МОН підготувало нові методичні рекомендації щодо організації безбар’єрного освітнього простору в закладах освіти
Першим в Україні комплексним документом, який передбачає створення безбар’єрного простору в різних вимірах (освітньому, цифровому, інформаційному, фізичному, суспільному та економічному), є Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року. На початку вересня 2024 року МОН опублікувало Методичні рекомендації щодо організації безбар’єрного освітнього простору.
Безбар’єрність в освіті — це стан освітнього середовища, який робить можливим залучення всіх учасників освітнього процесу незалежно від статі, стану здоров’я, соціального статусу. Це забезпечення рівних прав і можливостей в освіті для всіх.
Організація фізичної безбар’єрності закладу дошкільної освіти
У закладі освіти мають бути дотримані вимоги доступності, зручності, інформативності й безпечності простору. Якщо в наявних будівлях і спорудах неможливо повністю забезпечити ці вимоги для потреб осіб з інвалідністю, здійснюється їхнє розумне пристосування.
Доступність закладу освіти є комплексною. Це доступність прилеглої до об’єкта території (зокрема, паркувальних місць, шляхів руху), входів / виходів, вертикальних і горизонтальних шляхів руху всередині об’єкта, приміщень, а також укриттів.
Окрім цього, забезпечення універсального дизайну й розумного пристосування будівель, приміщень і прибудинкових територій та наявність ресурсної кімнати є невіддільним складником організації освітнього простору для дітей з особливими освітніми потребами в умовах закладу дошкільної освіти.
Лист МОН «Щодо створення інклюзивного освітнього середовища в закладах дошкільної освіти»
Організація безбар’єрного освітнього середовища
Рекомендації структуровано за різними видами порушень у дітей дошкільного віку.
- Порушення когнітивного розвитку. Виокремлено основні бар’єри в дітей дошкільного віку з такими порушеннями когнітивного розвитку: затримка психічного розвитку, розлади аутистичного спектра (РАС), синдром дефіциту уваги й гіперактивності (СДУГ).
Описано конкретні прояви проблемної поведінки дитини, особливості розвитку її пізнавальної сфери — сприймання, мислення, мовлення, особливості рухової активності, емоційних реакцій. Надано рекомендації щодо підтримки дітей відповідно до вказаних порушень.
- Порушення мовлення. Слід звернути увагу на те, що в таких дітей, окрім специфічних порушень у мовленні, часто бувають ще й вторинні порушення в розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфери, а також психологічні бар’єри (страх припуститися помилки, отримати несхвальну реакцію з боку дорослого або ровесників тощо), які своєю чергою гальмують подальший розвиток мовлення.
Ефективність організації безбар’єрного освітнього середовища залежить від того, чи правильно дорослий формулює завдання для дитини відповідно до її індивідуальних мовленнєвих потреб.
- Порушення опорно-рухового апарату. Найчисельніша група серед осіб з порушеннями опорно-рухового апарату — діти з церебральним паралічем. Термін «дитячий церебральний параліч» (далі — ДЦП) об’єднує групу станів, за яких порушуються рухи та здатність контролювати положення тіла в просторі. ДЦП часто супроводжується різноманітними порушеннями мовлення, психіки, зору, слуху, інколи — епілептичними нападами. Існують різні форми прояву ДЦП залежно від причини виникнення й локалізації основних порушень мозку. У дітей з ЦП може бути порушений інтелектуальний розвиток і знижена здатність до навчання. Однак важливо пам’ятати про те, що будь-яка дитина розвивається, активно взаємодіє з навколишнім світом.
Шляхи подолання освітніх труднощів і підтримки дітей з порушеннями опорно-рухового апарату спрямовані на:
- удосконалення рухової сфери;
- розвиток сенсорних функцій;
- розширення знань про навколишній світ;
- розвиток пізнавальної діяльності засобами гри;
- розвиток мовлення;
- соціальна взаємодія.
Інклюзивна група в дитячому садку: що робить вихователь
- Порушення слуху. Основні взаємопов’язані складники освітнього процесу, які потрібно враховувати при забезпеченні доступності дітей з порушеннями слуху до освіти:
- комунікація — спілкування, участь, взаємодія, соціальні контакти, активність;
- навчання — знання, навички, уміння застосовувати знання, реалізація здібностей тощо;
- орієнтація в навколишньому середовищі, зокрема звуковому й візуальному.
Спектр і ступінь труднощів дитини, напрями й обсяг підтримки залежать від багатьох чинників і є індивідуальними для кожної дитини.
- Порушення зору. Забезпечення безбар’єрного освітнього середовища для дітей з порушеннями зору починається з усунення бар’єрів у їхньому орієнтуванні в приміщенні та пересуванні територією дошкільного закладу.
При обладнанні доступного для дітей з порушеннями зору навколишнього середовища використовують звукові, візуальні й дотикові (тактильні) орієнтири, а також створюють спеціально обладнані навчальні місця.
Необхідно також забезпечити навчально-дидактичну базу та обладнання освітнього процесу на основі врахування характеру порушеного в дітей зору й охорони зору. Навчання й виховання дитини з порушенням зорової функції має поєднуватися з оздоровленням, корекційними заняттями з розвитку зору, за необхідності — з лікуванням, індивідуальними заняттями, психокорекцією тощо.
- Інтелектуальні порушення. Для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку характерні порушення пізнавальної діяльності — обмеженість сприймання, уваги, пам’яті, мислення, відтворення сприйнятого й вивченого. Такі діти можуть мати певні обмеження в набутті комунікативних і соціальних навичок.
Ці обмеження зумовлюють уповільнений темп розвитку й навчання дитини: вона здатна до навчання, але у власному уповільненому темпі та в обмеженій кількості. Необхідно якомога раніше до роботи з дитиною залучити фахівців, які сприятимуть подоланню обмежень та активізації психічного розвитку дитини в умовах спеціального чи інклюзивного навчання. Дитина з інтелектуальними порушеннями специфічно сприймає соціум і виражає емоційне ставлення до нього. Постійне активне залучення дорослого до розвитку дитини сприятиме її входженню в соціум, розвитку в неї необхідних соціально значущих якостей і вольових характеристик, що забезпечать їй активну усвідомлену позицію.
Організація соціально-психологічної безбар’єрності в закладі
Потужний стрес і травматичний досвід, які зумовила російська агресія проти України, — бар’єри, що стають на шляху до повноцінного та здорового життя. Щоб забезпечити якісний освітній процес, необхідно створити в закладі освіти психологічно комфортне середовище, надавати своєчасну підтримку педагогам і залучати батьків до освітнього процесу.
Надання першої психологічної допомоги (ППД) не передбачає значної професійної підготовки, — достатньо педагогічних знань, отриманих у межах загальноосвітнього психологічного інформування та природної здатності проявляти співчуття, людяність. Педагог, який постійно взаємодіє з дитиною, може надавати таку допомогу — помічати, слухати й обговорювати.
Вихователі, які працюють із дітьми з особливими освітніми потребами, щоденно стикаються з різними складнощами. Часто вони виникають через нестачу спеціальних знань і відсутність методичної підтримки. Допоможіть їм! З’ясуйте, якими компетенціями має володіти вихователь, і проведіть їх діагностику за допомогою картки оцінювання
Щоб не допустити ускладнення й погіршення психологічного стану дітей з особливими освітніми потребами, педагоги мають звертати увагу на відвернення в них вторинної психологічної травми. Для цього спрямовують зусилля на організацію комфортного, інклюзивного та розвивального освітнього середовища, проводять заходи щодо запобігання психологічному травмуванню. Під час спілкування з дітьми з особливими освітніми потребами важливо звертати увагу на властиві їм прояви тривожності та занепокоєння, які виражатимуться в міміці, жестах, зміні мовлення, інтонації, нервозності. Треба пам’ятати, що такі діти чутливіші до невербальних повідомлень від оточення, особливо до інтонацій і виразу обличчя. Тож педагоги мають пильно слідкувати за власною реакцією, щоб заспокоїти дітей і дати їм приклад для наслідування.
