Неформальна освіта педагога — навчання з задоволенням

Така ситуація пов’язана з низкою причин, з-поміж яких, окрім очевидних, також:

• високий рівень особистої відповідальності
• перевантаженість (коли в «паперовому морі» губиться сенс педагогічної праці)
• значний вплив на професійну діяльність суспільної думки.

На ці чинники вказують як на такі, що підвищують стресовість педагогічної професії.

Але чому часто забувають про «традиційні» професійну ізоляцію та консерватизм? Педагоги часто розв’язують професійні проблеми самотужки — а тому настає межа, за якою новим ідеям і креативним рішенням немає місця. Робота не приносить радість — настає професійне вигорання. Учні одразу помічають втрачений інтерес вчителя.

Чи є вихід, окрім психологічних прийомів?

Аби бути цікавим дітям як фахівець, як особистість, педагог має постійно навчатися. І не лише, щоб оновлювати знання з навчального предмету. Самоосвіта — це шлях професійного та особистісного зростання, що визначає, зокрема:

• якість уроків, підготовку до них
• рівень співпраці з учнем
• професійну мотивацію та самооцінку.

Про здобуття формальної освіти педагог отримає документ. Але чи враховано при цьому особливі запити, його інтереси, психотип тощо?

Натомість неформальна освіта добровільна, а тому орієнтована на індивідуальні запити. Таке навчання можна організувати самостійно чи ж у співпраці з колегами.

Поки що неформальною освітою вважають будь-яку поза формальною.

Обираємо способи неформальної освіти

У неформальній освіти шляхи набуття знянь педагог обирає з огляду на особистісні вподобання та враховуючи модальність сприйняття.

Людина має кілька сенсорних систем, кожна з яких розвинена індивідуально і функціонує по-своєму. Тому зважайте, яку інформацію — візуальну, аудіальну, кінестетичну тощо — ви ліпше сприймаєте і визначайте провідний спосіб отримання знань.

Робота з текстовою інформацією

Традиційний (і бюджетний) спосіб самоосвіти — опрацювання текстового матеріалу: наукової та методичної літератури, фахової періодики, тематичних інтернет-ресурсів тощо.

Хоч і найдоступніший, цей шлях потребує значних часових затрат, вольових зусиль, посидючості, тривалої концентрації уваги.

Такий спосіб опрацювання інформації досі провідний у методиці формальної освіти, зокрема й підвищення кваліфікації вчителів. Та при цьому не враховують, що він імпонує інтровертам з домінуванням візуального сприйняття, людям, які надають перевагу роботі з літературою, схильним до наукового дослідження, заглибленості в матеріал.

Дистанційне навчання (онлайн та оффлайн)

Дедалі більшає доступних ресурсів, які пропонують дистанційне навчання. На відміну від, приміром, класичних курсів підвищення кваліфікації — місце й тематику яких визначає не педагог, а, фактично, графік атестації, — тут можна самостійно обрати тему й викладача.

У програмі дистанційних курсів зазвичай передбачають низку семінарів чи вебінарів онлайн. Вони можуть відбуватися наживо (онлайн) чи в записі.

Перевагами онлайн-навчання є:

• можливість ставити запитання
• зворотній зв’язок із викладачами та іншими учасниками.

Натомість оффлайн версія (в записі) зручна, коли є дефіцит часу: переглянути відео можна в будь-який час.

За дистанційного навчання більшість інформації сприймають на слух, що найліпше для людей з аудіальною модальністю. Проте, залежно від тематики курсу, викладач може надавати і візуальну інформацію — презентації, фото, інфографіку.

Оскільки дистанційне навчання зазвичай відбувається вдома (перед комп’ютером), а зворотній зв’язок передбачає мінімальне спілкування (викладачі надсилають завдання поштою), такий вид навчання комфортний для інтровертів.

Іншими перевагами дистанційного навчання є, зокрема, можливості:

• опановувати одночасно кілька дисциплін, тем тощо
• планувати навчання
• відмовитися від навчання в будь-який момент.

За дистанційного навчання важливо вміти самоорганізовуватися, планувати, обирати важливе, корисне, необхідне.

Є платні і безплатні дистанційні курси, тому, обравши напрям самоосвіти, визначайте, на що спрямовувати свої фінансові та часо-просторові ресурси. Так, можна використовувати безкоштовні варіанти дистанційної освіти, як-от:

• громадський проект «Prometheus» 
• навчальні проекти від Microsoft, зокрема «Учителі в онлайні» 
• курси для вчителів англійської мови на платформі Британської Ради
• вебінари на освітніх сайтах 
• тематичні канали в YouTube.

Фестивалі

Програми фестивалі включають майстер-класи, тренінги, семінари, об’єднані спільною ідеєю. Це можуть бути фестивалі дитячо-батьківських стосунків, педагогічної креативності тощо.

Заходи тривають кілька днів і зазвичай відбуваються в доволі комфортній демократичній атмосфері.

Протягом фестивального дня передбачають кілька лінійок, а в кожній — майстер-класи абощо. Учасники самі обирають, що відвідати, без попереднього запису, ознайомившись із розкладом чи й випадково потрапивши на захід.

Фестивалі імпонують для екстравертів, які полюбляють спілкування, масовість, легко й позитивно сприймають постійні зміни, загальну динаміку.

Участь у фестивалях зазвичай платна, але є можливості:

• отримати знижки
• відвідати окремі майстер-класи, за які й заплатити
• здобути грант на участь у заходах, виграти в конкурсі тощо.

Реалізація власних (творчих) проектів

Як не дивно, результати досліджень свідчать про зв’язок професійного вигорання педагогів та рівня розвитку творчого потенціалу.

Так, серед респондентів із високим рівнем розвитку творчого потенціалу у 20% засвідчено низький рівень емоційного виснаження, у 65% — середній, і лише у 15% — високий. Водночас 72% опитаних педагогів із низьким рівнем розвитку творчого потенціалу мають високий рівень емоційного виснаження.

Що вищий творчий потенціал, то менше педагог схильний до емоційного виснаження, емоційної спустошеності та втоми, спричинених роботою. Творчість загалом позитивно впливає на психологічне й фізичне здоров’я.

Які ж можливості для творчої реалізації педагога у сучасному інформаційному просторі?

Створіть певний продукт, який можна використати і у власній практиці, і розповсюдити чи опублікувати, наприклад, на Порталі освітян України «Педрада».

Приміром:

• створіть програму гуртка чи виховної роботи
• напишіть статтю до фахового видання
• розробіть пакет контрольних робіт чи задач до олімпіади.

Натомість інтернет-простір дає можливості поширювати:

• розробки електронних уроків
• онлайн-тести для учнів
• електронну бібліотеку за тематикою.

Подібна робота, звісно, більше до душі інтроверту. Якщо ж ви екстраверт, надаєте перевагу спілкуванню над монотонною роботою, то в інтернет можна завантажити хоч би й:

• соціальний позашкільний проект, концерт або екскурсію, зняті на відео
• конкурсні малюнки дітей
• вебінар, записаний для колег.

Інтервізія

Інтервізія також може бути дієвим інструментом неформальної освіти, адже педагог має змогу отримати «ексклюзивну» інформацію, яка здебільшого здобувається досвідом.

Звертаючись до інтервізії, група колег — рівних за досвідом і статусом — обговорює, розв’язує певні складні ситуації.

Оскільки інтервізія відбувається менш формально і регламентовано (навіть поза школою), то вчителі мають змогу:

• висловити власні переживання, пов’язані з проблемною ситуацією
• звернутися за порадою до колег
• розраховувати на довіру та конфіденційність.

Можна стверджувати, що інтервізія — це, загалом:

• міжколегіальний спосіб навчання
• групова консультація
• взаємоспрямований процес пошуку шляхів розв’язання професійної проблеми
• можливість професійного зростання, удосконалення знань, поліпшення професійних навичок
• міжособистісний обмін досвідом.

Окрім того, інтервізія — ефективна «піґулка» для профілактики емоційного вигорання педагога.

Освітні подорожі

Задля неформальної освіти йдеться про подорож як можливість учитися і розвиватися і навіть шукати натхнення (творчого та професійного).

Звісно, для подорожей необхідні фінансові затрати, тому цей спосіб здебільшого й застосовний у неформальній освіті.

Наразі педагог має кілька варіантів малобюджетних подорожей, які дадуть змогу сумістити професійний розвиток зі здобуттям нових вражень, приміром:

Як бачимо, сучасний інформаційний простір дає більше можливостей для розвитку педагога, ніж, наприклад, двадцять років тому.

Беручи участь у неформальних заходах, педагог матиме змогу:

• знаходити — чи не інтуїтивно! — способи підвищення самоефективності та професійного зростання
• самостійно будувати траєкторію особистісного розвитку
• враховувати свої вподобання, індивідуальні особливості та можливості.

Погодьтеся, така освіта не нав’язливий обов’язок, а задоволення…

За матеріалами Ганни Колесової,
методиста Славутицького міського методичного центру,
Київська обл.