Як впоратися з емоційними складнощами: поради
Рухлива гра | Що розвивається | Правила | |
«Цапки» |
| Діти стають у коло разом з ведучим. Той витягує вперед одну руку долонею вниз. Кожен із гравців ставить під долоню свій вказівний палець. Ведучий промовляє один із варіантів слів. Під моїм дахом Зібралися миші, Заєць, білка, жаба. Цап! Під моїм дахом Жили-були миші. Чижик, котик, жаба, цап! Коли ведучий промовляє останнє слово, він стискає пальці в кулак. Діти мають встигнути прийняти пальці. Чий палець схопив ведучий, той вибуває з гри. Коли лишаються двоє гравців, вони міняються ролями | |
«П’ять камінців» |
| У цю гру можна грати на пляжі, на дивані, на підлозі. Вихователь розкладає перед дітьми п’ять невеликих гладких камінчиків. Шостий камінчик дитина бере в руку і підкидає вгору. Поки камінчик у повітрі, дитина має встигнути схопити один із тих камінців, що лежать, а потім цією самою рукою піймати той, який підкинула. У руці дитини опиняються два камінці. Один із них вона знову підкидає, а тим часом хапає в руку ще один. Гра триває, доки всі камінчики не опинялися в дитини в кулаці. Дитина підкидає всі їх разом і намагається піймати на тильному боці долоні. Скільки камінців піймала — стільки балів отримала. Потім грає наступна дитина і так далі | |
«Жести» |
| Гравці розподіляють між собою ролі різних тварин і знайомляться, використовуючи жести, за допомогою яких можна зобразити цих тварин, наприклад:
Усі сідають у коло. Починає, наприклад, дитина, яка виконує роль мавпи. Вона імітує свій жест і чийсь іще (за бажанням). Гравець, чий жест показали, повторює його й одразу зображає жест ще якої-небудь тварини. Якщо гравець, який має вступити в гру, не реагує чи заметушився, він вибуває з гри. Також вибуває гравець, який переплутав свою чергу | |
«Колінка» |
| Гравці сідають у коло і кладуть свої руки на коліна сусідів справа і зліва. Той, хто починає гру, плескає долонею по коліну сусіда. Відтак сусід плескає по його коліну і так далі по колу. Діти уважно стежать за ходом гри і по черзі плескають тоді, коли настає їхня черга. Коли черга дійшла до того, хто починав гру, він плескає двічі, і гра триває, проте у зворотному напрямку. Хто з дітей помиляється (плескає раніше чи пізніше своєї черги), забирає одну руку і продовжує грати однією рукою, встигаючи плескати нею по двох колінах | |
«Жучок» |
| Ведучий відвертається. Один із гравців легенько штовхає його в спину рукою. Ведучий повертається обличчям до дітей, і всі гравці показують йому кулачки з відігнутим догори великим пальцем. Ведучий має вгадати, хто з гравців доторкнувся до нього. Якщо здогадується, ведучим стає той, хто штовхнув. Дуже сильно штовхати не можна | |
«Чур, не я» |
| Гравці в парах стають обличчям одне до одного. Витягують руки вперед і з’єднують свої долоньки з долоньками сусіда. Злегка штовхаючи одне одного в долоні, діти намагаються змусити партнера втратити рівновагу. Долоньки на мить можна ховати за спину. Хто зрушить зі свого місця, той і пограв | |
«Мінер» |
| Один із гравців закопує в пісок одну руку по лікоть. Поруч із закопаною рукою можна зробити допоміжні (обманні) гірки. Після цього інший гравець — мінер — повинен відкопати руку, не торкнувшись її. Якщо торкнувся, то програє, і перший гравець закопує свою ногу чи другу руку | |
«Холодно — гаряче» |
| Один із гравців ховає в кімнаті будь-який предмет. Інший гравець має його знайти. Залежно від того, наближається чи віддаляється гравець від захованого предмета, той, хто заховав, каже: «Холодно/холодніше/тепло/тепліше». Якщо гравець майже торкнувся до захованого предмета, слід сказати: «Гаряче!» | |
«Півники» |
| Гравці у парах стають одне перед одним на коліна (на килимку). У кожного позаду — «хвостик» (за поясом зачіплена хустина чи шарф). Не піднімаючись із колін, треба нахилитися за спину суперника і зубами схватити «хвостик». Триматися руками й відштовхувати суперника не можна | |
«Паличка-впізнавалочка» |
| Діти утворюють пари. Одній дитині ведучий зав’язує очі і дає в руку олівець чи дерев’яну паличку. Потім по черзі ставить перед дитиною на столі різні предмети. Гравець із зав’язаним очима може водити по предметах олівцем, постукувати по них, щоб зрозуміти, що це за предмет, із якого він матеріалу, якого розміру тощо | |
| «Добридень, сусіде!» |
| Гравці об’єднуються у дві команди і стають обличчям одне до одного на відстані близько 1 м. Гравець першої команди починає гру: стає на одну ногу і скаче в напрямку другої команди. Не зупиняючись, він звертається до одного з гравців тієї команди: «Добридень, сусіде!». Той відповідає: «Здрастуй!», — і стрибає за ним до його команди. Там до них приєднується ще один гравець, і вони стрибають уже втрьох. Такі дії повторюють усі учасники команд. Гра закінчується, коли всі діти опиняються в єдиному «ланцюзі» | |
| «Птахи і Зозуля» |
| На ігровому майданчику діти креслять невеликі кола і стають у них. Кола — це «гнізда» птахів. Одна дитина — Зозуля, вона стоїть трохи осторонь і не має «гнізда». На слова ведучого: «Птахи у справах полетіли і гнізда-хатки залишили!» — діти вибігають із «гнізд». Зозуля «літає» разом із ними. «Із ними Зозуленька літає, собі хатиноньку шукає!», — примовляє ведучий. На слова ведучого: «Птахи, довго не літайте. Свої гніздечка відшукайте!» — діти біжать до своїх «гнізд», а Зозуля намагається швидко зайняти чиє-небудь місце. Дитина, яка залишилася без «гнізда», стає Зозулею. Гра триває | |
| «Створення рухливих образів» |
| Варіант 1. Вихователь загадує кожній дитині явище природи чи істоту на кшталт: вітерець лагідний, спокійний; поривчастий, шалений вітер; листочок, який розпускається; струмочок; метелика; бджілка. Діти мають зобразити їх за допомогою рухів. Поки один показує, решта відгадують. Той, хто відгадав, показує далі. Варіант 2. Вихователь загадує дитині явище природи чи істоту. Відтак дитина, яка показує, загадує завдання тому, хто правильно відгадав її рухи. І гра триває. | |
| «Велике прибирання у лісі навесні» |
| Вихователь: «Усю зиму в лісі лежав сніг. Настала весна, сніг розтав, і ми вирушили у ліс на прогулянку. Приходимо — і бачимо там різне сміття: банки з-під консервів, папір обгортковий, пакети з-під чіпсів, порожні пляшки… Де це все взялося? Коли і як воно сюди потрапило? Що будемо робити? Розпочинаємо прибирання. (Діти імітують збирання сміття, складання його у пакети тощо.) Озираємося: чи чисто стало в лісі? Молодці! Тепер можна відпочити. Сідаємо, дістаємо їжу, яку принесли з собою. Ділимося одне з одним. Пригощаємось. Що робимо зі сміттям? Отже, кожен з нас може милуватись красою природи і берегти її». | |
«Лисонько, де ти?» |
| Діти стають кружка, повертаються спиною до центра кола і заплющують очі. Ведучий ходить усередині кола і непомітно для дітей за допомогою дотику призначає когось із них лисицею. Інші діти — миші. За сигналом вихователя усі діти розплющують очі. Ведучий кличе: «Лисонько, де ти?». Дитина-лисиця не повинна видавати себе ні словом, ні рухом. Ведучий кличе ще раз. На третій раз лисиця відповідає «Я тут» і починає ловити дітей-мишей. Мишеня, яке присіло навпочіпки, ловити не можна. Упіймані миші залишають гру. | |
| «Ввічлива» зарядка» |
| Усі діти разом з вихователем стають кружка. Ведучий показує різні рухи — фізкультурні, танцювальні, жартівливі. Діти повинні їх повторювати лише в тому випадку, якщо вихователь перед показом скаже слово «будь ласка!». Хто з дітей помиляється, виходить всередину кола і виконує завдання вихователя, наприклад: усміхнутися, сказати комплімент комусь із дітей, подарувати повітряний поцілунок, привітатися без слів за допомогою лише жестів тощо. |
Рухливі ігри: тема «Вітер»
«Чий вітерець сильніший» |
| Діти об’єднуються в пари. Учасники кожної пари стають одне напроти одного навколо столу. На столі гумовий м’яч — це «дощова хмара». За сигналом вихователя кожен дме на «хмару», намагаючись зіштовхнути її в бік суперника | |
«Збери хмари» |
| Діти утворюють дві команди по п’ять осіб. Перед кожною командою на підлозі лежить гумовий м’яч — «дощова хмара». Гравці кожної команди по черзі «доводять» свою «хмару» до будиночка (намальоване крейдою коло або обруч). При цьому діти пересуваються рачки і, дмухаючи на «хмару», направляють її в заданому напрямку. Торкатися м’яча руками під час гри заборонено | |
«Повітря, стій; вітре, йди!» |
| Варіант 1. Після слів вихователя: «Повітря, рухайся, вітре, приходь!» діти рухаються по груповому приміщенню, здіймаючи вітер. А після слів: «Повітря, стій, вітре, йди!» діти завмирають. Варіант 2. Діти уявляють себе флюгерами. Після слів вихователя: «Буря», — гравці кружляють на місці, а коли звучить команда: «Штиль», — завмирають і не рухаються до наступної команди. Той, хто поворушився або неправильно виконав команду, вибуває з гри. Перемагає той, хто найдовше протримався в грі без помилок | |
Рухлива гра «Теплий — холодний» |
| Вихователь розповідає, що північний вітер сердитий, холодний. Як ми називаємо такий вітер? (Вітрисько, буря, ураган, шторм.) А південний вітер — лагідний, тихий, теплий. Як ми називаємо південний вітер? (Вітерець.) Вихователь обирає двох ведучих. Один із них — південний вітер. Йому на руку пов’язують червону стрічку. Другий — північний вітер. Йому на руку пов’язують синю стрічку. Решта дітей вільно ходять або бігають по майданчику. За командою вихователя: «Вітер», — на майданчик вибігає північний вітер і намагається торкнутися рукою («заморозити») якомога більше гравців. Вони завмирають. Водночас південний вітер намагається «розморозити» їх, торкнувшись рукою | |
«Злови вітер» |
| Вихователь: Сьогодні до нас завітав добрий вітер. Він хоче погратися і для цього приніс нам дарунки. (Вихователь дістає вітрячки для кожної дитини і запитує, що це.) А що ми можемо робити за допомогою вітрячка? (Ловити вітерець.) Нумо спробуємо». Діти намагаються зловити вітер. Вихователь читає вірш: Вітер, вітер, вітерець, |
Ознайомтеся також із рухливими іграми з використанням м'ячів.
Ігрова діяльність в ЗДО
За матеріалами журналу «Методична скарбничка вихователя»
