Фінансування дошкілля: що мають оплачувати громади, батьки і держава

В українській дошкільній освіті залишається низка фінансових питань, які потребують чіткішого врегулювання. Експерти звертають увагу: нормативні вимоги до закладів дошкільної освіти зростають, однак фінансові можливості громад і кадрові ресурси не завжди дають змогу їх виконати. Через це частину витрат фактично перекладають на керівників ЗДО, вихователів або батьків.

Про це йдеться в аналітичному документі «Аналіз основних прогалин і суперечностей нормативно-правового забезпечення дошкільної освіти в Україні», підготовленому у межах програми Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні». Окремий розділ документа присвячений фінансово-економічним аспектам і проблемам нормативного регулювання дошкільної освіти.

Документація ЗДО: поговоримо на чистоту

Автори аналізу зазначають, що в дошкіллі часто виникає невідповідність між вимогами законодавства та реальними фінансовими можливостями закладів і громад. Учасники фокус-груп говорили, що нормативні вимоги іноді «перевищують фінансові можливості громад» або не враховують кадровий дефіцит.

Проблема особливо помітна після децентралізації. Частина ЗДО отримала більше управлінської автономії, але не завжди — достатнє фінансування для виконання всіх вимог. Директори говорили, що коштів часто вистачає на зарплату й базові захищені видатки, але не на оновлення освітнього середовища, матеріали, інтернет, обладнання чи методичне забезпечення.

Що мають оплачувати громади

Громади як засновники комунальних ЗДО відповідають за утримання закладів і створення умов для здобуття дошкільної освіти. Ідеться не лише про оплату комунальних послуг чи зарплати, а й про базові умови, без яких дитсадок не може якісно працювати.

Засновник має забезпечувати:

• утримання закладу дошкільної освіти;
• виконання вимог державного стандарту;
• дотримання ліцензійних умов;
• санітарні й безпекові вимоги;
• протипожежну безпеку;
• охорону праці;
• оплату праці працівників;
• належні умови для освітнього процесу.

У документі наголошено, що громади нерідко визнають проблему: гроші є на мінімально необхідне, але не завжди на розвиток. Наприклад, представники засновників говорили про нестачу коштів на комплектацію робочого місця вихователя, матеріали для освітнього середовища, інтернет, ноутбуки, принтери й інші ресурси.

Що не варто перекладати на батьків і вихователів

Окрема проблема — придбання освітніх програм за кошти вихователів або батьків. У документі наведено приклади, коли педагоги змушені купувати програми чи методичні матеріали власним коштом, а іноді до цього залучають і батьків.

Експерти звертають увагу: якщо освітні програми потрібні для забезпечення державного стандарту дошкільної освіти, вони мають фінансуватися з державного чи місцевих бюджетів або інших джерел, не заборонених законодавством. Тому придбання таких програм за кошти батьків дітей комунальних ЗДО може бути проблемним з погляду права на безоплатну дошкільну освіту.

Практично це означає: якщо заклад обрав програму, за якою організовує освітній процес, питання її придбання має вирішувати засновник або сам заклад у межах дозволених джерел фінансування. Батьків не варто ставити перед фактом, що вони мають оплатити те, без чого дитсадок не може виконувати освітню програму.

Що може фінансувати держава

Держава має окрему роль у тих питаннях, які громади не можуть стабільно забезпечити самостійно. Насамперед це стосується підтримки громад із недостатньою фінансовою спроможністю та напрямів, які мають загальнодержавне значення.

У документі порушено питання державної підтримки для громад, які об’єктивно не можуть забезпечити виконання всіх нормативних вимог. Ідеться, зокрема, про виконання ліцензійних умов, санітарних вимог, державного стандарту дошкільної освіти та створення безпечного освітнього середовища.

Окремо розглянуто фінансування інклюзивного навчання. Автори аналізу зазначають, що субвенція на підтримку осіб з особливими освітніми потребами спрямовується на оплату фахівців і спеціальні засоби розвитку, однак керівники ЗДО вказували: нинішній механізм не завжди покриває матеріально-технічне забезпечення організації освітнього процесу для таких дітей. Тобто проблема не лише у наявності коштів, а й у тому, на що саме їх можна використати.

Чому батьки все одно платять

У реальності батьки часто долучаються до витрат, бо заклад потребує швидких рішень: оновити матеріали, забезпечити групу, придбати методичні комплекти або створити кращі умови для дітей. Однак саме тут виникає ризик: добровільна допомога не має підміняти обов’язки держави, громади чи засновника.

Якщо витрати стосуються базового функціонування комунального ЗДО або виконання державного стандарту, їх не можна системно перекладати на батьків. Батьківська участь може бути додатковою, добровільною і прозорою, але не обов’язковою умовою доступу дитини до дошкільної освіти.

Проблема оплати праці

Фінансування дошкілля — це також питання заробітної плати працівників. У документі наведено проблему низького рівня оплати праці педагогічних працівників ЗДО, через що заклади мають кадровий дефіцит і складно залучають молодих фахівців.

Окремо порушено питання компенсації витрат педагогам на дорогу. Для сільських громад це може бути критичним: якщо фахівець живе в іншому населеному пункті й витрачає значну частину зарплати на доїзд, закладу складніше втримати працівника.

Також експерти звертають увагу на різницю в оплаті працівників залежно від форми здобуття дошкільної освіти та умов роботи. Наприклад, очна форма передбачає повний догляд за дитиною, відповідальність за безпеку, харчування, сон, гігієну й організацію дня, тоді як дистанційна форма має інший обсяг контакту й інші витрати. Ці відмінності потребують справедливого врахування в оплаті праці.

Що із програмою «єЯсла»

Окремий блок фінансових проблем стосується державної допомоги для догляду за дитиною «єЯсла». Учасники фокус-груп звертали увагу на технічні й процедурні труднощі: зокрема, на питання кодів діяльності, способів оплати, банківських платежів і переліку документів для контролю використання коштів.

Експерти роблять висновок, що процедури реалізації цієї допомоги потребують доопрацювання. Інакше частина батьків або надавачів послуг може стикатися з ситуацією, коли кошти формально передбачені, але використати їх складно.

Що потрібно змінити

Щоб фінансування дошкілля стало зрозумілішим, експерти фактично пропонують розвести відповідальність між усіма учасниками.

• Громади мають забезпечувати базове функціонування комунальних ЗДО: умови, штат, безпеку, освітнє середовище, оплату праці, матеріали й виконання нормативних вимог.
• Держава має підтримувати ті напрями, які громади не можуть профінансувати самостійно: інклюзію, безпекові вимоги, підтримку фінансово неспроможних громад, державні програми допомоги батькам, оновлення нормативів і цільові субвенції.
• Батьки можуть долучатися до покращення умов у закладі лише добровільно. Їхні кошти не мають ставати обов’язковим джерелом для придбання того, що потрібно для виконання державного стандарту чи базової роботи комунального ЗДО.

Що варто перевірити керівнику ЗДО

Керівникам дитсадків варто проаналізувати, які витрати у закладі фактично покривають батьки або працівники. Особливу увагу слід звернути на освітні програми, методичні матеріали, обладнання для інклюзії, облаштування укриттів, організацію харчування, цифрові засоби й матеріали для груп.

Якщо ці витрати потрібні для виконання освітньої програми або нормативних вимог, їх варто винести на обговорення із засновником і зафіксувати як потребу закладу, а не залишати на рівні неформальних зборів чи особистих витрат педагогів.

Висновок

Фінансування дошкілля потребує чіткого правила: базові умови для роботи комунального дитсадка має забезпечувати засновник за підтримки держави, а не батьки чи вихователі. Якщо заклад потребує програм, матеріалів, обладнання або фахівців для виконання державного стандарту, ці витрати мають бути передбачені у бюджетних і управлінських рішеннях.