Академічна недоброчесність — це порушення етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
Академічна недоброчесність є по суті протилежною категорією до академічної доброчесності. Це обман або введення в оману учасників освітнього процесу. Будь-хто з учасників освітнього процесу — здобувачі освіти, педагоги, адміністрація — може виявляти академічну недоброчесність у тих чи тих ситуаціях. Ключовий критерій академічної недоброчесності — порушення академічної доброчесності, а саме її цінностей, визначених Міжнародним центром академічної доброчесності. Цими цінностями є чесність, довіра, відповідальність, повага, справедливість, мужність. Про них — у відео:
Види порушень академічної доброчесності
Порушеннями академічної доброчесності відповідно до Закону про освіту вважаються такі дії:
ОБМАН
► неправдиве інформування щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу
академічний плагіат
→ представлення результатів наукової діяльності інших осіб як результатів власного дослідження, а також відтворення текстів інших авторів без зазначення авторства
самоплагіат
→ представлення своїх уже опублікованих наукових результатів як нових
фабрикація
→ вигадування інформації, що використовується в освітньому процесі
фальсифікація
→ зміна чи модифікація інформації, яка стосується освітнього процесу
списування
→ використання під час письмових робіт зовнішніх джерел інформації, крім дозволених
ХАБАРНИЦТВО
► надання або отримання коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ чи пропозиція щодо цього з метою отримання переваги в освітньому процесі
НЕОБʼЄКТИВНЕ ОЦІНЮВАННЯ
► свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання
Приклади порушення академічної доброчесності
До порушення академічної доброчесності належать добре відомі нам випадки. Перегляньте приклади та поміркуйте, які чинники спрацювали в кожному випадку порушення академічної доброчесності. Як назвати одним словом усі ці випадки?
Приклад 1. Академічна недоброчесність у матеріалах сайту
На сайті закладу освіти розміщено матеріали з педагогічного журналу чи посібника: стаття, розробки уроків чи матеріали для роботи з батьками. Авторство та джерело матеріалів при цьому не вказано. А отже, матеріали присвоєно і подано як досвід роботи педагогів закладу освіти.
Приклад 2. Академічна недоброчесність в ідеях
Марія Старанна, методист інституту післядипломної освіти, попросила Олену Творчу, вчителя, поділитися ідеями упровадження нової методики: що вдається, що потрібно скорегувати, як сприймають це учні тощо. Олена Творча виклала письмово свої думки та надіслала листом Марії Старанній. Через два місяці в педагогічому журналі Олена читає свій текст у статті колеги Марії. Слів про те, що цими ідеями з досвіду роботи поділилася колега авторки, немає.
Приклад 3. Академічна недоброчесність у наукових статтях
Ольга Сумлінна, заступник директора, шукає в інтернеті матеріал на добре знайому їй тему. Знаходить публікацію викладача одного з інститутів післядипломної освіти. У ній бачить великі шматки тексту з посібника відомої в педагогічній науці докторки наук. Ба більше — використано ще й публікації інших авторів... Посилань на джерела в тексті немає. А деякі посилання Ольга Сумлінна перевірила спеціально — вони виявилися неправильними.
Усе це — плагіат. Тобто, присвоєння результати інтелектуальної праці інших людей.
Чому так легко й часто педагоги вдаються до плагіату? Припустімо кілька думок-аргументів: Ніхто не впізнає цей матеріал, і тому не дізнається. А що тут такого? Кому від цього буде гірше? Нове — давно забуте старе. Хтось колись уже робив щось схоже. Поки «докопаєшся» до основ… Хай радіють, що їхні розробки використовують. Так знецінюється праця інших людей. Інтелектуальна праця, особливо в час цифровізації, стає подекуди невидимою і невпізнаваною — важко відстежити, хто перший опублікував матеріал / згенерував ідею / надрукував статтю…
Як сформувати в педколективі імунітет до академічної недоброчесності
Педагоги й учні несуть різні рівні відповідальності:
Педагогічні працівники
Учні
позбавляються:
наукового (освітньо-творчого) ступеня чи вченого звання
педагогічного звання
кваліфікаційної категорії
або отримують відмову у їх присвоєнні
повторно проходять:
оцінювання
виконують контрольну роботу
складають іспит
залік тощо
відповідну частину освітньої програми
втрачають право
працювати у деяких закладах
або займати деякі посади
втрачають пільги з оплати навчання у закладі освіти
Види академічної відповідальності за конкретні порушення академічної доброчесності визначають спеціальні закони та/або внутрішні положення навчального закладу, зокрема Положення про академічну доброчесність. У такому положенні варто чітко прописати:
яка саме поведінка учасників освітнього процесу є порушенням академічної доброчесності;
які будуть наслідки кожного з цих порушень;
які механізми виявлення порушень;
який порядок дій у випадку виявлення порушення;
як подати апеляцію у випадку незгоди з висновком про порушення.
Який рівень обізнаності щодо академічної доброчесності у вашій школі? Чи знають педагоги й учні, що це не тільки плагіат чи списування? А чи всі знають про наслідки порушення норми закону про академічну доброчесність? Про те, як доброчесність формує світогляд учнів і педагогів та як розвивати у школі культуру академічної доброчесності — у статті
