Гуманізація та індивідуалізація освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі передбачає передусім пізнання та розуміння своєрідності й неповторності кожної дитини. Це важливо саме в дошкільний період, оскільки в цей час відбувається становлення особистості, закладаються основи здібностей, формується характер.
Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
Педагогу, який прагне розвивати в собі спостережливість, важливо знати:
- сутність і значення спостережливості для своєї професійної діяльності. З одного боку, це дає змогу педагогу розширити уявлення про педагогічну спостережливість та сприяє адекватній самооцінці прояву цієї якості, з іншого — мотивує до професійного самовдосконалення
- зовнішні прояви індивідуальних особливостей розвитку дитини, аби сприймати й адекватно інтерпретувати її поведінку, фіксувати зміни в почуттях і вчинках, визначати причини цих змін
- типові помилки, яких припускаються педагоги під час інтерпретації тієї чи тієї поведінки дітей, а також умови, дотримання яких дає змогу вихователю бути об’єктивним під час розуміння зовнішніх та внутрішніх проявів індивідуальних особливостей дитини.
Скачайте ширший перелік знань, якими має володіти спостережливий педагог.
За незначними зовнішніми проявами і з урахуванням індивідуальної своєрідності й неповторності кожної дитини спостережливий педагог здатний зрозуміти її стан, «розшифрувати» поведінку та вчинки.
Спостережливість — основа розуміння
Спостережливий педагог може доволі чітко й точно спрогнозувати майбутні дії вихованця, спроектувати та/або скорегувати стратегію педагогічної роботи з кожним дошкільником окремо та групою загалом. Такі вміння дають змогу вихователю повноцінно реалізовувати у своїй професійній діяльності виховну позицію розуміння, зокрема:
- проникати у внутрішній світ дитини; розкривати її риси, звички, схильності та здібності, потреби й інтереси, почуття й переживання, що є підгрунтям для виявлення індивідуальних особливостей і загальних тенденцій становлення особистості дитини, прогнозування її подальшого розвитку
- розуміти причини поведінки дитини; її цілі, думки, наміри в певній ситуації життєдіяльності; розкривати зв’язки між вчинками дошкільника та їх наслідками
- виявляти особливості розвитку як окремого вихованця, так і дитячого колективу загалом; взаємодії між дітьми, їхніх стосунків тощо
- визначати наявну модель сімейних стосунків у родинах вихованців, стиль сімейного виховання, прихильність та ставлення дитини до батьків; ефективність обраних методів і прийомів роботи з батьками
- створювати підґрунтя для побудови особистісно орієнтованого та індивідуально диференційованого освітнього процесу; визначати дієвість використаних педагогічних методів і прийомів, ефективність створеного розвивального середовища
- вносити ситуативні й стратегічні зміни у власну педагогічну діяльність для активізації внутрішніх ресурсів дитини тощо.
Розвиваємо педагогічну спостережливість
Функції спостережливості
З огляду на сутність спостережливості та її значення для оптимізації освітнього процесу виокремлюють такі її функції:
| дослідницька | збирання, аналізування, систематизація та класифікація інформації щодо індивідуально-психологічних особливостей дітей, таких як:
| |
| організаторська | оптимальна організація різних видів діяльності дітей, ураховуючи індивідуальні особливості кожного дошкільника | |
| стимулювальна | створення сприятливих умов для гармонійного
реалізація цієї функції потребує від педагога постійного самовдосконалення | |
| прогностична | передбачення результатів і наслідків власної професійної діяльності | |
| контрольна | визначення індивідуальних особливостей розвитку дитини та відповідно аналізування організації і здійснення освітнього процесу, зокрема:
| |
| регулювальна, або корегувальна | виявлення розбіжностей між завданнями дошкільної освіти та станом їх розв’язання в закладі дошкільної освіти; відтак визначення оптимальних шляхів для виправлення ситуації |
З огляду на описані функції спостережливості в контексті освітнього процесу, можемо стверджувати, що спостережливий вихователь здатний до реалізації ключових принципів педагогіки розуміння, а отже — загального підвищення якості освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі.
Зовнішні прояви внутрішнього світу дитини
Результати психолого-педагогічних досліджень свідчать, що неможливо спостерігати психічний розвиток дитини поза її поведінкою. Адже всі висновки педагог робить на основі аналізування вчинків і дій дитини. Тож предметом спостережливості є зовнішні — вербальні та невербальні — прояви індивідуальних особливостей дітей.
Вихователь має бути обізнаним із оцінними критеріями згаданих проявів внутрішнього світу дитини, розуміти, що саме необхідно фіксувати та адекватно інтерпретувати у процесі професійної діяльності.
| Вербальні | Невербальні | ||
| Вербальні прояви індивідуальних особливостей дитини — це знаково-символічне вираження нею змісту повідомлення. Доктор психологічних наук Тамара Піроженко підкреслює, що, спостерігаючи та «розшифровуючи» значення вербальних проявів, вихователь здатний з’ясувати та відповідно інтерпретувати такі відомості про дитину, як-от:
Невимушеність вихованців дає змогу педагогу також визначити особливості взаємин у родині дошкільника, переконання і світогляд батьків тощо. | Не менш інформативними для розуміння педагогом внутрішнього світу дитини є невербальні прояви її індивідуальних особливостей. Невербальні прояви дитини — це немовленнєві засоби передавання інформації про її внутрішній світ. Розрізняють такі різновиди цих проявів: статичні — анатомічні ознаки вихованця, які складають його фізичний образ:
середньостатичні:
динамічні:
За даними з різних джерел, від 60 до 80% інформації про іншу людину ми отримуємо саме завдяки тому, що фіксуємо й інтерпретуємо невербальні прояви її індивідуальних особливостей. |
Розуміння педагогом значення зовнішніх проявів індивідуальних особливостей дітей відбувається на основі їх аналізування, порівняння та інтерпретації в сукупності та цілісності з метою встановити відповідність і узгодженість між вербальними й невербальними проявами дитини, тобто їхню конгруентність.
Особливості зовнішнього вираження індивідуальних особливостей дітей
Під час встановлення конгруентності вербальних та невербальних проявів індивідуальних особливостей дитини враховуйте кілька специфічних ознак їх вираження.
| По-перше, для дитини дошкільного віку характерна особлива динамічність і максимальна відповідність внутрішнього світу зовнішнім проявам її індивідуальних особливостей. Це зумовлено стрімким психічним і особистісним розвитком дітей на цьому віковому етапі. Крім того, під впливом навчання та виховання дошкільники поступово починають розуміти значення зовнішніх індивідуальних проявів як джерела інформації про іншу людину. При цьому рівень розвитку їхньої вольової сфери не дає змоги усвідомлено контролювати та регулювати прояви власних індивідуальних особливостей. |
| По-друге, статичні та середньостатичні невербальні прояви мають опосередковане значення для пізнання та розуміння дитини. Наприклад, розглядаючи статичні прояви індивідуальних особливостей дошкільника, необхідно враховувати активне становлення та розвиток його організму. Тож однозначно визначити особливості фізіономіки, будови тіла дитини цього віку доволі складно. Також варто відзначити, що майже всі середньостатичні прояви не є засобом вираження Я дошкільника. Адже їх, як правило, визначають батьки. Тому такі прояви вихователі можуть аналізувати з метою з’ясувати, зокрема, ставлення до дитини в родині. |
| По-третє, під час взаємодії з однолітками діти застосовують надзвичайно широкий спектр зовнішніх проявів. Нестандартність і нерегламентованість спілкування дає змогу їм максимально повно проявити себе. Тоді як у ситуації спілкування з дорослим, зокрема у форматі «дитина — батьки» важливо фіксувати міміку, жести, поставу дитини на момент появи батьків і бажання вступати з ними в контакт. З огляду на це важливо аналізувати різні ситуації взаємодії дитини з іншими людьми — і спілкування з однолітками, і включення дошкільника в різні види діяльності (ігрову, навчальну, трудову тощо), і взаємодію дитини й батьків, і спілкування дитини з іншими дорослими (вихователями, помічниками вихователів, музичним керівником тощо). |
Причини помилок у розумінні дитини
Результати спеціальних досліджень і психолого-педагогічний досвід свідчать, що найскладніше для вихователя — об’єктивно фіксувати поведінку, дії та вчинки дітей. Передусім це зумовлено тим, що педагог має справу зі складною психічною реальністю. Розуміння цієї реальності може супроводжуватися низкою помилок, яких педагоги припускаються неусвідомлено, зокрема таких:
| Помилка | Пояснення | Приклад |
| Стереотипи щодо дитини | Вони можуть викривляти сприймання та інтерпретацію фактів її поведінки, дій та вчинків. Як правило, це виявляється у приписуванні дитині тих чи тих якостей для прискорення та полегшення збору та оброблення педагогом інформації щодо індивідуальних особливостей вихованця. | Якщо дитина з багатодітної сім’ї, то вона — сором’язлива, невпевнена, потребує більшої уваги від дорослого. |
| Ефект ореола | Вплив загального враження про дитину чи подію на сприймання і відтворення з пам’яті її характерних особливостей. У такому випадку вже сформований образ вихованця виконує роль ореола, що заважає педагогу бачити справжні риси та прояви дитини. | Вважаючи дитину агресивною, вихователь під час спостереження прагне у всьому знайти підтвердження своєї думки. |
| Ефект поблажливості (озлоблення) | Оцінювання об’єкта, який сприймає педагог, перебільшено позитивно чи негативно. | Під час спостереження за своїм улюбленцем вихователь звертає увагу лише на позитивні прояви, перебільшує досягнення дитини, не помічаючи її негативні дії тощо. |
| Усереднення | Оцінювання дій і вчинків вихованця усереднено через острах остаточних суджень про нього. | Вихователь може необ’єктивно «розшифровувати» дії та поведінку дитини під час вивчення ефективності педагогічного впливу, зокрема стверджувати, що у всіх дітей все виходить, усі зрозуміли матеріал, правильно та чітко дотримуються інструкції тощо, оскільки прагне уникнути можливого осуду з боку керівництва. |
| Проекція | Спотворене сприймання поведінки, дій та вчинків дитини внаслідок приписування їй властивостей, рис, якостей або здібностей, які притаманні самому педагогу і які можуть бути зовсім не характерні для дитини | Якщо самоорганізованість як риса особистості розвинена в педагога на високому рівні, то він переконаний, що вона характерна і для дітей, тож очікує від них відповідної поведінки. Свою увагу педагог зосереджує на фіксуванні, аналізуванні та інтерпретації тих зовнішніх проявів вихованців, що свідчать про сформованість у дошкільників самоорганізованості. |
| Помилка контрастності | Схильність під час спостереження за дитиною ігнорувати або заперечувати наявність тих її властивостей, рис, якостей або здібностей, які характерні для самого вихователя. Це призводить до нібито виявлення в дитини тих властивостей, рис, якостей або здібностей, які протилежні тим, що притаманні педагогу. | Вихователь переконаний, що дошкільники ще не здатні бути самоорганізованими. Тому свою увагу зосереджує на фіксуванні, аналізуванні та інтерпретації тих зовнішніх проявів вихованців, що підтверджують це його переконання. |
| Помилка кореляції | Хибне оцінювання вихователем одного зовнішнього прояву поведінки на основі аналізування іншого. | Рівень розвитку мовлення дитини педагог оцінює за його швидкістю. |
Сформувати в собі спостережливість можна лише в результаті багаторазового цілеспрямованого сприймання зовнішніх проявів індивідуальних особливостей розвитку вихованців, а відтак розрізнення, диференціювання і правильного тлумачення надзвичайно тонких нюансів їхньої поведінки.
За матеріалом Наталі Цибуляк,
доцента кафедри прикладної психології та логопедії
Бердянського державного педагогічного університету, канд. психол. наук,
ж. «Вихователь-методист дошкільного закладу»
