Як допомогти педагогу повернутися до роботи
Зі зміною звичних умов життя необхідна перебудова раніше сформованого стереотипу дитячої поведінки, що вже усталений у віці двох–трьох років.
У дітей в період адаптації можуть порушуватися:
- сон
- апетит
- настрій
- терморегуляція
- набуті навички.
На характері й тривалості адаптаційного періоду позначаються:
- вік
- стан здоров’я
- загальний рівень розвитку
- індивідуальні особливості
- адаптаційні механізми організму
- загартованість організму
- набуті навички самообслуговування
- досвід спілкування з дорослими та ровесниками.
Процес адаптації контролюють:
- вихователі
- медичні працівники
- практичний психолог.
Які знання й навички потрібні вихователю для роботи вінклюзивній групі? Яка роль вихователя в команді психолого-педагогічного супроводу? Як організовувати освітній процес відповідно до рівня підтримки дитини?
Ступені адаптації дитини до нових умов
Основні показники ступеня адаптації дитини до нових умов:
- строки нормалізації поведінки
- частота й тривалість захворювань
- прояви невротичних реакцій.
З огляду на ці показники визначають три ступені адаптації.
Легкий ступінь
У дитини нормалізується поведінка протягом місяця. Зрештою новачок:
- починає спокійно чи й радісно ставитися до дитячого колективу
- проявляє зацікавленість до навколишнього середовища.
Настрій бадьорий, хоча і не без незначного ранкового плачу.
Дещо погіршений апетит на кінець першого тижня досягає звичайного рівня.
Сон поновлюється протягом 10–15 днів.
Взаємини з близькими людьми не порушуються. Дитина легко прощається, швидко відволікається, її цікавлять й інші дорослі.
До того ж дитина доволі активна, але не збуджена. Ставлення до дітей може бути як байдужим, так і зацікавленим. Інтерес до оточення поновлюється протягом двох–трьох тижнів (за участі дорослих).
Розвиток мовлення загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні прохання чи вказівки дорослих. До кінця першого місяця в неї поновлюється активне мовлення.
Захисні сили організму значно не знижені, до кінця третього тижня відновлюються. Хворіє дитина:
- не частіше як раз на місяць
- не довше десяти днів
- без ускладнень.
Ознак невротичних реакцій у дитини немає.
Середній ступінь
Порушення в поведінці та загальному стані дитини виразніші і триваліші.
Сон нормалізується лише за 20–40 днів. Тоді ж поновлюється апетит.
Настрій нестійкий протягом місяця, значно знижена активність. Новачок:
- стає плаксивим, малорухливим
- не намагається досліджувати нове оточення
- не використовує набутих раніше побутових навичок.
У грі дитина:
- не застосовує набутих навичок
- грається ситуативно
- мовленнєва активність знижена.
Усі ці зміни тривають п’ять–шість тижнів.
Ставлення дитини до дорослих:
- близьких — емоційно-збуджене (плач, крик під час розлучення)
- інших — вибіркове.
Однолітки дитині байдужі, хоча може бути й зацікавлення.
Захворюваність дитини в адаптаційний період:
- до двох разів на місяць
- не більше 12 днів
- без ускладнень.
Вага тіла дитини незмінна чи несуттєва знижена. Проте з’являються ознаки невротичних реакцій:
- вибірковість у ставленні до дорослих та однолітків
- спілкування лише за певних умов.
Яскраво виражені зміни в самопочутті дитини:
- порушення травлення
- блідість
- пітливість
- «тіні» під очима
- «палаючі» щоки тощо.
Найбільше вони виражені перед початком захворювання, зазвичай це гостра респіраторна інфекція.
Тяжкий ступінь
Тривожною є тяжка адаптація.
Дитина тривало і тяжко хворіє, одне захворювання майже без перерви змінює інше. Захисні сили організму ослаблені, несприятливо позначаючись на фізичному та психічному розвитку дитини.
Знаковим проявом тяжкого ступеня перебігу адаптації є неадекватна поведінка дитини, що межує з невротичним станом.
Дитина погано засинає, сон короткий зі скрикуваннями, плачем та пробудженнями.
Апетит погіршується сильно й надовго. Можуть бути:
- стійка відмова від їжі
- невротичне блювання за спроби дитину нагодувати.
Також імовірні:
- функціональні порушення
- безконтрольні випорожнення.
За тяжкої адаптації дитина:
- не спить
- пригнічена
- не цікавиться оточенням
- ставиться до дітей відчужено, уникає або поводиться агресивно.
Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене практичної взаємодії. Дитина не реагує на запрошення взяти участь у будь-якій справі. Говорити не хоче або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний період.
♥ Гендерне виховання дітей дошкільного віку
Зауважте!
Дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов — криком, плачем, вередуванням, чіпляючись за маму, падаючи на підлогу, — викликає менше хвилювань у психологів і лікарів, аніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії, через яку погіршується загальний стан дитини.
Поліпшення стану дитини відбувається вкрай повільно, протягом кількох місяців.
Серед невротичних реакцій дитини за тяжкої адаптації:
- блювання
- пристрасть до особистих речей
- страхи
- некерована поведінка
- прагнення сховатися від дорослих
- істеричні реакції
- тремор підборіддя і пальчиків тощо.
