Насамперед варто подбати про розвиток самоконтролю молодших школярів. Діти мають навчитися усвідомлювати правильність своїх дій, виявляти припущені помилки, аби уникати їх у майбутньому.
Розвиток самоконтролю молодших школярів — одна із найважливіших передумов їхньої самостійної діяльності. Без самоконтролю дитині складно буде виконати те чи те завдання без допомоги дорослого. А досягти успіхів у навчанні за таких умов, погодьтеся, непросто, навіть якщо дитина має достатній рівень знань.
Створюємо відповідні умови
Передумови розвитку самоконтролю виникають ще в ранньому дитинстві. Однак саме у молодшому шкільному віці навички самоконтролю формуються найактивніше. Адже учбова діяльність створює для цього об’єктивні психологічні умови.
Ідеться про спеціально організований навчально-виховний процес, планомірне щоденне використання відповідних вправ, завдань, ігрових прийомів тощо.
Аби сформувати навички самоконтролю в молодших школярів, педагогічні зусилля доречно рівномірно спрямувати на:
- навчання дітей дій самоконтролю, формування в них відповідних умінь та навички навичок
- формування в дітей потреби, бажання контролювати процес своєї діяльності.
Успішність розвитку самоконтролю у молодших школярів залежить від певних психологічних умов. Розглянемо їх детальніше.
Розуміння сенсу контролю
На ставлення дітей до контролю впливає те, як вони розуміють його призначення, наскільки бажаним та привабливим для них є майбутній результат. Якщо учні усвідомлюють зв’язок між контрольними діями та хорошим результатом — вони позитивно налаштовуються на процес.
Хоч молодші школярі зазвичай швидко звикають до контрольних дій, та все ж орієнтуються здебільшого на зовнішній контроль — з боку вчителя, батьків, однолітків. А от самоконтролю уникають.
Чому так відбувається?
Зазвичай через традиційну форму організації навчально-виховного процесу в школі, за якої контрольно-оцінювальні дії виконує лише вчитель. Його метою є передусім облік і контроль знань учнів. А от навчання дітей аналізувати свою діяльність та оцінювати її, контролювати себе часто залишається на другому плані. Отож учні звикають, що контроль є принципово вчительським атрибутом.
Організація освітнього простору
Розвитку самоконтролю молодших школярів сприяє відповідна організація освітнього простору.
Насамперед слід сформувати чіткі, зрозумілі вимоги й незмінні правила. Усвідомлюючи, що необхідно дотримуватися певного порядку, діти відчуватимуть упевненість — оскільки є непохитні орієнтири! — та повагу до своєї праці.
Окрім того, щоб виховати в дитини почуття відповідальності, створюйте для неї ситуації вибору. Адже приймаючи рішення за таких умов, дитина самовільно докладатиме зусилля та звертатиметься до контролю, усвідомлюючи власну відповідальність. При цьому важливо, аби дитина знала: вона має право на помилку.
Позитивне емоційне переживання контролю
Досвід позитивного емоційного переживання процесу і результату контрольних дій учителя є запорукою розвитку самоконтролю учня.
Так, позитивне емоційне переживання контрольних дій сприятиме:
- підвищенню інтенсивності учбової діяльності дитини, ліпшому засвоєнню знань
- формуванню емоційного задоволення від інтелектуальної діяльності
- зниженню тривожності.
Звісно, що виконуючи завдання, дитина може переживати і негативні емоції, особливо, стикаючись із труднощами чи розуміючи, що припустилася помилки. Злість і агресія є нормальними явищами. Однак залишати поза увагою негативні емоційні прояви учнів не варто — доцільно навчити долати негативні емоції.
Дитина має відчувати, що помилки завжди можна виправити, а контроль — це обов’язковий крок на шляху до успіху.
Ситуації спілкування з дорослими
Становлення самоконтролю в дитини потребує тривалої участі дорослого. Розвиток самостійних контрольних дій у молодших школярів гальмується їхнім прагненням до контрольних взаємин із дорослим — до зовнішніх контрольних дій.
Зробивши помилку, дитина часто не знає, як діяти далі, розгублено шукає допомоги в дорослого. У таких ситуаціях дорослий має:
- контролювати свої почуття — зберігати спокій та стримувати роздратування
- оцінювати ситуацію спілкування з дитиною об’єктивно, прогнозувати розвиток ситуації
- не доводити ситуацію до конфлікту, а дитину — до розпачу
Негативна реакція дитини на контроль ускладнює розв’язання навчального завдання, блокує актуалізацію самоконтролю. Помилкові дії, труднощі під час виконання завдань часто викликають у дитини злість, агресію, бажання уникати контролю.
Контроль з боку дорослих має бути заохочувальним, емоційно позитивним. Мотивувати кожну дитину на виконання тієї чи тієї учбової (можливо, й не дуже цікавої) дії — стратегічне завдання як учителів, так і батьків. Форма такої допомоги може бути різною — роз’яснювальною, схвальною, заохочувальною, вираженою як словесно, так і за допомогою міміки та жестів.
Приміром, емоційно реагуйте на різні стани дитини:
- якщо радіє — то хваліть
- якщо роздратована, засмучена — висловлюйте співчуття і розуміння.
Обговорюйте результати контролю з дитиною , узагальнюйте їх, робіть разом висновки. За такої довірливої розмови дитина:
- прагнутиме приймати самостійні рішення щодо своїх дій
- сумніватиметься, критично ставитиметься до тієї чи тієї ситуації.
А це і є психологічні умови для розвитку самоконтролю.
Корисна стаття
Взаємодія з однолітками
Важливе значення для розвитку самоконтролю молодшого школяра мають ситуації взаємного контролю у системах «клас — учень» та «учень — учень».
Емоційна насиченість ситуацій взаємного контролю сприятиме:
- підвищенню контрольної активності учнів
- адекватному ставленню учнів до будь-якого зовнішнього контролю.
Передумовою становлення свідомого керування дитиною своєю діяльністю є її вміння вчити інших, спілкуватися з дітьми й дорослими про власні та спільні дії. Звертаючи увагу на інших, порівнюючи себе з ними, дитина вчитиметься усвідомлювати себе суб’єктом діяльності.
Сезонні справи на відмінно: ВЕРЕСЕНЬ
Добираємо засоби формування самоконтролю
Лише бажання самостійно контролювати свою роботу — недостатньо: дитина має вміти це робити. Отож у неї мають бути сформовані такі вміння:
- планувати процес виконання того чи того завдання, обмірковувати варіанти його розв’язання
- діяти за зразком
- орієнтуватися на інструкцію, дотримуватися певної послідовності дій
- прогнозувати результати
- знаходити допущені помилки, прагнути їх виправити, уміти передбачати можливі труднощі
- робити висновки після завершення роботи
- здійснювати контрольні дії за планом, запропонованим учителем.
Ефективними засобами розвитку самоконтролю дитини є вправи та ігри.
Вправи
Задля формування навичок самоконтролю молодших школярів у пригоді стануть такі види вправ:
- на зіставлення кінцевого результату учбової дії з її зразком
- на дотримання певного правила
- на пошук помилок
- на перевірку та оцінювання виконаного завдання (свого чи однокласника)
- на використання спеціальних інструкцій, карток, схем, моделей.
Спрямованість вправ добирають залежно від того, які вміння самоконтролю в дитини потрібно сформувати або ж удосконалити.
Ігри
Для молодших школярів гра є одним із найліпших засобів розвитку самоконтролю.
Гра через роль задає правило, а отже — дитина відсторонено може стежити за власною діяльністю. А умовність ситуації та відносна безпека у разі прийняття неправильного рішення створюють умови для набуття дитиною досвіду самостійних дій і самоконтролю.
Завдяки ігровій діяльності учні початкової школи поступово переходять не лише до самостійного контролю виконання певних дій відповідно до правил, а й до самоконтролю пізнавальної діяльності.
Сюжетно-рольові ігри та ігри з правилами є надзвичайно потужним ресурсом, що сприяє формуванню вміння дитини приймати самостійні рішення.
За матеріалами Лариси ШАТИРКО,
старшого наукового співробітника лабораторії психології навчання
ім. І. О. Синиці Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, Київ
