Педагогічна оцінка є одним із чинників, що визначає траєкторію шкільного життя учня. До того ж вона є регулятором взаємин у мікросоціальному середовищі класу, визначаючи статус дитини в учнівському колективі, ставлення до неї педагогів та однокласників. Подекуди навіть взаємини з батьками детерміновані шкільними успіхами дитини.
Отож мета, до якої мають прагнути всі педагоги, — бути максимально об’єктивними під час оцінювання. Адже адекватна педагогічна оцінка сприятиме і вдалому стартові, й успішному розгортанню шкільного життя дитини.
Водночас педагогічна оцінка — своєрідний лакмусовий папірець професійної майстерності вчителя. Погодьтеся:
- з одного боку — це потужний інструмент, здатний сприяти розвитку особистості учня, коригувати його поведінку
- з іншого — виклик неупередженості педагога.
Виокремлюють такі види педагогічних оцінок:
| оцінюють процес та результати діяльності учня, однак не стосуються його особистості |
| вказують на індивідуальні якості учня (уміння, старання тощо) |
| передбачають матеріальне стимулювання учня (кишенькові гроші, омріяні речі тощо) |
| містять характеристику дій учня відповідно до усталених норм моралі |
| підсумовують остаточний результат діяльності учня (що вийшло) |
| стосуються безпосередньо процесу діяльності учня (як зроблено) |
| зіставні з обсягом виконаної роботи |
| вказують на показники якості виконаної роботи (досконалість, точність, акуратність тощо) |
Зауважте!
Шкільна оцінка є складовою педагогічної — як стимул, що поєднує засоби і заохочення, і покарання.
Як педагогічна оцінка впливає на мотивацію учня
Із перших днів шкільного навчання дитина здебільшого щиро прагне стати відмінником, та одразу може розчаруватися, упевнившись, що нічого в неї не виходить. Одна з причин цього — надмірна суворість учителя під час оцінювання.
Учень початкових класів неспроможний об’єктивно оцінити якість своєї роботи, себе як особистість у цілому, тому й сприймає педагогічну оцінку як оцінювання своєї особистості. За таких умов у дитини навряд чи формуватиметься потреба досягти мети.
Отож у період молодшого шкільного віку педагогічна оцінка відіграє надважливу роль. Вступ до школи, початковий етап шкільного життя ― значне випробування для дитини. І необ’єктивні педагогічні оцінки від значущих для дитини дорослих можуть зруйнувати її уявлення про себе, негативно вплинути на формування самооцінки, спричинити появу дидактогенії.
Дидактогенія — це психічний стан учня, спричинений недотриманням педагогічного такту з боку педагога. Серед ознак дидактогенії:
- підвищене нервовопсихічне напруження
- страх
- пригнічений настрій.
Здебільшого (70% випадків) дидактогенія виникає у першокласників.
Також педагогічна оцінка може впливати на авторитет дитини в колективі однолітків, а інколи й породжувати конфліктність. Так, якщо учневі не вдається завоювати авторитет серед однолітків за допомогою високих оцінок, він може вдаватися до самоствердження через негативні вчинки.
Отже, під час оцінювання педагог має дбати про домінування позитивних переживань, оскільки вони впливають на:
- формування самооцінки учня
- розвиток мотивації досягнень
- створення емоційного комфорту
- розвиток творчих здібностей
- налагодження взаємин з однолітками.
Мотивація досягнень — це прагнення до поліпшення результатів, незадоволеність досягнутим, наполегливість у розв’язанні поставлених завдань
Корисна стаття
Шкільна тривожність
Шкільну тривожність в учня розпізнають за такими ознаками, як:
- надмірне хвилювання
- підвищене занепокоєння у звичайних навчальних ситуаціях
- постійне очікування негативного ставлення до себе, низької оцінки з боку вчителів та однолітків.
Такі стани, звісно, пов’язані з негативною педагогічною оцінкою.
Негативні емоції
Здебільшого чинниками негативних емоцій у зв’язку з педагогічною оцінкою є:
| власне отримання низької оцінки |
| |
| страх отримати низьку оцінку |
| |
| невідповідність вимог значущих дорослих і своїх особистісних |
| |
| страх бути покараною за низьку оцінку |
| |
| передчуття фізичного дискомфорту |
|
Негативні емоції привносять у процес навчання страх, нервозність, дезорієнтують дитину в системі власних цінностей. Болісні переживання поразок породжують в дитини почуття образи і навіть сумніви у справедливості вчителя.
І завада, і стимул
Через напруження, занепокоєння, нервозність, страх невизначеності та невдач учень нездатний приймати рішення. Шкільна тривожність стає на заваді досягненню успіхів. Нерідко тривалі дискомфортні стани спричиняють появу нервових розладів у дитини.
Водночас почуття тривожності неминуче, оскільки супроводжує процес пізнання. Позбутися тривожності — означає нівелювати всі перепони на шляху пізнання, подолання яких є необхідною умовою успішного засвоєння знань.
Зауважте!
Інтенсивність переживання шкільної тривожності не має перевищувати індивідуальної для кожного учня «критичної межі». Інакше — воно дезорганізовуватиме його.
Корисна стаття
Як учителеві уникати помилок під час оцінювання
Що ж робити вчителеві, аби вберегти дітей від негативних емоцій? Яким помилкам варто запобігати насамперед?
Російські педагоги Сергій Шишов і Валентина Кальней виокремлюють такі типові помилки вчителів під час оцінювання знань учнів:
| великодушність |
| |
| центральна тенденція |
| |
| ореол |
| |
| контраст |
| |
| нещодавність |
| |
| репутація |
| |
| логічність |
|
У певних ситуаціях ставити негативну оцінку не варто, наприклад:
- задля покарання дитини ― якщо вона незадовільно поводилася під час уроку
- у разі складних і стресових обставин у житті дитини ― розлучення батьків, хвороба близьких тощо
- якщо оцінка суперечлива ― у такому разі її варто трактувати на користь дитини.
Педагогічна оцінка в жодному разі не має бути репресивною, приголомшувати дитину, дезорієнтовувати її у системі власних цінностей, спричиняти негативні переживання, які згодом можуть стати невротичними.
Так, адекватна педагогічна оцінка:
| відповідає рівню знань і вмінь дитини |
| |
| стимулює дитину, її активність, ініціативу, прагнення до творчості |
| |
| сприяє дорослішанню дитини |
|
За матеріалами Людмили ТЕРЕЩЕНКО,
старшого наукового співробітника лабораторії психології навчання
ім. І. О. Синиці Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України,
канд. психол. наук, Київ
