Освітня омбудсменка закликала не замовчувати насильство у школах: що найбільше турбує педагогів

З початком нового навчального року зросла кількість звернень і публікацій у соцмережах про випадки насильства та булінгу в закладах освіти. Освітня омбудсменка наголошує: відсутність своєчасного офіційного реагування створює умови для повторення насильства, а спроби «згладити» конфлікт можуть лише поглибити проблему.  

За її словами, більшість звернень надходить від батьків. Омбудсменка пов’язує збільшення кількості заяв, зокрема, з тим, що учасники освітнього процесу краще знають про свої права та способи їх захисту.  

Водночас дискусія під дописом омбудсменки у Facebook показала інший бік проблеми: значна частина педагогів заявляє про недостатній захист самих учителів від агресивної та деструктивної поведінки учнів і конфліктів із батьками.

Не повідомили про булінг — адмінсправа 📢‼️

Омбудсменка: на насильство треба реагувати вже після першого випадку

Надія Лещик наголошує: насильство не може мати виправдань незалежно від поведінки здобувача освіти. Якщо педагог стикається з неналежною поведінкою учня, він має діяти в межах установлених процедур, а не відповідати насильством.  

Омбудсменка звертає увагу на випадки, коли керівники закладів освіти намагаються не розголошувати конфлікти або замінити офіційне реагування лише медіацією. Серед можливих причин вона називає:

• прагнення зберегти репутацію закладу;
• вплив батьків кривдника;
• небажання проходити бюрократичні процедури.

Йдеться не лише про цькування між дітьми, а й про ситуації, коли кривдником є педагог або коли жертвою булінгу стає вчитель.  

За словами омбудсменки, під час роботи комісій виявляли випадки, коли цькування тривало один-два роки, однак керівники не інформували поліцію та службу у справах дітей, не скликали комісію і не розробляли заходів для запобігання повторним випадкам насильства.  

Затягування може мати й юридичні наслідки: інколи через сплив тримісячного строку вже неможливо накласти адміністративне стягнення. Тому Надія Лещик закликає реагувати вже на перший факт насильства, не чекаючи його систематичності. Батькам, учням і педагогам вона радить подавати письмову офіційну заяву керівнику закладу освіти та звертатися до поліції, додаючи наявні докази.  

Що показала дискусія педагогів

Коментарі під публікацією на фейбук-сторінці свідчать, що значна частина освітян погоджується з необхідністю реагувати на насильство, але вважає чинні механізми недостатньо ефективними для ситуацій, коли агресію або систематичну деструктивну поведінку проявляє сам учень.

Ці коментарі є особистими позиціями користувачів соцмереж, тому їх не можна сприймати як підтвердження конкретних фактів чи юридичну оцінку. Водночас вони дають змогу виокремити кілька повторюваних проблем, про які говорять педагоги.

Нестача реальних механізмів захисту вчителя

Один із найчастіших мотивів у коментарях — відчуття, що права дітей захищені значно чіткіше, ніж можливості педагога захистити себе.

Освітяни пишуть про образи, приниження, провокації, зриви уроків і агресивну поведінку з боку окремих учнів. Частина коментаторів прямо запитує, якими інструментами має користуватися вчитель, якщо звичайні зауваження та виховні бесіди не дають результату. 

Окремі педагоги описують ситуацію як дисбаланс відповідальності: учитель зобов’язаний зберігати професійну витримку за будь-яких обставин, тоді як дієвих і швидких способів реагування на повторювану агресію учня вони не бачать.

Складність і повільність процедур 

Друга проблема — велика кількість процедурних кроків. Йдеться про  модель, за якої потрібно складати документи, скликати комісії, проводити бесіди та залучати різні служби, але результат, на думку частини освітян, настає занадто повільно або не настає взагалі. 

Відповідальність батьків

Освітяни порушують питання відповідальності батьків. Частина педагогів вважає, що за систематичну неналежну поведінку дитини  має бути передбачений дієвіший механізм залучення батьків до відповідальності. Зокрема, пропонують швидше залучати соціальні служби та інші органи реагування.  

Водночас у дискусії є й протилежна позиція: окремі користувачі наголошують, що під час перебування дитини у школі саме педагогічні працівники мають насамперед використовувати виховні та психологічні методи, а не перекладати проблему на батьків.  

Отже, одна з центральних суперечностей — де проходить межа відповідальності між учнем, батьками, вчителем та адміністрацією закладу.

Недовіра до адміністративного реагування

Частина вчителів не довіряє адміністративному реагуванню. Йдеться, зокрема, про небажання адміністрацій офіційно фіксувати порушення.

Наприклад: педагог складає доповідну, директор організовує роботу з дитиною і батьками, мають долучитися психолог, соціальний педагог, офіцер служби освітньої безпеки та соціальні служби. Однак на практиці адміністрація інколи не хоче реєструвати такі звернення і натомість звинувачує самого вчителя в невмінні працювати з класом.

Це суб’єктивне свідчення автора коментаря, але воно перегукується з основним застереженням омбудсменки про випадки замовчування проблем керівниками закладів.  

Є запит на підтримку психологів і соціальних педагогів

Педагоги також порушують питання ефективності психологічної служби.

У дискусії звучить думка, що психолог і соціальний педагог мають не формально існувати у штаті, а реально долучатися до роботи з дітьми, які систематично демонструють проблемну поведінку, та їхніми сім’ями.  

Тобто проблема для вчителя часто полягає не лише у відсутності санкцій, а й у тому, що педагог може фактично залишитися сам на сам зі складною поведінкою учня.

Частина педагогів виступає за жорсткіші санкції — але ця позиція викликає заперечення

Деякі коментатори пропонують надати школам більше дисциплінарних можливостей — наприклад, право тимчасово відсторонювати учня від уроків або застосовувати інші санкції.

Водночас інші учасники дискусії застерігають, що такі повноваження можуть бути використані суб’єктивно проти дітей, які «не подобаються» педагогам.  

Це показує головну складність майбутнього регулювання: посилення захисту вчителя не повинно створювати ризику необґрунтованого покарання дитини.

🧑‍🏫 Запобігання булінгу: алгоритм і документи

Яку проблематику звернень педагогів можна виокремити

Якщо узагальнити коментарі, основний запит освітян стосується не права педагога застосовувати силу чи відповідати агресією. Навпаки, йдеться про те, щоб учитель мав зрозумілий законний спосіб відреагувати до того, як ситуація дійде до зриву або насильства.

Педагоги фактично порушують п’ять взаємопов’язаних проблем: недостатнє відчуття захищеності від агресії учнів і батьків; складність та повільність процедур реагування; нечіткість відповідальності учня і його батьків; небажання частини адміністрацій офіційно фіксувати конфлікти; недостатню практичну підтримку з боку психологічної та соціальної служб.

Саме тому дискусія довкола насильства в освіті виходить за межі питання, кого вважати винним у конкретному конфлікті. Вона показує потребу одночасно забезпечити право дитини на безпечне освітнє середовище і право педагога на безпечні умови праці та своєчасний захист.

Ключовим є запит на зрозумілий, швидкий і реально дієвий алгоритм: що має зробити вчитель, адміністрація, батьки та відповідні служби вже після першого серйозного інциденту — і хто відповідає, якщо належної реакції немає.