Формувати соціалізовану особистість з демократичними поглядами і вмінням працювати в команді – одна з важливих вимог сучасної освіти, яка найкраще реалізується через педагогіку партнерства, однією із форм якої є учнівське самоврядування.
Відповідно до Закону України «Про освіту», «громадське самоврядування в закладі освіти – це право учасників освітнього процесу як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування колективно вирішувати питання організації та забезпечення освітнього процесу в закладі освіти, захисту їхніх прав та інтересів, організації дозвілля та оздоровлення, брати участь у громадському нагляді та в управлінні закладом освіти у межах повноважень, визначених законом та установчими документами закладу освіти. І однією із форм громадського самоврядування в школі є учнівське самоврядування, яке обгрунтоване законодавчою базою державних нормативних документів, а саме:
На основі цих документів можна визначити поняття «учнівське самоврядування» як один із способів залучення учнів до систематичної участі у навчально-виховному процесі, їх самостійну діяльність під керівництвом педагогів.
Форми учнівського самоврядування можуть бути різні, проте їх об’єднує одна мета — через розвиток соціальної активності учнів виховати в них почуття власної гідності, відповідальності, толерантності; критичність та конструктивність мислення, повагу до власної та чужої праці, оптимізм, гуманізм, здатність до самоаналізу і самовиховання, створити умови для самореалізації в самостійному житті.
Шлях до досягнення цієї мети лежить через виконання низки соціально-педагогічних завдань учнівського самоврядування:
залучення дітей та молоді до прийняття рішень;
захист прав та свобод учнів;
реалізація інтересів учнів, підтримка їхніх здібностей,;
налагодження контактів та реалізація спільних проектів, ініційованих учнями;
реалізація педагогіки партнерства;
формування позитивного ставлення батьків до навчально-виховного процесу школи, їх заохочення до діяльнісної участі у ньому;
формування суспільної активності школярів, їх лідерських якостей.
Учнівське самоврядування реалізує також низку психологічних завдань:
Щоб учнівське самоврядування в школі стало уособленням демократичної атмосфери, ефективним інструментом в освітньому процесі, педагогу-організатору та завучу з виховної роботи слід подбати про вироблення принципів його діяльності, серед яких:
Для кожної вікової групи дітей їх формулюємо по-різному. Якшо це молодші школярі, то підбираємо прості, але влучні визначення. Наприклад, «Не бійся висловити свою пропозицію – вона важлива для створення спільної ідеї» (принцип ініціативності), «Будь хорошим другом, але поважай правду» (принциповість), тощо.
Щоб уникнути конфліктних ситуацій у випадках, коли керівні органи учнівського самоврядування перебирають на себе невластиві їм функції в силу підліткового максималізму, або, навпаки, педагоги намагаються запровадити свій авторитаризм у стиль їх роботи, дуже важливо і педагогам, і учням усвідомити межі своєї відповідальності. Тому коли організовуєте шкільне самоврядування, обумовте загальне коло обов’язків усіх сторін. Знову ж таки: стандарту не існує, і ці функції в кожному закладі можуть відрізнятися. Ми подаємо найпоширеніші з них. Отже:
Забезпечення порядку, організація чергувань у в класах, закладі.
Організація дозвілля.
Проведення загальноучнівських зборів, конференцій, виставок.
Організація самообслуговування в класах, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.
Організація роботи із збереження шкільного майна, води, електроенергії, підручників.
Організація роботи з благоустрою пришкільної території.
Керівницво і організація роботи гуртків за інтересами.
Підготовка і проведення конкурсів, свят, змагань.
Контроль за відвідуванням.
Заслуховування звітів органів учнівського самоврядування.
Надання допомоги в організації оздоровчих таборів.
Проведення соціологічних досліджень з проблем життєдіяльності учнівських колективів.
Участь у розробці плану роботи школи на новий навчальний рік.
Участь у проведенні педагогічних рад, на яких розглядаються питання життєдіяльності учнівських колективів.
Розробка туристичних маршрутів та планування екскурсій.
Участь і розробка шкільних радіоефірів, робота прес-центру.
Благодійність і шефська діяльність.
Участь у роботі Ради школи.
Участь у моніторингу діяльності класів
Організація і проведення флешмобів, квест-гри, акцій
Шаблонної схеми, яка б відображала сталу структуру чи модель шкільного самоврядування, немає. Вона залежить від форми існування організації — чи це дитячий парламент, чи шкільна рада учнівського самоврядування (ШРУС), чи дитяча верховна палата тощо. Але загальні принципи побудови такі:
найвищим органом є загальноучнівські збори за віковими категоріями школярів. Саме вони обирають актив — голову, його заступника, членів. Кожен член активу очолює певну ділянку роботи, у його компетенції – керівництво відповідальними за цю ж роботу у класах. В актив можуть входити педагог-організатор та завуч з виховної роботи
Комісії, як радники.
Кількість комісій необмежена, але має бути доцільною.
Рада дитячої палати складається з:
голови Ради дитячої палати,
заступника Ради дитячої палати,
радника інтелектуального центру,
радника центру дисципліни і порядку,
радника шефського центру,
радника центру здорового способу життя,
радника інформаційного центру,
радника центру молодіжного дозвілля.
Яку б форму організації ви не обрали, остерігайтесь найпоширеніщих помилок при роботі з учнівським самоврядуванням, що можуть знівелювати саму ідею самоврядування. Тож помилками є:
традиційний адміністративно-авторитарний стиль управління;
відсутність бажання, а інколи і вміння педагогів співпрацювати з учнівським самоврядуванням;
ігнорування прав і обов'язків органів самоврядування, їх думки при розв'язанні найважливіших питань життя колективу школи;
упереджене ставлення до членів учнівського самоврядування;
відсутність терплячості й витримки у стосунках із членами учнівського самоврядування тощо.
Дехто заперечить: »Яке може бути самоврядування у початковій школі? Адже вони ще зовсім малюки!». Та привчання до самостійного прийняття рішень, формування самооцінки, навичок відповідальності відбувається з перших кроків дитини. І початкова школа тут не виняток. Хоча організація самоврядування тут має свої особливості. Суть і мета його залишаються ті ж, але з урахуванням психологічно-вікових особливостей молодших школярів. Тому вся робота подається в ігровому плані. Створення органів самоврядування відбувається, наприклад, через казковий образ Барвінкового містечка, у якому панують свої Закони (принципи) у формі приказок, прислів’їв, тощо: «Менше слів – більше діла» (ініціативність); «Вмієш говорити – вмій і послухати» (етика поведінки). «Барвінок завжди говорить правду» і т. п. Кожен клас – окреме містечко зі своєю назвою. У класі, як і в житті, керують мер міста ( ним може бути і вчитель-класовод) та його заступники, яких він призначає (у 1-2 класі) або яких вибирають учні на класних зборах (3-4 кл.). Все залежить від ступеня самостійності учнівського колективу. Допомагає меру і Рада міста з числа активних учнів. У початковій школі головне не управління органами самоврядування життям класу – до цього молодші школярі ще не доросли, а покращення життя колективу. І шкільне самоврядування цього періоду має сформувати організаторські вміння кожного учасника. Учні-містяни мають свої доручення і свої ролі. Зважаючи на нестійкий інтерес у молодших школярів, психологи радять протягом року міняти дітям і доручення, і обов’язки декілька разів. Сенс доручень — надати дитині можливість проявити самостійність, комунікативні та організаторські, а іноді і лідерські здібності.
Їх зміні повинен передувати звіт та оцінка роботи. Так діти привчаються до відповідальності перед суспільством за свою діяльність. Класовод повинен продумати і систему підбору доручень так, щоб «контролер» міг побути в ролі «виконавця», а «виконавець» в ролі «керуючого», таким чином уникнувши формування у дітей завищеної самооцінки, відчуття зверхності над іншими.
У першому класі вчитель сам розподіляє доручення, враховуючи уподобання кожного і охоплюючи всіх учнів. У другому класі доручення стають більш складними і тривалими, а у 3-4 класах позиція виконавця стає більш активною і самостійною.
Змінюється також і звіт за виконану роботу. Якщо у 1-2 класах це була просто розповідь: що робив, чи подобалось це робити, що викликало труднощі, тобто дитина звітувала сама за себе, то у 3-4 класах – це вже звіт і за роботу партнерів: як працювалося у команді, хто підводив часто, хто, навпаки, виручав.
І самі доручення упродовж чотирьох років змінюють свої назви. Якщо першачки ще граються, виконуючи обов’язки лікаря класу, патруля порядку, начальника дошки, директора класного саду, ревізора чистоти, служби ТСН тощо, то у 3-4 класах діти самі вже сприймають ці назви, як малючкові, і вимагають «серйозного» – дорослого – підходу.
Так чи інакше, пам’ятайте: у будь-якому класі організація учнівського самоврядування потребує тактовного, ненав’язливого, мудрого керівництва з боку педагога.
