Контроль розрізняють за дидактичною метою:
- попередній
- поточний
- тематичний
- періодичний
- підсумковий
- самоконтроль.
Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
Тематичний контроль вирізняється з-поміж інших видів контролю тим, що, крім контрольної функції, виконує ще й корегувальну. Адже результати тематичного контролю дають змогу вчителю оперативно скорегувати свою діяльність.
Рівні тематичного контролю
Підготовка до тематичного контролю має два рівні:
| ♦ учитель | ► затверджує календарне планування Оскільки тематичний контроль здійснюють одразу після вивчення однієї великої або кількох маленьких тем, то його слід внести у календарне планування. Тому цей документ можна вважати початковим щаблем у підготовці до тематичного оцінювання |
| ♦ заступник директора з НВР | ► стежить за раціональним плануванням тематичних оцінювань ► складає графіки тематичного оцінювання на І та II семестри Водночас стежить, аби протягом навчального дня в учня не було більше однієї письмової контрольної роботи | |
| ♦ учитель | ► готує завдання для тематичного оцінювання — визначає запитання, складає тести або обирає апробовані тощо Водночас стежить, аби завдання відповідали навчальній програмі та переліченим у ній вимогам до рівня компетентності учнів з відповідного предмета | |
| ♦ учитель | ► детально, чітко, доброзичливо роз’яснює учням особливості свого навчального предмета, вимоги до рівня їхньої компетентності з нього ► усвідомлює, що результати тематичного оцінювання рівня знань учнів є водночас показником його професіоналізму як учителя — знання предмета, вимогливості, справедливості тощо |
Особистісно зорієнтований підхід у питаннях контролю
Оцінюванню підлягають саме навчальні досягнення учнів. Це прописна істина, однак її, незайве повторити:
- не можна порівнювати знання одного учня зі знаннями інших
- слід брати до уваги лише індивідуальні здібності кожного конкретного учня, його особистий прогрес в опануванні знань.
Досі поширеною є ситуація, коли до всіх учнів класу висувають однакові вимоги, орієнтовані на максимальне засвоєння змісту навчальної програми. Однак таких підхід помилковий. До питань контролю слід підходити з огляду на особистісно зорієнтований підхід.
Так, під час тематичного оцінювання у кожного учня має бути змога самостійно вибирати кількість завдань і їх рівень складності, аби отримати максимальну кількість балів. За таких умов учень сам визначає рівень виконаної роботи, а отже, прогнозує свою оцінку. При цьому самостійна робота має містити завдання двох типів — на рівні базового стандарту й підвищеного рівня.
Діагностико-корегувальні заміри навчальних досягнень учнів
Тематичне оцінювання дає змогу заступнику директора школи встановлювати ступінь сформованості компетенції учнів з різних предметів.
Одержати об’єктивну інформацію щодо результативності викладання навчального предмета можна за допомогою науково обґрунтованої технології діагностико-корегувальних замірів базової предметної підготовки.
Діагностико-корегувальні заміри — це спільна аналітична робота заступника директора й учителя. Джерелами інформації є діагностичні контрольні роботи з предмета інваріантної складової навчальних планів. Аналіз отриманих результатів дає змогу оцінити рівень викладання навчального предмета та простежити динаміку рівня навченості учня.
Протягом навчального року доцільно проводити й аналізувати щонайменше три заміри навчальних досягнень учнів:
| коли проводять | як проводять | |
| на початку нового навчального року, у перші два тижні вересня | ⇒ результати діагностичної контрольної роботи з певного навчального предмета порівнюють із підсумковими результатами з цього предмета за попередній рік навчання |
| на другому-третьому тижні грудня | ⇒ результати діагностичної контрольної роботи порівнюють із підсумковими результатами з навчального предмета за І семестр і з результатами нульового заміру |
| за тиждень-два до закінчення навчального року | ⇒ результати підсумкового заміру порівнюють з результатами контрольного та нульового замірів |
Поради для вчителя
Контроль роботи з подолання неуспішності
Відставання в навчанні та неуспішність учня — дві послідовні ланки одного ланцюга.
Важливо своєчасно виявляти причини погіршення навчальних результатів учня. Адже вчасно і правильно вжиті заходи у цьому напрямі дають учню змогу не лише «вирівнятися», а й зберігають його фізичне і психічне здоров’я.
Навчальні результати учня можуть знизитися через:
- індивідуальні психологічні особливості, погіршення здоров’я
- послаблення мотивації
- конфліктні взаємини з учителями, батьками, друзями тощо.
Задля профілактики неуспішності учнів учитель та заступник директора школи мають використовувати різні методи педагогічної діагностики неуспішності учнів:
- аналіз шкільної документації
- спостереження
- тестування
- анкетування тощо.
Оброблення результатів цієї діагностики дає змогу не лише оперативно виявляти можливі причини зниження навчальних досягнень учнів, а й підказує конкретні заходи для корегування роботи вчителя.
