Зручні чи незалежні, або Як виховати лідера

Ми запросили висловити свої міркування щодо означеного кола питань авторитетних науковців і практиків.

Лідер — це хто?

Наталія ГАВРИШ,
головний науковий співробітник лабораторії дошкільного виховання Інституту проблем виховання НАПН України, д-р пед. наук, професор

Анекдот про Аркашу, який на прохання матері йти додому покірно запитує: «Я замерз чи хочу їсти?», — відомий багатьом.

Про що, власне, йдеться у ньому?

Якраз про те, що ми обрали темою нашої розмови. Про те, як:

• виховати в дитини слухняність та водночас розвинути її здатність самостійно і відповідально приймати рішення
• зберегти владу над дитиною і не завадити формуванню її лідерських якостей.

Спілкуючись із батьками, стикнулася з позицією (здебільшого батьків-бізнесменів), що головне під час виховання дитини — спрямувати зусилля на формування лідерських якостей. Не йшлося про чуйність, доброзичливість, доброту, милосердя, інші чесноти.

До речі, моїм співрозмовникам було складно виокремити в понятті «лідерство» певні якості. Майже всі вони лише наголошували, що лідерство — це саме те, що допомагає людині досягти успіху в житті.

На жаль, життя навчило нас, що формула «що ближче до вершини, то ситніше» працює. Попри всі її недоліки, багатьом усе-таки хочеться якщо не самим досягти вершин у суспільній ієрархії, то хоча б своїх дітей наблизити до певних «висот».

Але чи ж можуть бути всі на самій верхівці?!

Та чи треба всім бути лідерами?

Чи потрібна суспільству така кількість лідерів?

Розмова про це так захопила мене, що вирішила запитати п’ятирічних вихованців про їхні життєві наміри. Відповідаючи на запитання «Ким ти хочеш стати, коли виростеш?», майже всі дівчатка пов’язали своє майбутнє з образами принцес, королев або ж володарки з мультфільму, ім’я якої я, чесно кажучи, навіть і не запам’ятала. Лише одна дівчинка сказала, що хоче стати мамою.

Серед хлопчиків орієнтованих на лідерство виявилося лише троє. Мрії інших були пов’язані з реальними професіями:

• дегустатора
• вертольотчика
• водія
• поліцейського
• охоронця.

Отже, декому з дорослих уже вдалося «вбити» своїм дітям у голову прагнення першості, бажання бути вищими за інших. Перш ніж уступити в полеміку, пропоную з’ясувати сутність поняття «лідерство».

Питання лідерства, що стало темою нашого дискусійного клубу, торкається принаймні трьох проблемних аспектів, як-от:

• дитячо-батьківські взаємини як чинник формування лідерських якостей дошкільника
• взаємодія з однолітками як школа виховання лідера
• організація освітнього процесу як умова сприяння/гальмування становлення й розвитку лідерських якостей у загальному контексті розвитку особистості дитини.

Лідерство: чи актуальне воно для дитини дошкільного віку?

Якщо зробити лідерство домінантою виховання, чи не позначиться це негативно на формуванні базових якостей особистості дошкільника?

Якщо в дошкільному віці не орієнтувати дитину на лідерство, чи прийме вона філософію лідерства у дорослому віці?

Лідер — егоїст?

Олена ЛІННІК,
доцент кафедри дошкільної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, канд. пед. наук

Спостереження за поведінкою батьків на дитячому майданчику дали змогу дійти таких висновків, що часто дорослі вважають лідерством:

• дитячий егоїзм
• небажання враховувати інтереси оточення.

Ідеться про ситуації, коли на обличчі мами мимоволі з’являється задоволення від того, що її дитина, наприклад, «пробігшись по головах» інших дітей, видирається на гірку та переможно з’їжджає з неї поза чергою.

З другого боку, дошкільникам властивий егоцентризм, навіть сором’язливі діти прагнуть бути визнаними. Погано це чи ні — запитання некоректне, оскільки це природно. Якщо спробувати виокремити складові у лідерстві як особистісній якості, то вважаю, що насамперед це:

• впевненість
• ініціативність
• рішучість
• активна позиція
• здатність генерувати ідеї
• комунікативні здібності тощо.

Психологи не виокремлюють нахабство, ігнорування бажань оточення, жадібність чи заздрісність як ознаки лідерства. Тому гадаю, що проблема полягає у підміні понять: під лідерством іноді розуміють інші якості.

Щодо організації освітнього середовища, то, як на мене, необхідно формувати в дитини зазначені вище складові лідерства, спираючись на види діяльності, у яких вона може бути успішною. Не культивувати такі якості, а плекати, наголошуючи на тому, що тягар лідерства — це насамперед відповідальність за прийняті рішення.

Лідерство — це відповідальність

Ольга СУЩЕНКО,
доцент кафедри дошкільної та початкової освіти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, канд. пед. наук

Коротко суть лідерства можна окреслити за допомогою таких провідних цінностей лідера, як:

• взаємоповага
• довір’я
• відповідальність
• мужність
• терпимість
• допитливість.

Опорною якістю в цьому переліку є відповідальність, адже лідерство — це насамперед відповідальність.

Дитячий садок є сприятливим середовищем для виявлення і розвитку в дітей як індивідуальних базисних особистісних характеристик, так і рис колективного Я. У дошкільному закладі формуються уміння дитини ефективно взаємодіяти в соціумі під час розв’язання соціально значущих завдань. Тож формування таких лідерських якостей, як взаємоповага, довір’я, відповідальність, мужність, терпимість, допитливість тощо є необхідним для становлення особистості дошкільника.

Сучасні фахівці стверджують, що лідерські якості дитини належать до її природних задатків. Не кожна людина може стати лідером. З другого боку, природа гармонійно поєднує й урівноважує різні здатності людини. Завдяки цьому кожна дитина має змогу повною мірою розвинути власні здібності у різних видах колективної діяльності й отримати досвід лідерства як відповідальності, взаємодопомоги, толерантності, взаємоповаги, готовності взяти на себе складну частину спільної роботи тощо.

Це, на мою думку, дасть можливість закласти міцну основу для розвитку в дитини у майбутньому рис «лідера-гуманіста», який уособлює моральні чесноти, володіє стратегіями ефективного менеджменту, здатний поєднувати в собі такі іпостасі, як організатор, творець, дипломат, порадник тощо.

Що стосується організації освітнього середовища в дошкільному закладі, то слід подбати про його забезпечення відповідним обладнанням (для розв’язання завдань як прикладного, так і пошукового характеру в груповій взаємодії), а також про укомплектування іграми-стратегіями різного спрямування.

Лідерство — у розвитку здібностей

Інна КІНДРАТ,
вихователь-методист НВК № 1, м. Рівне, канд. пед. наук

На жаль, аж ніяк не всі батьки орієнтуються на виховання у дітей передусім моральних цінностей та чеснот. От пригадати хоча б поширену серед дорослих фразу «Дай здачі!» або ж претензії батьків на кшталт: «Чому моїй дитині не дали ту чи ту роль на святі?».

У кожній групі є діти, яким властива природна активність, які вміють зібрати навколо себе однолітків, організувати їх. Насамперед це проявляється у грі. Саме під час спостереження за грою дітей можна побачити, кому з них притаманні лідерські якості, як дитина реалізовує їх щодо інших. Інша річ — плекання певних лідерських якостей як розвиток індивідуальних здібностей дитини, що може бути позитивним і успішним. Ідеться про пошук талантів дитини: у кожного дошкільника є хист до певного виду діяльності (музичної, художньої, комунікативної тощо).

Щодо виховання в дошкільників лідерства як «вищості над іншими», як «керівництва іншими», то такий підхід приховує в собі чимало ризиків. Водночас придушення будь-якої ініціативи чи прагнення дитини бути успішною (наприклад, відома філософія «не висовуйся») — інша крайність, яку також не можна підтримувати.

Формування лідерських якостей як підтримання індивідуальних здібностей та талантів дитини, її самостійності у щоденних справах, упевненості у власних силах, спроможності дати собі раду відповідно до віку — це те, що є складовою виховання базових якостей дошкільника і буде основою його успішності у майбутньому. Адже успішність — це не владна посада (яку, до речі, легко втратити), не великі гроші (бо не вони визначають свободу людини), а здатність якнайліпше робити свою справу з користю для інших.

Розвиток лідерського потенціалу — в активності дитини

Олена БРЕЖНЄВА,
доцент кафедри дошкільної освіти Маріупольського гуманітарного університету, канд. пед. наук

Лідерські якості необхідні будь-якій сучасній людині. Це продиктовано самим життям, потребами соціуму. Успішність людини певним чином залежить від того:

• наскільки активна її життєва позиція
• чи готова вона до ключових ролей
• чи справді є лідером свого життя, а також у суспільно корисній діяльності.

У відношенні дітей дошкільного віку варто говорити не про лідерство, а про розвиток лідерського потенціалу дитини, що проявляється насамперед у її активності. Що активніша дитина під час гри, змагання, взаємодії з іншими, то вираженішими є її лідерські якості. Отже, прагнення до лідерства у дошкільників утілюється в бажанні мати перевагу над іншими у своєму звичному оточенні.

Вважаю, що популярна думка про те, що деякі діти «від природи» не здатні до лідерства, далека від істини. Лідером може бути (і буває насправді) за відповідних умов кожна дитина. Аби розвинути в неї лідерський потенціал, необхідно створити умови для прояву її активності.

Єдиного рецепту, як виховати лідера, немає. Основне — забезпечити розвиток активної особистості, яка вміє діяти самостійно, приймати рішення, самоорганізовуватися, бути самодостатньою.

Є різні рівні лідерства

Ганна БЄЛЄНЬКА,
заступник директора з наукової роботи Інституту педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка, д-р пед. наук, професор

Формувати лідерські якості дитини потрібно у будь-якому віці, зокрема й у дошкільному. Однак якщо вести розмову про лідерство у контексті дошкільного віку, слід зауважити, що воно має особливості формування та прояву.

Якщо розуміти лідерство як усвідомлену здатність особистості вести за собою інших, то дитині дошкільного віку це не притаманно. Проте ми часто спостерігаємо, що в колективі однолітків є діти, які завжди перші, яких слухаються інші, які беруть на себе головні ролі під час ігор, з якими діти хочуть бути поруч, яких наслідують тощо. Здебільшого причиною цього є те, що діти­лідери ліпше за інших дітей групи вміють щось робити, вони більше знають, вправніші в повсякденних побутових справах.

Умілість і вправність — ось якості, які діти цінують у своїх однолітках і близьких дорослих. Тож, якщо батьки прагнуть бачити свою дитину лідером у дитячому колективі, вони мають навчати її таких цікавих речей, як уміння:

• гратися
• стрибати
• бігати
• володіти м’ячем
• конструювати
• малювати.

Малюка треба навчати лічилок і мирилок, а також формувати в нього уміння використовувати їх під час спілкування.

Багаж знань і практичних умінь — перша сходинка, що веде до формування лідерських якостей.

Ще однією сходинкою є вміння будувати взаємини.

Будувати — означає ініціювати і підтримувати, а також забарвлювати позитивними емоціями. Тому треба вчити малюка не чекати, коли хтось покличе його до гри, а самому пропонувати себе як партнера: «Привіт, я Костя! Я вмію будувати снігову фортецю, можу показати як!».

На запитання «Чи треба всім бути лідерами? Чи потрібна суспільству така кількість лідерів?» хочеться відповісти: «Так, треба, потрібні». Адже рівні лідерства різні:

• лідерство як уміння взяти на себе відповідальність за свої дії — перший рівень, що потрібний кожній людині для успішного життя в суспільстві
• лідерство як здатність взяти на себе відповідальність за інших: зрозуміти, оцінити, навчити, мотивувати до дії, підтримати, захистити — другий рівень. Що більше членів суспільства можуть його сягнути, то ліпше для його розвитку
• лідерство як служіння — найвищий ступінь розвитку лідерства. Чи потрібні нам лідери, які здатні служити іншим, — запитання риторичне.

У дошкільному віці закладаються лідерські якості особистості. Умовою їх формування є надання дитині самостійності та підтримання її сил дорослими під час оволодіння нею знаннями, уміннями, навичками.

Це мікс якостей, які складають лідера

Ірина УЛЮКАЄВА,
доцент кафедри дошкільної освіти Бердянського державного педагогічного університету, канд. пед. наук

Чи варто виховувати лідерів? Вважаю, що не варто робити це домінантою освітнього процесу. Однак слід формувати ті якості дитини, які значною мірою забезпечують лідерство:

• самостійність
• енергійність
• комунікабельність
• оптимістичність
• уміння самоорганізуватися та організовувати інших тощо.

Як на мене, в усіх дітей треба формувати готовність стати лідером.

Лідерство може проявлятися вже в дошкільному віці, однак воно має «визріти». Часто певні ситуації «пробуджують» лідера. Ідеться про ситуативне лідерство, що є доволі поширеним.

Ключовою якістю лідера часто вважають уміння впливати на інших, повести за собою. Чи потрібно розвивати ці якості в дітей? Гадаю, що всім дітям треба дати змогу спробувати себе в ролі лідера, а для цього варто створити відповідне середовище і ситуацію.

Я слово «лідер» завжди асоціюю із сильною особистістю, професіоналом, який працює на благо суспільства. На мою думку, лідер має проявляти людяність, повагу до інших, визнавати їхні права. На жаль, нині часто стикаємося з іншим баченням лідерства, зокрема з такими його складовими, як егоцентризм, себелюбство, обачність, бездушшя. Іноді, ставши лідером, людина починає вважати себе вищою за інших: «або я головний, або я з вами не граю», втрачаючи здатність бути членом команди й отримувати задоволення від роботи в ній.