Виховання сили волі дитини ― заняття нелегке. Найчастіше, доводиться констатувати факт, що безвольні батьки стають жертвами маніпуляцій винахідливого й хитрого малюка. Як зробити процес виховання обопільно корисним і розвинути в дитині необхідні якості?
Якщо ви вважаєте, що подія або людина викликає у вас негативну емоцію, то тим самим дозволяєте події або людині головувати над вами. Спробуйте змінити вибір і перенаправити свою силу на самоконтроль. У результаті не доведеться звинувачувати навколишніх у своїх вчинках. Сказавши: «Не змушуй мене забрати в тебе цей предмет», ви ділитеся силою з дитиною. І вже дали їй панувати над вами, висловлюючи в словах те, що саме вона змушує вас реагувати саме так.
Можна було б сказати: «Якщо ти вирішив ― вдарити його палицею, я заберу її. Або можеш грати на самоті, як ти хочеш?» Сказавши так, ви контролюєте ситуацію і повідомляєте дитині про те, що у вас є вибір, але й у неї теж. Допомагаючи зробити вибір дитині, ви зможете навчити її що слід зробити, щоб отримати бажане. Як правильно має відбуватися розвиток сили волі? Слід торкнутися важливу сторону розвитку дитини ― емоційно-вольову сферу.
Емоційно-вольова сфера дитини
Дуже коротким відрізком в житті людини є період дошкільного дитинства. Всього перші 7 років. І все ж, вони мають неминуще значення. Якраз у ці роки розвиток відбувається бурхливо і стрімко. І з цілком безпорадного створення немовля перетворюється на активну і відносно самостійну особистість. Усі сторони психіки дитини отримують певний розвиток і закладається базис для подальшого зростання. Формуються основи особистості. У період, коли дитина починає усвідомлювати своє «я», свою діяльність і активність, вона починає об'єктивно себе оцінювати. Ускладнюється емоційне життя дошкільника: емоції збагачуються, відбувається формування емоційно-вольової сфери дитини. Дитина не може контролювати управління емоціями. Почуття її також швидко зникають, як і виникають. З розвитком емоційно-вольової сфери дитини, почуття стають більш раціональними і підкоряються мисленню. Але це у випадку, якщо дитина здатна засвоїти норми моралі і співвідносить з ними свої вчинки. Розвитку емоційно-вольової сфери дитини сприяють спілкування з однолітками, дорослими і всі її види діяльності. Дитина вчиться розуміти не тільки свої почуття, а й почуття інших людей. Вона починає диференціювати різні емоційні стани за їх зовнішньою оболонкою, через міміку і пантоміму. Дитина може виражати співпереживання, співчуття, розігрувати і передавати емоційні стани. Але дитина ще не вміє керувати емоціями і здатна піддавшись імпульсу зробити невірний вибір. Тут важлива реакція дорослого і здатність, висловлюючи співпереживання допомогти дитині. Головний напрямок розвитку емоційної сфери у дитини ― поява здатності керувати почуттям, іншими словами довільність поведінки. Почуття стануть більш раціональними, почнуть підкорятися мисленню і дитина, засвоївши норми моралі зможе співвідносити їх зі своїми вчинками. Надалі з'являється інший напрямок у розвитку почуттів. Воно пов'язане зі зміною їхньої динаміки і змісту. Коли почуття стають більш стійкими і набувають більший глибинний сенс, формуються вищі почуття ― пізнавальні, естетичні, моральні. У дошкільнят з'являється співчуття і турбота про близьких. Почуття обов'язку, взаємодопомоги й чуйності. Основним підсумком морального виховання дітей є правильне формування моральної поведінки дитини: по-перше, знання про моральні принципи, а по-друге відносини до цих норм. І тут важливо розподіл сил, розуміння, що слід перш за все проявити підтримку і турботу про дитину.
Вольовий розвиток дітей
Нижче наводяться фрази, які сприяють передачі сили дітям:
― «Не примушуй мене знову говорити тобі це»
― «Не доводь мене до крайнощів»
― «Подивись, до чого ти мене довів»
― «Не змушуй мене карати тебе».
Багато хто з нас росли, слухаючи ці слова. Через багато років, після отримання подібних установок, самі ми починаємо вести себе не зовсім адекватно. Просто батьки несвідомо посилали нам помилкові установки. Для того, щоб запропонувати дітям вибір, який зміг би надихнути їх, слід спочатку навчитися самим робити правильний вибір. Треба спробувати відмовитися від зручних позицій «я не знаю» і «мені байдуже». Ці слова дають можливість уникати прийняття рішення. І зробите так, як якщо б ви розуміли, що робити. Можна перетворити слово «варто було б» в «могла б», а після зробіть вибір. Треба використовувати силу доброї волі, якщо хочете навчити дитини робити це. Ви повинні бути господарем своїх почуттів, думок і дій. Замість того щоб сказати: «Не змушуйте мене зупинити машину», скажіть: «Я зупинюся і трохи почекаю, поки ви пристебнетеся».
Малюки, в яких розвивається почуття самостійності нерідко потребують в самоствердженні, особливо, коли чують наказ дорослого, який може призвести до бажання чинити опір. Завжди можна запропонувати дитині як мінімум два прийнятних варіанти вибору, замість одного чіткого наказу. Ці варіанти годяться для того, щоб підкоряючись вам, малюк залишав за собою право на останнє слово. А що ж відбувається при помилковому виборі? Коли починається процес обговорення теми вибору з батьками, вони часто схильні зізнаватися в тому, що розуміють сенс вибору. І просять змінити тему. Але не всяке розуміння поширюється на ту думку, що можна використовувати можливість вибору позитивно. Багатьох з нас виховували, як раз на хибному виборі. «Або ти негайно забереш в кімнаті, або не чекай нічого доброго». «Або ти вирушаєш спати, або ніколи більше не увімкнеш телевізор». Це і є помилковий вибір, тому що в першому варіанті дається переважний сценарій поведінки, а в другому ― як раз той, який провокує дитини коритися, але також, провокує на негативні думки про самого себе. Модель дитячого мислення в цій ситуації проста. Запропонувати йому помилковий вибір, ви змушуєте його вірити в те, що коли він робить вибір відмітний від бажаного вами, він надходить погано, неправильно або нешанобливо. Іншим способом надання дитині помилкового вибору є слова батьків, які ставлять дитину в положення відповідача над ситуацією, в якій він не має вирішальної ролі. «Одягнися, добре?», «Ти можеш одягти піжаму?», «Дай я закінчу і допоможу тобі», «То що, йдемо по покупки?». І насправді батьки в цій ситуації не хочуть, щоб самі діти керували часом. І створюють ілюзію контролю. Поганий помилковий вибір самої ілюзією контролю ― адже здається, що на одну людину, в нашому випадку дитини, покладається відповідальність за іншу людину, в нашому випадку дорослого. Це і руйнує право на прояв волі. Ця ілюзія все одно розсипається на порох, коли дитина починає вести себе зовсім не так, як він мав би поводитися і ось тоді звучить загроза покарання. Батьки, що пропонують подібний вибір самі не знають чого хочуть, або бояться висловити справжні думки.
Виховуємо правильно силу волі
Від надання правильних варіантів вибору, дитина здатна витягти чималу користь. Було б безглуздям пропонувати маленькій дитині необмежений вибір. І якщо сказати малюкові в магазині, що він може купити будь-яку іграшку, то цілком імовірно, ви пробудете разом з ним до закриття магазину. Батькам варто задуматися, який саме вибір вони хочуть надати своїм дітям. Адже надто багато рішень ― непосильне завдання для малюків. І батьки повинні зберегти контроль над собою і над дітьми. Давши дитині право вибору, необхідно врахувати вік дитини, її темперамент, конкретну ситуацію.
Багато людей, а точніше ― більшість, роблять вибір неусвідомлено, а в підсумку їх життям керують емоції. І якщо ви хочете взяти участь в правильному формуванні емоційно-вольової сфери дитини, допомогти виховати силу волі, вам слід допомагати їй усвідомлено робити вибір. І вона не тільки буде брати участь у цьому процесі, але і відчувати, що її менше контролюють дорослі і буде здатна сама контролювати себе, як з фізичного, так і з психологічного боку.
