старший науковий співробітник Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України, психолог-консультант, Київ
Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи?
Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи є різноманітними. Одні вважають, що готовність дитини до школи означає вміння дитини читати, писати та рахувати. Інші наголошують, що поспішати не варто — дитина сама все надолужить. Як відшукати «золоту середину» — підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати?
Одне з найголовніших питань у роботі практичного психолога дитячого садка — психологічна просвіта батьків — набуває особливого значення під час роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку. Завдання практичного психолога полягає у тому, щоб формувати у батьків:
психолого-педагогічну грамотність щодо психологічних особливостей розвитку старшого дошкільника та молодшого школяра,
уміння налагоджувати партнерську взаємодію з дитиною — майбутнім першокласником.
Експерти в галузі дитячої психології та педагогіки виділяють три групи критеріїв готовності дитини до шкільного навчання:
фізична готовність
психологічна готовність
інтелектуальна готовність
Важливо пам'ятати, що кожна дитина розвивається індивідуально. Радимо батькам, що не варто порівнювати свою дитину з іншими. Якщо є сумніви щодо готовності дитини до школи — консультація дитячого психолога або педагога необхідна. Рання діагностика та підтримка допоможуть дитині успішно адаптуватися до нового етапу в її житті. Якщо дитина відвідує дошкільний заклад, то практичний психолог та вихователі обов'язково дагностують готовність дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі.
Розглянемо кожну групу критеріїв готовності дитини до школи.
Фізичний розвиток дитини
Щоб успішно вчитися, дитині потрібні сили, вона має бути фізично готовою щодня нести ранець чи портфель, сидіти протягом 30–35 хв. на уроці, правильно тримати ручку, писати впродовж тривалого часу тощо. Фундамент когнітивних здібностей — це фізіологія. Пояснення — у таблиці:
Фактор розвитку
Що саме мається на увазі
Значення для навчання та адаптації
Здоровий спосіб життя
Сформовані звички здорового способу життя
Створюють базу для загальної витривалості організму
Фізичний розвиток
Загальний стан здоров’я та активність
Головна запорука успішного засвоєння шкільної програми
Біологічна зрілість
Рівень дозрівання внутрішніх систем організму
Допомагає легше витримувати розумові навантаження та знижує вразливість до стресу й інфекцій
Антропометричні показники
Зріст, вага, зміна молочних зубів на постійні
Слугують зовнішніми маркерами того, що організм готовий до нового етапу розвитку
Фізична готовність дитини до шкільного навчання передбачає:
Вік дитини 6 років. Зазвичай до школи йдуть діти, яким на 1 вересня виповнюється 6 років. Проте важливий не лише календарний вік, а й загальний фізичний розвиток.
Стан здоров'я. Дитина повинна мати достатній рівень здоров'я, щоб витримувати шкільне навантаження. Регулярні медичні огляди допоможуть виявити можливі проблеми.
Сформованість дрібної моторики. Розвиненість дрібних м'язів руки є важливою для письма, малювання, ліплення. Зверніть увагу, чи вправно дитина орудує олівцем, ножицями, збирає дрібні предмети.
Розвиненість координації рухів. Уміння координувати рухи, орієнтуватися в просторі знадобиться на уроках фізкультури та в повсякденному шкільному житті.
Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність. Існують різні думки фахівців щодо структури психологічної готовності, однак здебільшого виокремлюють такі її компоненти:
соціальний;
емоційно-вольовий;
інтелектуальний (цей компонент часто розглядають як окремий, самостійний);
мотиваційний.
Соціальна готовність дитини до школи
Дитина має розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. Проте навчатися вона буде не сама. У класі здебільшого навчаються близько тридцяти учнів, тож дитина має вміти спілкуватися та працювати в групі.
Соціальна готовність дитини до школи передбачає, що до початку навчання в школі бажано сформувати:
адекватну самооцінку;
потребу в спілкуванні з іншими;
уміння приймати інтереси групи дітей;
уміння налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими.
Варто виховувати в дитини не лише лідерські якості та навички, а й уміння за потреби поступатися. Дитина має бути здатною налагоджувати партнерські взаємини з однолітками.
Емоційно-вольова готовність дитини до школи
Емоційно-вольова готовність дитини до школи — це фундамент психологічної зрілості майбутнього першокласника. Вона визначає, чи здатна дитина опановувати свої емоції та докладати зусиль для виконання шкільних завдань, навіть коли вони здаються складними. Йдеться зокрема про такі показники емоційно-вольової сфери дитини:
упевненість у собі;
переважання позитивного настрою;
прагнення стримувати негативні емоції;
уміння керувати своєю поведінкою;
розвиток емоційної стійкості;
довільність пізнавальних процесів, зокрема сприймання, мислення, пам’яті, а також уваги;
довільність поведінки — здатність робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.
Слід вчити дитину виражати свої думки, емоції та бажання, «читати» емоції та настрій інших, прагнути враховувати це під час взаємодії.
Мотиваційна готовність дитини до школи відображає її бажання чи небажання вчитися. Цей компонент є визначальним у структурі психологічної готовності дитини до навчання в школі, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової обов’язковістю, інтелектуальним навантаженням, необхідністю долати труднощі тощо.
Виокремлюють такі мотиви навчання:
внутрішні (пізнавальні) — характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом
зовнішні (соціальні) — виявляються в бажанні дитини займатися суспільно значущою діяльністю, в авторитетному ставленні до вчителя
Мотиви навчання формують внутрішню позицію школяра, яка є основним показником мотиваційної готовності дитини до навчання.
Інтелектуальна готовність дитини до школи
Про сформованість інтелектуальної готовності дитини до школи свідчить:
розвинуте сприймання;
стійка пізнавальна увага;
розвинуті мислення та мисленнєві операції — проявляється у здатності виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв’язки між предметами;
здатність відтворювати зразок;
оволодіння усним мовленням;
розвиток дрібної моторики, зорової координації;
розвиток здатності до навчання.
Важливо не перевантажувати дитину інформацією, яку вона через свої вікові особливості ще не може повністю сприйняти. Бажано подавати знання дозовано. Інформація має відповідати віковим інтересам дитини.
Одне з основних завдань формування інтелектуального компоненту психологічної готовності дитини до навчання в школі — навчити її слухати та переказувати почуте, відповідати на запитання відповідно до теми. Дорослий, навчаючи дитину, має бути для неї мудрим учителем, наставником, другом.
Особистісна готовність дитини до школи: поради батькам
Є такий термін — особистісна готовність дитини до школи. Він стосується комплексу характеристик дитини — особливостей темпераменту, моральних якостей, вольових та інших характеристик поведінки, що також впливають на процеси навчальної діяльності школяра. Не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Насамперед батькам важливо усвідомити, що не потрібно заздалегідь виконувати програму першого класу чи очікувати цього від вихователів.
Під час підготовки дитини до школи бажано забезпечити умови для її загального розвитку, зокрема:
дбати про фізичне здоров’я дитини
збагачувати життєвий досвід дитини
закріплювати побутові навички та розширювати межі самообслуговування і самостійності дитини
розвивати мовлення дитини
навчати дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте
учити дитину висловлювати свою думку та поважати думку інших
поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи
Варто пам’ятати, що дитина не народжується школярем, готовність до школи — це комплекс здібностей, які піддаються корекції. Процес формування цих здібностей потребує дбайливого ставлення дорослих до дитини, і насамперед батьків. А виховувати дитину — це мистецтво, адже процес виховання — це безперервна робота серця, розуму та волі батьків.
