головний редактор порталу «Педрада», канд. пед. наук
Питання академічної доброчесності має бути складником Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти. Прописати це нескладно… Утім важливо, щоб це було не лише на папері. Тому ця стаття — для кожного педагога.
Академічна доброчесність — це про чесність та відповідальність. Заклад освіти має і завдання, і змогу формувати у дітей цінності, що стануть особистісними якостями. Тим більше, що й законодавча база є: у Законі про освіту визначено інструмент боротьби з плагіатом та «запозичуваннями» надбань в освіті — стаття 42.
Академічна доброчесність — це…
Академічна доброчесність — це сукупність етичних принципів і визначених законом правил, якими мають керуватися всі учасники освітнього процесу. Тож дотримувати академічної доброчесності мають учні, педагоги та батьки.
Академічна доброчесність — це етичні принципи та правила, яких мають дотримуватися всі учасники освітнього процесу, щоб забезпечити довіру до результатів навчання.
Академічна доброчесність — це не лише для вчителя. Положення про академічну доброчесність у Законі про освіту визначає, що дотримувати її зобов’язані обидві сторони освітнього процесу.
Що найперше спадає вам на думку, коли ви осмислюєте поняття «академічна доброчесність»? Наважуся припустити, що академічна доброчесність найперше асоціюється з такими вчинками, як списування та плагіат, і з такими рисами особистості, як чесність, порядність, справедливість. Це і є принципи академічної доброчесності. До речі, Міжнародний центр академічної доброчесності (ICAI) визначає це поняття крізь шість цінностей — чесність, довіра, справедливість, повага, відповідальність та мужність. про цінності і принципи коротко — у відео:
Фундаментальні цінності академічної доброчесності
Ви переконалися, що зовнішні прояви доброчесності мають внутрішнє підґрунтя, і це є фундаментальні цінності доброчесності, які сповідує людина. Доречною тут є й теза про те, що доброчесність означає чинити правильно, коли ніхто не бачить. Утім окрім власних цінностей кожного, є ще цінності організації, в якій кожен з нас працює. Сповідувані організацією цінності є основою внутрішньої культури організації. Ці цінності водночас є принипами академічної доброчесності.
Тож це поняття набагато глибше, ба більше — навіть філософське. Однак нас із вами радше цікавить його прикладний аспект, тобто як ми узгоджуємо власні цінності із правилами нашої організації та вимогами щодо професійної діяльності загалом. Напевне, вам знайома ситуація етичної дилеми, коли є спокуса вчинити щось, що можна визначити як прояв академічної недоброчесності. Пропоную проаналізувати, які психологічні чинники впливають на наші рішення в ситуаціях етичної дилеми.
Академічна доброчесність в ситуації етичної дилеми
Що впливає на те, чи дотримуються педагоги фундаментальних цінностей академічної доброчесності в конкретних ситуаціях вибору? Визначаємо, які психологічні чинники впливають на доброчесність чи недоброчесність педагогів. До вашої уваги —інтелектуальна карта, яку уклали ми з колегами на конференції-воркшопі «Освітній менеджмент: культура доброчесності як чинник якісної освіти». Розгляньте її, простеживши за рухом думок.
Прокоментуємо карту. Що впливає на прояви академічної доброчесності і може переважити її цінності*?
Конкуренція. Може стати як позитивним чинником професійного розвитку педагогів, так і негативним, якщо мотивацією до педагогічного зростання чи успіхів є постійно зростаючі вимоги до власних досягнень і різні рейтинги — школи, класу, педагогів тощо. Так виникає умовно «зовнішній» чинник примусу, як-от вимоги до кількості публікацій на педагогічних ресурсах, участі в конкурсах чи інших педагогічних подіях. Ці вимоги або побажання встановлює заклад освіти, а точніше — адміністрація. І це часто викликає в педагогів внутрішній спротив і бажання якнайшвидше «закрити цей гештальт». А охочих допомогти в цьому зараз знайти дуже легко. Фейсбучні «допомагатори» на кшталт «допоможу пройти курси», онлайн-платформи з пропозиціями «надішліть нам конспект, заплатіть за його публікацію в електронному збірнику та отримайте сертифікат про підвищення кваліфікаціїї» наповнюють інформаційну бульбашку педагогів і закликають скористатися їхніми послугами.
Бажання досягти успіху заради успіху може спонукати скористатися легким шляхом, щоб, наприклад, опублікувати матеріали досвіду роботи чи отримати сертифікат про підвищення кваліфікації. Про реальне підвищення кваліфікації в таких випадках не йдеться.
З конкуренцією пов’язані конкурси. Чи то академічні (олімпіади, МАН та інші, часто організовані приватними структурами), чи педагогічні, чи творчі (мистецькі, літературні). І якщо є вказівка «зверху» або рішення адміністрації щодо участі в конкурсах, а потім ще й звітності про це в соцмережах, то доходить до виснаження, роздратування й бажання знайти легший шлях. Я, наприклад, знаю випадки, коли вчителі пишуть конкурсні роботи учням. Ви теж знаєте?
Страх. Він зупиняє нас перед бажанням чи необхідністю зробити щось нове, досі невідоме. У професії страх провалу, неуспіху чи помилки може завадити зробити те, чого не робили досі — опанувати нову технологію, змінити способи взаємодії з дітьми тощо. Подати на розсуд широкого товариства власні напрацювання, розробки, творчі знахідки стає лячно: що скажуть інші про це, чи не є це методичною помилкою, чи так можна працювати… Інша справа — вже розроблені матеріали, опубліковані в посібнику, які можна використати — трішки змінити й видати за свої.
Очікування щодо оцінювання. На педагога впливають очікування щодо оцінювання його діяльності — батьками, адміністрацією, учнями. За оцінками оцінюють учня, вчителя, клас і навіть школу, укладають відповідні рейтинги, тому оцінка — головна мета учня, вчителя та батьків. Адміністрація школи очікує хороших результатів навчання учнів, а у випускному класі — результатів НМТ. Батьки вже з 1-го класу вдаються до послуг репетиторів. Часто репетиторами стають ті ж самі вчителі, що навчають учнів у школі, і тому починає працювати взаємозв’язок між репетиторством і оцінюванням. Також мають місце і суб’єктивні чинники в оцінюванні навчальних досягнень учнів. Та й назвати систему оцінювання навчальних досягнень однаковою для всіх шкіл не можна, адже системи вимог у різних вчителів та й різних школах відрізняються, тому є відносними щодо стандартів оцінювання. Тож очікування певного рівня результативності навчання може вплинути на об’єктивність оцінювання учнів учителем.
Упереджене ставлення. У нашого оточення сформувалася певна думка про нас. І вона не завжди об’єктивна, ніколи не повна і часто незмінна. Тож якщо педагог заробив собі репутацію нетворчої, неактивної особистості, то змінити про себе думку важко. Тому може спрацювати своєрідний механізм психологічного захисту: навіщо я робитиму щось неординарне, якщо не отримаю поцінування за це. Або ще: все одно в мене нічого нового й цікавого не вдається, тому піду легшим шляхом «копіпасту» — знайду в інтернеті джерела, скопіюю і покладу в папку для звіту.
Разом з автором поміркуєте про те, які цінності визначають академічну доброчесність, проаналізуєте психологічні чинники, що впливають на прояви недоброчесності в педагогічному колективі. Дізнаєтеся, яку роль відіграє середовище та особистість педагога у формуванні в нього академічної доброчесності
Цінності академічної доброчесності та етика організації
Хто формує культуру вашого закладу освіти, хто нею займається, які цінності визначають поведінку та комунікацію в усіх освітніх системах: педагоги — педагоги; педагоги — адміністрація; педагоги — батьки; педагоги — діти? Для формування культури доброчесності доцільно провести тренінг для вчителів чи вихователів «Академічна доброчесність». Приклади та коментарі, які можна використати під час тренінгу, знайдете у статтях:
Академічна доброчесність має бути принципом діяльності педагогічного колективу. Для цього потрібно працювати із цінностями колективу як організації та створювати умови для мотивації реального саморозвитку педагогів, а не фіктивних успіхів.
Брошура «
