«Батьки-гелікоптери» ― категорія батьків, які беруть занадто велику участь у житті своїх чад. Такі батьки прагнуть усунути будь-яку перешкоду, яка може з'явитися на шляху дітей, виконати їх будь-які бажання, запобігти розчаруванням.
Криза трьох років засвідчує один з важливих моментів розвитку дитини раннього віку ― усвідомлення себе як окремої істоти, яка має власні бажання, що не завжди збігаються з бажаннями інших. Це спричиняє появу нового ставлення до дорослого: дитина порівнює себе з ним, прагне наслідувати у поведінці, діях, намагається реалізувати прагнення «бути дорослим», демонструє свою самостійність і незалежність.
Діти змалку здатні чудово розшифровувати щирість або нещирість. У ході дослідження вони майже не реагували на штучні, награні сцени. Але якщо дорослі відчували справжній душевний або фізичний біль, то малюки проявляли співчуття. Їх поведінка змінювалося, вони гладили дорослих, намагалися втішити їх, віддати свої іграшки чи поплакати.
Гіперопікою називають такі дії батьків, коли вони занадто довго захищають дітей від знань і досвіду, тримають їх у невіданні, в той час як малюки повинні пізнавати навколишній світ. Така поведінка старших робить дітей надмірно залежними від дорослих.
Коли дитина грає в футбол чи займається з ентузіазмом іншими активними видами спорту, дорослі не бачать особливих проблем у її поведінці. Але коли гіперактивність зачіпає процес навчання, дітей беруться лікувати.
