнал планування та обліку занять
- звіт про результати роботи
Обов’язковими членами команди супроводу є медики: лікар відповідного фаху (дитячий психіатр, офтальмолог, отоларинголог, ортопед, лікар з лікувальної фізкультури, невролог та ін.), медична сестра. Лікарі:
- здійснюють медичну діагностику
- за потреби направляють на додаткові обстеження
- призначають лікування
- слідкують за змінами у здоров’ї дитини у процесі корекційної допомоги
- консультують батьків та психолого-педагогічний персонал з питань здоров’я дитини
Якщо корекційна допомога організована у групах тимчасового перебування, то членами команди є вихователь, музичний керівник та інструктор з фізкультури.
Вихователь займається з дитиною у той час, коли вчитель-дефектолог або психолог консультують батьків; бере участь в організації колективної діяльності дітей.
Музичний керівник:
- бере участь у вивченні дитини, складанні індивідуальних програм розвитку
- проводить індивідуальні та підгрупові музичні заняття
- організовує свята та розваги
- консультує батьків з питань ролі музичних засобів у розвитку дитини
- веде документацію (плани занять, звіти)
Інструктор з фізичної культури:
- бере участь у вивченні дитини, складанні індивідуальних програм її розвитку
- проводить індивідуальні та підгрупові заняття з фізкультури
- консультує батьків з питань фізичного розвитку та загартовування дитини
- веде документацію (плани занять, звіти)
Одними із найважливіших членів команди є батьки дитини. Вони мають:
- ретельно слідкувати за змінами у розвитку дитини
- надавати всю необхідну інформацію про її розвиток спеціалістам
- виконувати рекомендації фахівців з виховання та корекційно-розвивальної роботи, створення необхідних для цього умов у сім’ї
Участь родини у психолого-педагогічному супроводі дитини раннього віку
Найскладнішим у психолого-педагогічному супроводі дитини раннього віку є момент залучення родини до роботи, переконання батьків у необхідності такого супроводу. Ми вже наголошували на цій проблемі раніше. Дуже важливим при цьому є своєчасне направлення батьків до необхідних фахівців. У багатьох країнах помічниками такого супроводу є лікарі (залежно від вади дитини це — педіатр, психоневролог, офтальмолог, отоларинголог чи ортопед) або соціальні працівники. На жаль, в Україні міждисциплінарна взаємодія перебуває на дуже низькому рівні, тому батьки часто з великим запізненням дізнаються, що їхня дитина вже у ранньому віці могла б одержати не лише лікування, а й належну психолого-педагогічну допомогу. Як свідчить наш досвід, спрацьовує ще й національний менталітет («Поки грім не вдарить…»): батьки нікуди не звертаються за допомогою, сподіваючись, що проблема зникне сама або її розв’яжуть учителі, коли дитина піде до школи.
Тому дуже важливо вчасно виявити сім’ї, які виховують дітей з особливостями психофізичного розвитку, і надати їм повноцінну допомогу. Батьків передусім слід переконати у тому, що дитина з психофізичними вадами незалежно від виду порушення є особистістю, яка розвивається, є індивідуальністю. І хоча розвиток такої дитини у психічному й особистісному планах здійснюється іноді повільніше і якісно інакше, він все ж підпорядковується загальним закономірностям розвитку психіки людини. При цьому вагому роль у вихованні особистості саме у ранньому віці відіграють батьки.
Робота з родиною також має бути комплексною. Насамперед свою роботу у цьому напрямі мають узгоджувати педагог-дефектолог і психолог. Для правильної роботи із сім’єю психолог має виявити наявні проблеми. Зокрема, необхідно з’ясувати такі питання:
- як члени родини сприймають діагноз дитини
- чи не є вада дитини джерелом негативних емоційних переживань
- як батьки оцінюють перспективи розвитку дитини
- як сприймають дитину інші члени родини (бабусі, дідусі, брати, сестри, інші родичі), як ставляться до неї у повсякденному житті
- чи готові батьки психологічно і практично до виховання дитини з вадою розвитку;
- з якими труднощами стикаються батьки у вихованні дитини
Керуючись отриманою інформацією, психолог сприятиме формуванню міжособистісних стосунків між батьками і дитиною, надасть необхідну консультативну або психотерапевтичну допомогу.
Основним завданням педагога-дефектолога у роботі з родиною є формування співпраці між батьками і дитиною. Для цього слід:
- створити умови для активної участі батьків у виконанні рекомендацій педагога і психолога
- допомогти створити у сім’ї необхідні умови для розвитку дитини відповідно до порушення її розвитку
- сформувати впевненість батьків у перспективах розвитку дитини
- навчити їх конкретним прийомам корекційного виховання
Найбільш ефективними формами роботи з батьками дітей раннього віку є консультації, практичні заняття, індивідуальні заняття з батьками та їхньою дитиною, лекції.
Головною умовою ефективності всіх форм роботи з родиною є їх адресність і конкретність, адже у результаті батьки мають оволодіти прийомами співпраці з дитиною, навчитися передавати їй життєвий досвід.
Отже, спеціалісти і батьки взаємодіють протягом усього періоду надання дитині допомоги, що і є, власне, запорукою ефективності раннього психолого-педагогічного супроводу.
Завдання психолого-педагогічного супроводу:
» раннє виявлення проблем у розвитку дитини
» комплексна діагностика психофізичного розвитку дитини
» рання корекційна допомога дитині
» психологічна допомога родині
» навчання батьків педагогіці співпраці з дитиною, методиці корекційно-розвивального виховання в умовах сім’ї
