Чому дитина рве книжки

Відповідь

Справи керівника у жовтні: що проконтролювати

Ситуація

Мама вкотре застала дворічного Петрика з розірваною книжкою в руках. Лишень учора купила новеньку — про улюбленого сином Колобка. Сваритися вже не було сил — мама збилася з ліку пошматованих книжок. Утім почитати йому казку про Колобка хлопчик просить чи не щовечора. Попередня книжка найдовше витримала Петрикові «знущання», адже хлопчик її не рвав, а здебільшого стрибав на ній.

Згодом трагічна доля «Колобка» спіткала й книжки з іншими казками, як-от «Котик і Півник», «Кривенька качечка», «Лисичка-сестричка та Вовк-панібрат». Чому ж хлопчик так наполегливо прагне нищити книжки, незважаючи на те, що охоче слухає, коли йому їх читають дорослі та й сам просить почитати.

Варіант розв’язання

Ситуація, коли дитина рве книжки, обурює чи не всіх батьків. Когось через те, що малюк псує речі, які коштують грошей, когось тому, що дитина порушує певні культурні норми, а для декого така ситуація взагалі неприйнятна. Утім явище це доволі поширене. Тож, окрім засудження, воно потребує осмислення причин такої поведінки дитини.

Мотивів щось порвати у малюка є доволі багато. Серед них:

• цікавіть
• допитливість
• наслідування
• захист скривдженого персонажа.

Цікавість. Ненароком надірваний аркуш книжки спонукає дитину дізнатися, що ж буде далі. Інколи вона навіть іде до батьків зі своїм відкриттям — від аркушика можна відірвати шматочок. Однак здебільшого стикається з негативним ставленням дорослих до такого важливого для неї здобутку. Не слід надто критично реагувати на такі вчинки. Адже для малюка його відкриття справді важливе як із суб’єктивного погляду, так і з об’єктивного. Долучення дитини до людської культури, втіленням якої є книжка, — процес тривалий і неоднозначний. Утім, відірвавши від аркуша шматочок, малюк на власні очі зможе побачити взаємозв’язок частини та цілого.

Допитливість. Зазвичай, розриваючи папір, можна почути певні звуки, які до того ж різняться для різних видів паперу. От і малюк у такий спосіб вивчає звуки. Те, що він власноруч має змогу їх утворити, значно посилює допитливість. Так, інколи можна навіть побачити, як, відриваючи шматочок аркуша, дитина нахиляє голову, підносить вушко ближче до паперу — дослухається, а відтак змінює силу, з якою рве папір, та швидкість руху руки. А це породжує вже зовсім інші, нові звуки. Стимулює дитячу допитливість і те, що раз у раз відривається шматочок аркуша іншої форми та розміру. Дитина спочатку розглядає відірваний клаптик та залишок аркуша, від якого його відірвала. А відтак відриває ще, аби побачити, яким буде новий шматочок. Тож таке зневажливе ставлення до книжки, з погляду дорослих, є для малюка своєрідним способом пізнання світу. І цей досвід для нього не менш важливий, аніж долучення до людської культури.

Наслідування. Мама, тато або хтось із близьких дорослих колись рвав газети, старі журнали, виривав аркуш із блокнота й, можливо, залучав до цієї справи малюка — мовляв, допоможи мені. З погляду дитини, усе що робить дорослий, особливо мама й тато, є правильним — саме так слід і собі робити. От дитина й застосовує вправно раніше набутий досвід. Адже для неї немає істотної різниці між книжкою та газетою. Завдання дорослих — пояснити їй цю різницю.

Захист скривдженого персонажа. Наведений вище приклад засвідчує унікальне ставлення малюка до книжки. Воно обумовлене віковими особливостями розвитку його уяви. Так, дитина раннього та молодшого дошкільного віку не відрізняє події, що відбуваються в реальному житті, від тих, що розгортаються в її уяві. Адже дитяча уява не має обмежень досвідом, у ній можливо все: будь-які події, вчинки персонажів тощо. Наприклад, ситуація з казки, де Лисичка з’їла Колобка, в уяві дитини постає так, ніби вона з’їла його насправді. Тож малюк прагне будь-що зашкодити Лисичці, покарати її і, зрештою, врятувати Колобка. Саме тому, у розумінні дитини, вона не книжку рве, а з усіх сил намагається убезпечити Колобка. Оскільки ж у кожній новій книжці Лисичка знову з’їдає Колобка, то й завдання врятувати його для дитини залишається невичерпним.

Аби позбутися звички малюка рвати книжки, можна скласти спільно з ним власну казку, у якій Колобку вдається втекти від підступної Лисички. Варіантів «своїх» казок може бути безліч — щодня нова. Також доцільно разом з дитиною лагодити порвані нею книжки, а не просто викидати їх.

Варто також тимчасово обмежити читання дитині казок, де є персонажі на кшталт Колобка — такі, яких усі ображають. Тобто слід почекати, поки малюк переросте суто віковий спосіб захисту скривдженого персонажа. Батькам слід запастися терпінням — лише за їхнім наказом дитина не перестане рвати книжки. Адже вона прагне захистити всіх скривджених казкових персонажів — Качечку, якій тричі відмовили в допомозі її товариші, Півника та Вовка, яких хитра Лисиця щоразу обдурювала, тощо.

Тетяна Гурковська, головний редактор журналу «Практичний психолог: Дитячий садок»,
психолог-консультант, Київ