Налагоджуємо педагогічне спілкування
Що таке учнівське самоврядування
Відповідно до Закону України «Про освіту», «громадське самоврядування в закладі освіти – це право учасників освітнього процесу як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування колективно вирішувати питання організації та забезпечення освітнього процесу в закладі освіти, захисту їхніх прав та інтересів, організації дозвілля та оздоровлення, брати участь у громадському нагляді та в управлінні закладом освіти у межах повноважень, визначених законом та установчими документами закладу освіти. І однією із форм громадського самоврядування в школі є учнівське самоврядування, яке обгрунтоване законодавчою базою державних нормативних документів, а саме:
1. Державний стандарт загальної середньої освіти.
2. Загальна декларація прав людини і громадянина.
3. Закон України «Про повну загальну середню освіту».
4. Закон України «Про освіту».
5. Конвенція прав дитини.
6. Конституція України.
7. Положення про загальноосвітні навчальні заклади.
8. Закон України «Про позашкільну освіту».
На основі цих документів можна визначити поняття «учнівське самоврядування» як один із способів залучення учнів до систематичної участі у навчально-виховному процесі, їх самостійну діяльність під керівництвом педагогів.
Форми учнівського самоврядування можуть бути різні, проте їх об’єднує одна мета — через розвиток соціальної активності учнів виховати в них почуття власної гідності, відповідальності, толерантності; критичність та конструктивність мислення, повагу до власної та чужої праці, оптимізм, гуманізм, здатність до самоаналізу і самовиховання, створити умови для самореалізації в самостійному житті.
Якість знань учня значною мірою залежить від того, чи систематично він відвідує навчальні заняття вшколі. Пропонуємо зразок аналітичної довідки та рекомендації, що допоможуть проконтролювати відвідуваність занять учнями.
Шлях до досягнення цієї мети лежить через виконання низки соціально-педагогічних завдань учнівського самоврядування:
- залучення дітей та молоді до прийняття рішень;
- захист прав та свобод учнів;
- реалізація інтересів учнів, підтримка їхніх здібностей,;
- налагодження контактів та реалізація спільних проектів, ініційованих учнями;
- реалізація педагогіки партнерства;
- формування позитивного ставлення батьків до навчально-виховного процесу школи, їх заохочення до діяльнісної участі у ньому;
- формування суспільної активності школярів, їх лідерських якостей.
Психологічних завдань:
- створення сприятливого клімату у школі;
- формування і розвиток етичних та соціально-правових орієнтирів школярів
- розвиток їх інтересів, уподобань;
- формування здатності до мобільної поведінки.
Принципи учнівського самоврядування
Щоб учнівське самоврядування стало уособленням демократичної атмосфери у навчальному закладі, ефективним інструментом у навчально-виховному процесі, педагогу-організатору та завучу з виховної роботи слід подбати про вироблення принципів його діяльності, серед яких можуть бути:
- самостійність;
- ініціативність;
- рівноправність;
- широкі повноваження;
- принциповість і відповідальність;
- гласність і демократія;
- проінформованість;
- облік і контроль.
Для кожного вікової групи дітей їх формулюємо по-різному. Якшо це молодші школярі, то підбираємо прості, але влучні визначення. Наприклад, «Не бійся висловити свою пропозицію – вона важлива для створення спільної ідеї» (принцип ініціативності), «Будь хорошим другом, але поважай правду» (принциповість), тощо.
Фунції учнівського самоврядування
Щоб уникнути конфліктних ситуацій у випадках, коли керівні органи учнівського самоврядування перебирають на себе невластиві їм функції в силу підліткового максималізму, або, навпаки, педагоги намагаються запровадити свій авторитаризм у стиль їх роботи, дуже важливо і педагогам, і учасникам усвідомити межі своєї відповідальності. Тому при організації самоврядування оговорюємо і загальне коло своїх обов’язків. Знову ж таки: стандарту не існує, і ці функції в кожному закладі можуть відрізнятися. Ми подаємо найпоширеніші з них. Отже:
- Забезпечення порядку, організація чергувань у в класах, закладі.
- Організація дозвілля.
- Проведення загальноучнівських зборів, конференцій, виставок.
- Організація самообслуговування в класах, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.
- Організація роботи із збереження шкільного майна, води, електроенергії, підручників.
- Організація роботи з благоустрою пришкільної території.
- Керівницво і організація роботи гуртків за інтересами.
- Підготовка і проведення конкурсів, свят, змагань.
- Контроль за відвідуванням.
- Заслуховування звітів органів учнівського самоврядування.
- Надання допомоги в організації оздоровчих таборів.
- Проведення соціологічних досліджень з проблем життєдіяльності учнівських колективів.
- Участь у розробці плану роботи школи на новий навчальний рік.
- Участь у проведенні педагогічних рад, на яких розглядаються питання життєдіяльності учнівських колективів.
- Розробка туристичних маршрутів та планування екскурсій.
- Участь і розробка шкільних радіоефірів, робота прес-центру.
- Благодійність і шефська діяльність.
- Участь у роботі Ради школи.
- Участь у моніторингу діяльності класів
- Організація і проведення флешмобів, квест-гри, акцій
- Участь у реалізації спільних проєктів.
Шкільне самоврядування: структура чи модель
Шаблонної схеми, яка б відображала сталу структуру чи модель шкільного самоврядування, немає. Вона залежить від форми існування організації — чи це дитячий парламент, чи шкільна рада учнівського самоврядування (ШРУС), чи дитяча верховна палата тощо. Але загальні принципи побудови такі:
- найвищим органом є загальноучнівські збори за віковими категоріями школярів. Саме вони обирають актив — голову, його заступника, членів. Кожен член активу очолює певну ділянку роботи, у його компетенції – керівництво відповідальними за цю ж роботу у класах. В актив можуть входити педагог-організатор та завуч з виховної роботи
- Комісії, як радники.
Кількість комісій необмежена, але має бути доцільною.
Рада дитячої палати складається з :
- голови Ради дитячої палати,
- заступника Ради дитячої палати,
- радника інтелектуального центру,
- радника центру дисципліни і порядку,
- радника шефського центру,
- радника центру здорового способу життя,
- радника інформаційного центру,
- радника центру молодіжного дозвілля.
Яку б форму організації ви не обрали, остерігайтесь найпоширеніщих помилок при роботі з учнівським самоврядуванням, що можуть знівелювати саму ідею самоврядування. Вони полягають у традиційному адміністративно-авторитарному стилі управління, відсутності бажання, а інколи і вміння педагогів співпрацювати з учнівським самоврядуванням; ігнорування прав і обов'язків органів самоврядування, їх думки при розв'язанні найважливіших питань життя колективу школи; упереджене ставлення до членів учнівського самоврядування, відсутність терплячості й витримки у стосунках із членами учнівського самоврядування тощо.
Принципи учнівського самоврядування у початковій школі
Дехто заперечить: »Яке може бути самоврядування у початковій школі? Адже вони ще зовсім малюки!». Та привчання до самостійного прийняття рішень, формування самооцінки, навичок відповідальності відбувається з перших кроків дитини. І початкова школа тут не виняток. Хоча організація самоврядування тут має свої особливості. Суть і мета його залишаються ті ж, але з урахуванням психологічно-вікових особливостей молодших школярів. Тому вся робота подається в ігровому плані. Створення органів самоврядування відбувається, наприклад, через казковий образ Барвінкового містечка, у якому панують свої Закони (принципи) у формі приказок, прислів’ів, тощо: «Менше слів – більше діла» (ініціативність); «Вмієш говорити – вмій і послухати» (етика поведінки). «Барвінок завжди говорить правду» і т. п. Кожен клас – окреме містечко зі своєю назвою. У класі, як і в житті, керують мер міста ( ним може бути і вчитель-класовод) та його заступники, яких він призначає (у 1-2 класі) або яких вибирають учні на класних зборах (3-4 кл.) . Все залежить від ступеня самостійності учнівського колективу. Допомагає меру і Рада міста з числа активних учнів. У початковій школі головне не управління органами самоврядування життям класу – до цього молодші школярі ще не доросли - , а покращення життя колективу. І завдання самоврядування цього періоду - сформувати організаторські вміння кожного учасника. Учні-містяни мають свої доручення і свої ролі. Зважаючи на нестійкий інтерес у молодших школярів, психологи радять протягом року міняти дітям і доручення, і обов’язки декілька разів. Сенс доручень - надати дитині можливість проявити самостійність, комунікативні та організаторські, а іноді і лідерські здібності;
Їх зміні повинен передувати звіт та оцінка роботи. Так діти привчаються до відповідальності перед суспільством за свою діяльність. Класовод повинен продумати і систему підбору доручень так, щоб «контролер» міг побути в ролі «виконавця», а «виконавець» в ролі «керуючого», таким чином уникнувши формування у дітей завищеної самооцінки, відчуття зверхності над іншими.
У перщому класі вчитель сам розподіляє доручення, враховуючи уподобання кожного і охоплюючи всіх учнів. У другому класі доручення стають більш складними і тривалими, а у 3-4 класах позиція виконавця стає більш активною і самостійною.
Змінюється також і звіт за виконану роботу. Якщо у 1-2 класах це була просто розповідь: що робив, чи подобалось це робити, що викликало труднощі, тобто дитина звітувала сама за себе, то у 3-4 класах – це вже звіт і за роботу партнерів: як працювалося у команді, хто пілводив часто, хто, навпаки, виручав.
І самі доручення упродовж чотирьох років змінюють свої назви. Якщо першачки ще граються, виконуючи обов’язки лікаря класу, патруля порядку, начальника дошки, директора класного саду. Ревізора чистоти, служби ТСН тощо, то у 3-4 класах діти самі вже сприймають ці назви, як малюкові, і вимагають «серйозного» - лорослого – підходу.
Так чи інакше, пам’ятайте: у будь-якому класі організація учнівського самоврядування потребує тактовного, ненав’язливого, мудрого керівицтва з боку педагога.
За матеріалами журналу Заступник директора школи
