Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
Види діяльності в театральних іграх
Театральна гра, за визначенням кандидата педагогічних наук Тамари Поніманської, — це розігрування в особах певного літературного твору й відтворення конкретних образів за допомогою інтонаційно-виразних засобів мовлення — інтонації, міміки, жестів, пози, ходи. Така гра має літературну чи фольклорну основу змісту та глядачів.
Театральні ігри дають змогу педагогу поєднувати різні види самостійної художньої діяльності дітей, урізноманітнювати творчі прояви особистості дитини. Важливо, що театральні ігри передбачають не лише дії дітей з ляльковими персонажами або власні дії за обраними ролями, а й інші види діяльності, такі як:
- літературна — вибір твору (теми), складання або інсценування обраного сюжету тощо (застосуйте театральні гри під час літературного проекту «Вірші бувають різними»)
- образотворча — підготовка елементів костюмів для персонажів, виготовлення декорацій та необхідних атрибутів
- музична — виконання знайомих пісеньок від імені персонажів, інсценування, наспівування, підтанцьовування.
Творче розігрування ролей у театральній грі значно відрізняється від творчості в сюжетно-рольовій грі.
Поєднання театральної гри (показ вистави) із сюжетно-рольовою (гра в театр) допомагає об’єднати дітей загальною ідеєю, дати змогу кожній дитині виявити активність, індивідуальність, творчість.
Правила ігор-драматизацій
Значення, види та особливості театральних ігор описали у своїх працях провідні науковці у сфері дошкільної освіти. Тому ми не будемо заглиблюватися в теорію організації театральних ігор, а пригадаємо лише правила організації ігор-драматизацій, які пропонує Румія Калініна, канд. психол. наук, автор кількох навчально-методичних посібників щодо розвитку особистості дошкільника.
Правила ігор-драматизацій
| Правило | Пояснення |
| індивідуальності | гра — це не просто переказування казки. У ній немає чітко окреслених ролей із заздалегідь вивченим текстом. Діти переживають за свого персонажа, діють від його імені, привносячи в персонаж риси своєї особистості. Саме тому персонаж, якого зіграла одна дитина, часом зовсім не схожий на того самого персонажа у виконанні другої. Психогімнастичні вправи на зображення емоцій, рис характеру обраного персонажа є необхідною підготовкою до гри-драматизації. Вони дають дитині змогу ліпше зрозуміти свого персонажа та відобразити його характерні особливості в грі |
| загальної участі | в іграх-драматизаціях беруть участь усі діти групи. Якщо не вистачає ролей людей та звірів, то активними учасниками вистави можуть стати дерева, кущі, вітер, хатинка тощо |
| свободи вибору | кожний сюжет ліпше програвати кілька разів, повторювати доти, доки кожна дитина не програє всі ролі, які хоче |
| допоміжних запитань | щоб полегшити дітям програвання тієї чи тієї ролі після ознайомлення з літературним твором і перед його програванням необхідно обговорити кожну роль за навідними запитаннями, як-от: «Що відчуває твій персонаж? Який він? Про що мріє? Що він хоче сказати?» тощо |
| зворотного зв’язку | після програвання сюжету слід обговорити з дітьми гру та з’ясувати, що найбільше їм сподобалося, чи потрібно надалі щось змінити тощо |
Ще одним важливим правилом є правило мудрого керівника, що передбачає дотримання педагогом усіх згаданих правил та індивідуальний підхід до кожної дитини.
Поряд з класичною грою-драматизацією використовуйте інші види ігор, які можуть бути елементами театральних ігор та засобом для розвитку творчих здібностей дошкільників:
- ігри-імітації — відтворення образів тварин, людей, літературних персонажів
- ігрові діалоги на основі тексту або уявної ситуації
- ігри-імпровізації — розігрування сюжету або кількох сюжетів без попередньої підготовки.
Допоможіть дошкільникам застосувати набуті вміння і відчути себе зірками, створивши справжній пластиліновий мультфільм.
Приклади театральних ігор для дошкільників
Мовленнєво-комунікативна гра «Випадкова зустріч»
Мета:
- закріплювати знання про казкових персонажів
- розвивати фізичну активність, уяву, комунікативні здібності.
Для цієї гри вихователь готує картки із зображеннями різних казкових персонажів. Кожна дитина обирає собі одну картку. Після цього за сигналом ведучого діти починають вільно рухатися кімнатою під музичний супровід. Коли музика зупиняється, вони об’єднуються в пари. Кожна пара має розіграти діалог між персонажами, які зображені в них на картках, — так, ніби персонажі випадково зустрілися на вулиці. Ведучий стежить за тим, щоб діти діяли в межах своєї ролі. Гру повторюють 2-3 рази.
Гра-імітація «Те саме по-різному»
Мета — розвивати:
- уяву
- комунікативні та творчі здібності
- уміння працювати в команді.
Діти довільно або за допомогою лічилки об’єднуються в кілька команд. Кожна команда отримує завдання відтворити певну дію: сидіти, бігти, махати руками тощо. Учасники команд разом вигадують, як ліпше показати дію, при цьому кожен гравець має відобразити її по-різному. Наприклад:
- сидіти на березі річки
- сидіти за столом
- сидіти в кріслі
- сидіти з вудочкою в руках тощо.
Гравці інших команд мають відгадати загадану дію та назвати варіанти її відтворення.
Гра-імітація «Від голови до ніг»
Мета — розвивати:
- уяву
- комунікативні та творчі здібності.
В основі гри — книжка американського художника-ілюстратора Еріка Карла (Eric Karle) «От головы до ног» («From Head to Toe»). Ведучий показує ілюстрацію з книжки і читає короткий віршик до неї, а діти відтворюють рухи, згадані у вірші, а потім придумують власні рухи до зображення. Гра побудована на імітації рухів тварин. Також вона заохочує дітей імпровізувати, проявляти ініціативу у вигадуванні власних рухів.
Гра-імпровізація «Магазин іграшок»
Мета: розвивати мислення, уяву, творчі здібності.
За допомогою лічилки діти обирають ведучого — «покупця». Інші діти — «іграшки». Ведучий повертається до «іграшок» спиною. Вони в цей час шикуються в ряд «на поличці» магазину та намагаються за допомогою міміки й положення тіла зобразити якусь іграшку, що є в груповій кімнаті, і завмерти. «Покупець» проходить між «іграшками» і вибирає ту, яка йому найбільше до вподоби. Аби купити, слід відгадати, що це за іграшка. Відтак «покупець» і куплена ним дитина-«іграшка» міняються ролями. Гра починається спочатку.
«Іграшки» можуть бути не статичні, а заводні. У цьому варіанті гри діти придумують цікаві дії, характерні для своїх іграшок. А ведучий, обравши «іграшку», має доторкнутися до неї, ніби «завести», а відтак відгадати, що це за іграшка і яку дію вона виконує.
Гра-імпровізація «Дзеркала»
Мета — розвивати:
- фізичну активність
- увагу
- творчі здібності.
На початку гри за допомогою лічилки або за бажанням діти обирають ведучого. Відтак усі довільно розташовуються на ігровому майданчику — вони «дзеркала». Ведучий ходить поміж «дзеркал», а діти в цей час мають відображати всі його дії, рухи, міміку тощо. Рухи ведучого можуть «відображатися» в усіх дзеркалах одночасно або в найближчому до нього дзеркалі. Про це гравці мають попередньо домовитися. Найуважніше та найточніше «дзеркало» стає ведучим. Гра починається спочатку.
Мовленнєво-комунікативна гра «Хто я?»
Мета:
- вправляти в умінні ставити запитання
- розвивати мислення, уяву, комунікативні здібності.
На початку гри обирають одну дитину-«актора», усі інші діти — глядачі театру. На «актора», який заплющує очі, одягають маску казкового або будь-якого іншого знайомого всім дітям персонажа. Відтак він має відгадати, яка роль йому дісталася. Для цього дитина-«актор» ставить «глядачам» лише такі запитання, на які можна чітко відповісти «так» або «ні». Коли «актор» відгадує свою роль, він має виконати якусь дію від імені свого персонажа. Далі обирає нового «актора», і гра починається спочатку.
Гра-імпровізація «Чарівний предмет»
Мета — розвивати:
- асоціативне мислення
- уяву
- комунікативні та творчі здібності.
Вихователь розповідає дітям, що в театрі інколи доводиться використовувати як реквізит незвичні речі. Щоб глядачі повірили в те, що відбувається на сцені, актори діють із цими речами так, наче вони справжні. Відтак педагог дістає з коробочки предмет і передає дітям. Кожна дитина має діяти із предметом по-своєму — показувати його нове призначення так, щоб інші зрозуміли і відгадали суть перетворення.
Варіанти перетворення різних предметів:
- паличка — ключ, викрутка, виделка, ложка, градусник, зубна щітка, пензлик для малювання, сопілка, гребінець тощо
- маленький м’ячик — яблуко, сніжка, картоплина, камінець, колобок, курча тощо.
Гра-імітація «Острів»
Мета — розвивати:
- уяву
- фантазію
- творчі здібності.
Ведучий пропонує дітям уявити ситуацію, ніби вони потрапили на чарівний острів, від зміни назви якого, змінюються його мешканці. Щоб подружитися з ними, дітям треба стати хоч трішки схожими на цих мешканців. Відтак ведучий оголошує назву острова, а діти за допомогою рухів, міміки та жестів намагаються показати, який вигляд мають та як поводяться мешканці цього острова.
Орієнтовні назви островів:
- «Острів сміхотунчиків»
- «Острів плакс»
- «Острів музик»
- «Острів стрибунців» тощо.
Скачайте театральні ігри для дітей
За матеріалом Олени Стаєнної, старшого викладача кафедри дошкільної освіти
Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, канд. пед. наук
