Результати логопедичних обстежень свідчать, що серед дошкільників значно зросла кількість мовленнєвих порушень. Чи не кожна третя дитина має певні вади мовлення. І допомогти їх подолати може не лише вчитель-логопед, а й музичний керівник. Звісно, йому необхідно озброїтися підказками фахівця щодо корекційної роботи. Утім, маючи в руках потужний інструмент — музику, — він також здатен ефективно долати мовленнєві порушення вихованців. Як саме — розглянемо далі.
Щоб досягнути високих результатів у корекційному навчанні, слід залучати до процесу всіх педагогів дитячого садка: учителя-логопеда, вихователів, музичних керівників та інструктора з фізичного виховання. Найяскравіше та найефективніше така співпраця втілюється на музичних заняттях.
Включати елементи логоритміки можна у різні види музичної діяльності:
- співи — вправи та підспівки, що тренують периферичний відділ мовленнєвого апарату, а також вправи для розвитку дрібної моторики — ігри зі співами, координацією співів і рухів
- сприймання музики — вправи й ігри для психологічної релаксації або активізації, розвитку слухової уваги
- музично-ритмічні рухи — ігри зі співами й рухами; інструментальні ігри для розвитку уваги, пам’яті, координації рухів, орієнтації в просторі, відчуття ритму тощо
- гра на музичних інструментах — ігри на розвиток дрібної моторики, відчуття ритму.
Рухові й мовленнєві функції, які корегує логоритміка
Музичний керівник, що стає на шлях «майстра логоритміки», має нормалізувати рухові й мовленнєві функції дітей, а отже корегувати:
- мімічну моторику — якість та об’єм рухів м’язів лоба, очей, щік (підняти брови — «Здивування», примружити — «Яскраве сонце», щільно зімкнути повіки — «Стало темно»);
- мовленнєву моторику — силу, точність, об’єм, переключення рухів губ, язика, щік (рот відкрити, закрити; поперемінно надути щоки; висунути «широкий», «вузький» язик; покусати кінчик язика; підняти язик угору; облизати верхню губу — «Смачне повидло»);
- загальну моторику — статичну й динамічну координацію, одночасність, чіткість рухів (стояти рівно протягом 15 с із заплющеними очима; торкнутися із заплющеними очима вказівним пальцем правої й лівої руки почергово до кінчика носа; міцно та слабко стискати руку товаришу; влучати м’ячем у ціль; перескакувати через мотузку; марширувати в будь-якому темпі);
- дрібну моторику —
- пальцями рук (стиснути пальці в кулак; зігнути кожен із пальців почергово то правою, то лівою рукою — «Пальчики ховаються»; поєднати пальці однієї руки з пальцями другої — «Пальчики вітаються»);
- предметами (викладати візерунки з мозаїки, самостійно застібати ґудзики, креслити олівцем вертикальні риски, нанизувати намистинки);
- відчуття ритму (проплескати руками після показу педагога ритмічні малюнки відомих пісень).
Добирайте музично-ритмічний і мовленнєвий матеріал, враховуючи структуру мовленнєвих і рухових порушень у дітей. Матеріал ускладнюйте поетапно. Аби успішно здійснити поставлені корекційні завдання, насичуйте заняття ігровими прийомами.
➾ Як навчати дітей співати: практичні поради для музичного керівника + ноти пісень
⇒ Графік роботи музичного керівника
Логоритміка на музичних заняттях
Логоритмічні заняття матимуть оптимальний корегувальний ефект, якщо педагог продумає й рівномірно розподілить психофізичне навантаження на дітей. Ми рекомендуємо будову заняття, як-от:
- ритмічна розминка
- музично-ритмічні вправи на розвиток або регуляцію —
- основних властивостей уваги
- м’язового тонусу
- відчуття темпу й ритму
- координації рухів
- координації мовлення з рухами
- мовленнєвої моторики
- слухання музики або пісні (1 твір)
- спів (2-3 пісні)
- вправи на розвиток моторики пальців рук
- вправи на розвиток мовленнєвих мімічних рухів
- гра
- заключна хода під марш спокійного характеру.
«Дитина у світі мистецтва»: мистецько-творча компетентність. У цьому розділі БКДО прописано моменти, що стосуються музичного мистецтва.
Оскільки в першій частині заняття діти мають високу «свіжість» сприймання, даємо музично-ритмічні вправи, які тренують увагу, пам’ять, гальмові реакції, координацію рухів. Особливе місце відводимо вправам, що регулюють м’язовий тонус: вони пронизують усі форми роботи. Коли діти втомлюються — переходимо до другої частини заняття.
Слухання музики, співи дають дітям змогу відпочити. Після «спокійних» видів діяльності граємо у рухливу гру, що і розряджає, і закріплює вироблені навички. Завершальна ходьба нормалізує дихання, заспокоює дітей, налаштовує їх на наступні заняття.
Зупинимося докладніше на деяких етапах запропонованої структури заняття.
Ритмічна розминка
Мета ритмічної розминки — дисциплінувати й організувати дітей. Цьому сприяє ходьба, коли діти дотримуються чіткості ліній руху, точно поєднують рух із початком і кінцем музики. Розучуємо кроки навшпиньках і на п’ятах, нескладні перестроювання. Далі переходимо до легкого бігу, чергування ходьби й бігу, стрибків, бігу галопом. Відпрацьовуємо елементи фізкультурних і танцювальних рухів.
Розвиток основних властивостей уваги
Щоб навчити дітей перемикати увагу, пропонуємо їм вправи, коли зміна характеру музики «провокує» зміну руху.
Розвиваємо стійкість уваги за допомогою такої вправи: спочатку дитина спостерігає за рухами педагога, а потім самостійно, послідовно їх повторює. Вправи на розвиток обсягу уваги — дитина відтворює нескладні рухи, після того, як їх одночасно показали двоє дітей. Вправи на розподіл уваги передбачають одразу не менше двох дій. Наприклад: діти за сигналом передають по колу в одну сторону прапорець, а в другу — бубен. Або під музику на сильну долю такту роблять кроки й одночасно підкидають угору м’яч.
Використовуємо також ігри, що виховують зосередженість уваги, як-от «Заборонений рух», «Пройди шлях так само», «Зроби навпаки», «Шукай» тощо.
Розвиток відчуття темпоритму
На логоритмічних заняттях розучуємо з дітьми різні рухи під музику, виконуємо вправи з предметами, етюди, танці. Постійно навчаємо дітей розрізняти повільний і швидкий темпи музики, поступово уповільнюватися і прискорюватися в рухах, мовленні, музикуванні. Часто пропонуємо вихованцям проплескати, простукати певний ритм, проспівати слова в заданому ритмі.
За невротичного заїкання не можна швидко ускладнювати ритмічні завдання, уводити різні зміни темпу й ритму. Необхідно починати тренування з найпростіших ритмів і поступово їх ускладнювати.
Розвиток мовленнєвої моторики
Зазвичай дітям не дуже подобається виконувати артикуляційні вправи перед дзеркалом, а тим паче, коли це доводиться робити ще й удома. Ми оптимізували артикуляційну гімнастику. Наші вихованці щоденно тренують артикуляційний апарат без дзеркала у супроводі спеціально дібраної (за темпом і ритмом) музики — з показом музичного керівника, а потім і без показу. Для музичного супроводу добираємо інструментальні мелодії або пісні без слів (караоке) з життєрадісним настроєм, енергетикою. Рекомендуємо ті самі твори використовувати батькам удома.
Дітям із ЗПР завжди складно вивчити вірші, скоромовки або чистомовки. Позаяк вони мають слабку пам’ять, швидко виснажуються від будь-якої навчальної діяльності. Тому цю діяльність ми намагаємося зробити цікавою.
Під час навчання дітей грі на фортепіано, для того, щоб швидше запам’ятати мелодію і ритм, до мелодії часто добирають слова. Ми ж добираємо мелодію до слів і допомагаємо в такий спосіб дітям успішно вивчати вірші.
Музичний керівник може складати навчальні пісеньки, у яких складні для запам’ятовування слова повторюються. Наприклад, «пісеньки-запам’яталочки» про овочі, фрукти, диких і свійських тварин, професії, меблі, рослини тощо. Мелодії пісень мають бути простими — на двох-трьох звуках, а ритмічна основа — доступна для сприймання дітьми. Такі пісеньки бажано співати з імітаційними рухами, з грою на дитячих музичних інструментах. Їх можуть складати навіть батьки разом із дітьми.
Щоб легко й просто вивчити деякі антоніми, ми поєднуємо процес із рухами й музикою. Слова, як-от «високо-низько», «довго-коротко», «голосно-тихо», «швидко-повільно» відповідають засобам музичної виразності. Зрозуміти зміст і запам’ятати ці слова діти можуть під час слухання музики різного характеру або під час самостійної музичної діяльності. Діти сприймають антоніми завдяки сенсорним відчуттям. Вони із задоволенням проспівуватимуть і показуватимуть значення слів. У результаті вийде веселий ритмічно-імітаційний танок, який можна виконувати на фізкультурних хвилинках, під час ранкової зарядки.
Спів
На кожному занятті до дітей «прилітають» нові маленькі пісні. Для цього використовуємо співанки, скоромовки, чистомовки, загадки, вірші. Мелодизовані, вони стають незамінним матеріалом для розвитку просодики, плавного дихання, чіткості дикції, автоматизації звуків. У цих піснях має бути проста мелодія — на одному-двох звуках. Її легко змінити за допомогою ритмічних, динамічних, тембральних варіацій (імітувати голоси звірят). Мелодії можна також грати на дитячих музичних інструментах, наприклад на металофоні.
Часто пропонуємо дітям заспівати відому пісню без голосу, за допомогою виразного артикулювання під музику або на склади. Склади можуть бути тими, які потрібні в корекційно-логопедичній роботі.
Діти співають пісню за допомогою голосного звуку, або складу. Дуже корисно під час співу їх змінювати. Музичний керівник показує картку із запропонованим новим звуком, або складом. Для диференціації глухих і дзвінких звуків використовуємо склади: па-ба; та-да тощо. Для диференціації твердих і м’яких звуків — ма-мя; та-тя тощо. Нудні й виснажливі вправи перетворюються на цікаву музичну гру. Під час неї діти можуть стояти або ходити колом.
Разом зі співом пропонуємо дітям виконувати рухи: плескати, стискати і розправляти пальчики, виконувати пальчикову вправу «Кільце» — коли кожний пальчик відповідно до пульсу музики «вітається» з великим пальчиком. Це розвиває артикуляційну та пальчикову моторику, слухову і зорову увагу та пам’ять. У дітей задіяні всі аналізатори. Підвищується емоційність сприймання. Діти із задоволенням виконують вправу, не помічаючи, що навчаються правильно й чітко вимовляти звуки, вивчають букви. У них поліпшується дикція, дихання, з’являється мотивація до навчання та пізнання нового.
Слухання пісень
Часто протягом одного, а то й кількох занять, музичний керівник вмикає в аудіозаписі ту саму мелодію дитячої пісні кілька разів. Діти її слухають і, якщо хочуть, — наспівують на певний склад: «ля-ля-ля», «па-па-па» тощо.
Через деякий час перевіряємо, чи впізнають діти ту пісню, яку слухали кілька днів. Даємо прослухати фрагменти декількох пісень і кажемо, що серед них «заблукала» наша знайома пісенька. Просимо дітей її знайти. Реакція зазвичай — здивування й зацікавлення. І це вже добре — ми пробудили в дітей пізнавальний інтерес. Зрештою вони знаходять потрібну пісеньку і дуже радіють, що це їм вдалося.
Якщо раніше не всі діти уважно слухали запропоновані педагогом пісні, то після такого завдання слухова реакція дітей значно активізується.
Часто застосовуємо під час роботи метод аудіювання. Він популярний серед тих, хто вивчає іноземні мови. А у нас саме той випадок, коли діти на слух погано сприймають будь-які звуки, особливо в аудіозаписі. У дітей із ЗПР порушене сприймання, слухова увага, пам’ять. Деякі з дітей не можуть повторити речення, які щойно почули, або самі вимовили. Вони мають слабку концентрацію уваги, тож її потрібно постійно привертати. Для аудіювання можна спеціально записати на аудіоносій коротку пісеньку, віршик, ланцюжок складів, які діти прослуховуватимуть і опрацьовуватимуть. Поступово діти навчаться «чути» і залюбки повторюватимуть те, що їм пропонують.
Пальчиковий театр
Для розвитку в дітей моторики пальців часто застосовуємо пальчикові ігри та пальчиковий театр. Спочатку розповідаємо дітям казку за допомогою персонажів паперового пальчикового театру. Наступного разу діти «оживлюють» казку, оформлюють її музично-шумовими звуками. Навіть вигадують коротенькі пісеньки для дійових осіб. Ці пісеньки можна співати на один склад, а мелодія може бути веселою чи сумною, залежно від настрою персонажа казки. Коли діти вивчать казку майже напам’ять, то можуть спробувати розповідати її самотужки.
Діти із ЗПР часто не вміють слухати, відволікаються, коли їм читають казки, оповідання. Вони не утримують у пам’яті імен дійових осіб та послідовність подій. Тому їх треба привчати слухати казки й історії щодня. А сам процес слухання треба активізувати. Діти можуть озвучувати казки — це їм дуже подобається. А для цього потрібно уважно стежити за сюжетом. Така діяльність розвине у дітей увагу до слова, мисленнєві процеси, творчу уяву, пам’ять, сенсомоторну сферу. Починати варто з найпростіших і відомих дитячих казок.
Практичний матеріал для логоритмічних занять можна почерпнути з українського фольклору*. Він містить багато чудових казок, дитячих пісень, співанок, чистомовок, приказок, загадок і забавлянок, хороводів та музичних ігор.
Логоритміка: конспекти занять
Скоромовки для логоритмічних занять
Їла Марина малину.
Їхав Прокіп з Прокопихою ще й з маленькими Прокопенятами.
Їхав Прокіп мимо кіп. Лічив снопи по три копи: одна копа ковпаком, друга копа ковпаком, третя копа ковпаком.
Їхали крамарі, стали на горі та й забалакались про Прокопа, про Прокопиху і про маленькі Прокопенята.
Йшов Прокіп, кипів окріп, прийшов Прокіп — кипить окріп, як при Прокопі, так і при Прокописі і при Прокопенятах.
Бобер на березі з бобренятами бублики пік.
Боронила борона по боронованому полю.
Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі.
Був собі цебер, перецебрився, мав діти цебренята перецебренята. Був собі цебер, та переполуцебрився на полуцебренята.
Лізе кусіня з-за cусіка, зуби зазубрила, очі заочила.
Наш Карпо з своїми Карпиненятами полукалу-карпився.
Ой був собі коточок, украв собі клубочок та й сховався в куточок.
Пік біля кіп картоплю Прокіп. Прийшов Прокіп, налляв окріп. Іде Гаврило — ще не зварилось, прийшов Денис — налляв сім мис. Прийшов Тарас — з’їв все враз.
Логоритмічні ігри та вправи
Гра «Пляшечковий оркестр»
Мета:
розвивати дихання, відчуття ритму, слухову увагу, музичний слух.
Обладнання: різноколірні пластикові пляшечки.
Опис гри: Музичний керівник роздає дітям пластикові пляшечки й каже, що вони чарівні. Якщо в них подути, вони зазвучать — вийде пляшковий оркестр. Якщо видих буде слабким, пляшечки не заграють. Музичний керівник задає ритм — грає на своїй пляшечці. Діти повторюють. Ритм змінюється. Діти вигадують свої ритми. Потім дітям пропонують пограти одночасно зі справжнім оркестром. Звучить музика в аудіозаписі, і музиканти «пляшечкового оркестру» грають у запропонованому ритмі.
Гра «Запахи»
Мета:
розвивати дихання, міміку, уяву, моторику, слух.
Обладнання: музика контрастного характеру в аудіозаписі.
Опис гри: Діти стоять кружка. Звучить приємна, спокійна музика. Музичний керівник звертається до дітей: «Діти, уявіть, що ми в саду (у лісі), а там багато квітів. Які вони запашні! Нумо їх понюхаємо!». Діти вдихають аромат уявних квітів — вони гарно пахнуть. Музичний керівник знову говорить: «А як нюхають квіти їжачок, котик, песик, вовк, лисичка?». Діти імітують рухи тварин, принюхуються.
Характер музики змінюється. Музичний керівник одразу каже: «А тепер з’явилися неприємні запахи. Як поводяться наші звірята?». У дітей змінюється міміка обличчя. Неприємні запахи нікому не подобаються.
Можна повторити гру: діти слухають приємну спокійну музику, «гуляють» у лісі, із задоволенням нюхають квіти. Та ось, зі зміною характеру звучання, міміка дітей змінюється — звірятам, яких вони зображують, не подобаються запахи.
Гра «Вітерець»
Мета:
розвивати дихання, моторику.
Обладнання: музичний супровід — спокійна й легка музика.
Опис гри: Діти стоять кружка. Музичний керівник просить їх заплющити очі, підходить по черзі до кожної дитини і дме їй на лобик, щоб вона відчула на собі силу подиху. Потім дитина стає «вітерцем». Якщо хтось із дітей не відчув подиху, то розплющує очі й стає «вітерцем» на її місце. Діти стараються видихати повітря так, щоб вітерець був відчутний.
Гра «Прилетіла пісенька»
Мета:
розвивати слухову увагу, відчуття ритму, пам’ять, уяву, фонаційний видих, відчуття ладу.
Обладнання: дитячі музичні інструменти — металофон, дудочка, маракаси, трикутник, бубен.
Опис гри: Музичний керівник звертається до дітей: «До нас знову «прилетіла» пісенька. Послухайте: вона весела чи сумна?». Музичний керівник співає пісеньку на голосні звуки [а], [е], [и], [о], [у] на видиху, спрямовуючи мелодію згори вниз. Діти повторюють пісеньку, співаючи на видиху. Пісенька звучить спочатку весело — у мажорі, а потім сумно — у мінорі.
Гра «Подивись і проспівай»
Мета:
розвивати дихання, моторику, зорову увагу;
навчати правильно будувати речення, активізувати словник.
Обладнання: заламіновані малюнки, на яких зображені різні ситуації.
Опис гри: На килимку розкладені малюнки із зображеннями: дівчинка читає книжку, хлопчик малює машинку, дівчинка співає пісню, діти збирають гриби, мама миє посуд тощо. Діти беруть по одному малюнку і називають одним реченням те, що бачать. Вимовляти речення слід на одному видиху, показуючи напрямок видиху долоньками від обличчя вперед. Діти обмінюються малюнками і продовжують виконувати вправу. Потім промовляють усі речення хором. Ці речення можна проспівати, придумуючи різні мелодії.
Ігрова вправа «Звукові кришечки»
Мета:
розвивати голос, звуковимову, дрібну моторику, координацію рухів і голосу, швидкість моторних реакцій.
Обладнання: паперові кружечки або пластмасові кришечки.
Опис вправи: У дітей збіднений словниковий запас. Вивчати слова-вигуки потрібно для того, щоб розуміти емоційні ситуації, поліпшувати виразність мовлення.
Варіант 1. Діти сидять за столами. Перед кожним з них рядочком розкладені паперові кружечки або пластмасові кришечки. Діти мають доторкнутися до кожної кришечки кінчиком пальчика — натиснути, як на кнопочку, і вигукнути: «ой!», або «ай!», «ей!», «гей!», «гов!», «ох!», «ах!», «ех!». Усі «кнопочки» діти натискають одним пальчиком, наприклад великим. Коли натискають останню «кнопочку», повертаються у зворотньому напрямку, натискаючи на «кнопочки» іншим пальчиком. З кожним натисканням можна змінювати динаміку: посилювати чи послаблювати силу голосу.
Варіант 2. Можна працювати з різними звуками або складами.
Варіант 3. Можна працювати одночасно пальчиками обох рук і рухатися з середньої «кнопочки» в протилежні боки.
Варіант 4. Можна натискати «кнопочки» всіма пальцями підряд, як клавіші фортепіано.
Вправи на музикомалювання
Мета:
розвивати слухову увагу, творче уявлення, відчуття ритму, загальну та дрібну моторики, естетичні почуття, бажання слухати музику.
Опис вправи: Дітям пропонують послухати музику різного характеру, спробувати вигадати свої рухи під цю музику, відчути її настрій. Педагог пропонує потанцювати, а потім намалювати музику так, як діти її відчувають. Якщо музика спокійна, плавна — і рухи у людини плавні. Якщо музика швидка, відривчаста, танцювальна, бадьора, — змінюються і рухи, і «характер» малюнка.
Малюнки дітей зазвичай насичені довгими і круговими лініями, або гострими, зубчастими, спіральними лініями, крапками.
Коли діти слухають музику вдруге, вибирають з усіх малюнків ті, що найбільше підходять до її характеру, пояснюють свій вибір. З часом діти пояснюють свої відчуття обгрунтованіше. У дітей розширюється словниковий запас, активізується мовлення.
Тему музикомалювання можна продовжити малюванням звуків природи або будь-яких почутих звуків. Довгі звуки — довгі лінії, короткі звуки — крапки. Цей вид діяльності може стати улюбленим домашнім завданням дітей і батьків.
Гра «Диригент»
Мета:
- розвивати загальну моторику, слухову пам’ять, відчуття ритму, координацію рухів із музикою, голосом;
- виховувати музичний смак, мотивацію діяти;
- розвивати емоційно-вольову сферу.
Обладнання: аудіозапис музики, дитячі музичні інструменти.
Опис гри: Діти імітують жести диригента. По черзі диригують музикою в аудіозаписі та співом або грою дітей усієї групи.
Методичні вказівки: Діти із ЗПР зазвичай мають погано розвинену моторику — їхні рухи скуті, неузгоджені. У цій вправі музика стає головним помічником для невпевнених, сором’язливих, скутих дітей, які не звикли до індивідуальних виступів перед усією групою. У процесі роботи їхні рухи стають плавнішими, координованішими. Позитивні емоції знімають скутість і невпевненість.
Вправа «Хто як ходить?»
Мета:
- розвивати у дітей загальну й дрібну моторику, координацію рухів із музикою і мовленням, слухову й зорову увагу, пам’ять, артистичність, навички ритмодекламації;
- збагачувати словниковий запас.
Обладнання: аудіозапис музики, дитячі музичні інструменти, добірка віршів відповідно до лексичної теми, картинки із зображенням тварин.
Опис вправи.
Варіант 1. Дітям пропонують роздивитися картинки із зображеннями тварин. У цьому завданні музика «малює» музичні портрети. Дітям треба їх впізнати за характером музики і спробувати рухами своїх пальчиків на площині столу передати характерні особливості ходи або танцю впізнаної тварини.
Звучить перший фрагмент музики. Діти слухають і передають свої уявлення рухами пальчиків. До ритму музики можна дібрати віршики, які відповідають мовленнєвим можливостям дітей і завданням корекційно-логопедичного впливу.
Варіант 2. Під цю саму музику діти добирають рухи і показують свої «пластичні етюди». Їх можна поєднувати з промовлянням коротеньких віршиків. Їх діти вивчають просто на занятті, під час виконання рухів.
Варіант 3. Можна під час звучання характерної музики декламувати дібрані віршики.
Варіант 4. Можна запропонувати дітям читати віршики з шумовим оформленням, або підігравати собі на дитячих музичних інструментах.
Вправа «Умілі пальчики»
Мета:
- розвивати дрібну моторику, творче уявлення дітей, координацію мовлення з рухами і музикою;
- розвивати відчуття ритму.
Обладнання: аудіозаписи музики різного характеру.
Опис вправи: У цій вправі на кожний склад вірша пальчики по черзі «зустрічаються» з великим пальчиком. Вірш можна промовляти в ритмі дібраної музики або пісеньки, мелодію якої вигадує сама дитина. Пальчики обох рук можуть «вітатися», «крокувати» столом, «бігати», «малювати», «барабанити», «танцювати», збігатися докупи й розбігатися, малювати різні фігури, «ловити й відпускати жучків» тощо.
Вправа «Чарівні ланцюжки»
Мета:
розвивати точність рухів пальчиків, координацію голосу й руху з музикою, уважність, терплячість, працьовитість, спритність, слухову увагу, мовленнєву активність, уміння відповідати на запитання.
Обладнання: аудіозапис музики, набори кришечок з кільцями, з яких можна плести ланцюжки.
Опис вправи: Дітям роздають набори кришечок із кільцями. Звучить музика. Діти мають за час звучання музики встигнути сплести свій ланцюжок. Ланцюжки вийдуть різні за довжиною. У кого пальчики працьовиті, у того й «чарівний» ланцюжок довший. Після цього кожна дитина може порахувати, скільки кришечок є в її ланцюжку. Для цього перебирають ланцюжок пальчиками. Музичний керівник запитує: «У кого найдовший, найкоротший ланцюжок? У кого однакові за довжиною ланцюжки?» (Діти відповідають повними реченнями.) Після цього дає завдання: навчити свої пальчики швиденько перебирати ланцюжки. Перебираючи ланцюжок, діти можуть вимовляти звуки, склади або слова; рахувати кількість звуків, кількість складів у слові або кількість слів у реченні. Можна також порахувати кількість почутих звуків.
Вправа «Заспівав і вивчив»
Мета:
розвивати у дітей слухову увагу, пам’ять, мовленнєвий і музичний слух, відчуття ритму, артикуляційну й загальну моторику, зв’язне мовлення, мотивацію до навчальної діяльності.
Обладнання: добірка загадок й ілюстрацій до них, дитячі музичні інструменти, пісні в аудіозаписі до запропонованих віршиків.
Опис вправи: Музичний керівник пропонує дітям уважно роздивитися іграшки, які є в групі, на килимку і назвати ту, про яку йдеться в загадці.
Діти відгадують загадку. Знаходять іграшку, про яку йдеться, описують її. Музичний керівник пропонує дітям проспівати віршик-загадку хором. Утворилася пісенька. Дітям пропонують заспівати пісеньку під шумовий супровід: плескання в долоні або по колінах, тупотіння, клацання пальцями. Заспівати пісеньку, підігруючи ритм пісеньки на металофоні або піаніно на одному звуці.
Пропонуємо дітям уважно послухати магнітофонний запис-колаж і впізнати відому пісеньку.
Вправи для збагачення словникового запасу й розвитку зв’язного мовлення
Мета:
- розвивати в дітей мовленнєвий і музичний слух, відчуття ритму й ладу, творчу уяву;
- активізувати мислення;
- навчати ставити запитання і відповідати на них;
- пробуджувати пізнавальний інтерес до навколишнього світу.
Обладнання: предметні картинки, іграшки, дитячі музичні інструменти, збірники віршів та загадок.
Опис вправ: Музичний керівник обирає будь-який предмет, наприклад столик, і складає для нього мелодію — пісеньку столика. Мелодія може бути веселою, сумною, повільною, швидкою, голосною, тихою. Відтак запитує дітей: «Діти, як ви думаєте, столик наш сумний чи веселий?». Діти за характером звучання пісеньки вирішують, який настрій у столика. Відтак усі разом розігрують такий діалог:
— Настрій у столика сумний.
— А чому столик сумний?
— У нього зламалася ніжка.
— Може він брудний, його забули витерти?
— За ним ніхто не сидить, ніхто не їсть.
— А що ще можна робити за столиком?
— Можна грати, писати, малювати, читати.
— Нумо заспіваємо веселу пісеньку, і столик наш повеселішає. Пофантазуємо, коли столик буває веселим?
— Коли всі вдома, коли всі разом обідають чи вечеряють. Коли діти граються, читають, малюють за столом.
Музичний керівник добирає віршики, загадки про столик. Пропонує дітям придумати до них мелодії. Діти співають і підіграють собі на дитячих музичних інструментах. Можна грати мелодію, а можна відбивати ритм на одному звуці.
Вправи для роботи над складовою будовою мовлення
Мета:
- оптимізувати роботу над складовою будовою мовлення, над складною структурою слів за допомогою гри на дитячих музичних інструментах;
- розвивати відчуття ритму, увагу, пам’ять, мислення, чіткість дикції, координацію слова, музики й руху.
- Обладнання: дитячі музичні інструменти.
Опис вправ: Діти, граючи на металофоні, промовляють або співають слова — імена, прізвища, складні слова. Музичний супровід надає дитині впевненості. Дитина «відображає» на металофоні ритм слова, тобто кожний його склад. Саме це не дає їй загубити склад, «проковтнути» слово.
Насамкінець зазначимо: щоденні міні-логоритмічні заняття в тандемі «музичний керівник та вчитель-логопед» дали чудові результати. У дітей прискорилися процеси автоматизації й диференціації звуків, виправилися порушення складової будови мовлення, активізувалися словникова й словотворча роботи, поліпшилася пізнавальна діяльність і з’явилася мотивація до навчання.
Усі діти, які входили до експериментальної групи і мали діагноз ЗПР і загальний недорозвиток мовлення третього рівня, успішно засвоїли програму й продовжили навчання в загальноосвітній школі. Отже, коли творчо застосовувати логоритміку, насичувати її «живими» музичними завданнями, вона може стати дієвим інструментом у корекційно-логопедичній роботі музичного керівника з дітьми. Особливо, коли ці діти мають затримку психічних процесів і потребують особливого підходу.
Любов Янкес, музичний керівник дошкільного навчального закладу комбінованого типу № 2, Ужгород
