Проаналізуємо, як розмовляти про війну та смерть з дітьми дошкільного віку. Також розглянемо, як війна впливає на психоемоційний стан дітей. Скористаєтеся матеріалами для розмов із дітьми та батьками
Війна стала частиною нашого повсякдення. Діти дошкільного віку пам'ятають лише час війни. Вони думають про неї, хвилюються через події, які відбуваються, бачать війну у снах та відображають у малюнках / іграх. І ставлять дорослим багато непростих запитань: чому нас атакували? що з нами буде? чи можемо ми загинути? коли закінчиться війна? що таке смерть? Ці питання складні для кожного, і не завжди ми маємо на них відповіді навіть для себе...
Важливо, щоб діти не залишалися сам на сам із цими запитаннями. Дошкільники у цьому контексті є особливо вразливими. Вони мають обмежене розуміння складних реалій і бурхливу фантазію. Водночас вони відчувають напругу, коли змінюються умови їхнього життя або стан дорослих. Тому дуже важливо допомогти їм зрозуміти, що відбувається, і дати відчуття безпеки та підтримки.
Педагоги в дошкільному закладі спілкуються не лише з дітьми, а й з батьками. Тому вихователям потрібні матеріали для бесід з батьками під час воєнного стану. Батькам важливо розуміти, як війна впливає на дітей. Потрібно знати, як говорити з дитиною про війну і смерть, а також уміти пояснити дитині, що таке війна. Тож матеріал цієї статті зможуть використати педагоги як у своїх розмовах про війну із дітьми, так і для бесід з батьками.
Вплив війни на дітей
Як війна впливає на дитину? Війна змінює наше сприйняття світу, формує нові реалії та викликає емоційні переживання, які неможливо ігнорувати. А коли йдеться про дітей, цей вплив може бути особливо глибоким.
Емоційний вплив. У дітей дошкільного віку емоції ще тільки формуються, і вони часто не можуть чітко висловити, що відчувають. Війна може викликати у них страх, тривогу, плутанину або навіть агресію. Діти реагують на емоційний стан дорослих — якщо батьки тривожаться або налякані, діти також це відчуватимуть.
Поведінкові зміни. Через постійний стрес і непередбачуваність війни дитина може стати більш агресивною або замкненою, почати боятися залишатися сама, стати надмірно залежною від батьків. Дошкільники можуть почати грати в "війну" або створювати агресивні сценарії в іграх, намагаючись таким чином впоратися з тривогою.
Фізіологічні реакції. Стрес, пов’язаний із війною, може проявлятися через фізичні симптоми: головний біль, болі в животі, проблеми зі сном або нічні кошмари. У дітей може виникати регрес у розвитку (наприклад, повернення до енурезу або залежності від соски), що є нормальним проявом психологічного стресу в цьому віці.
Соціальний вплив. Діти, які переживають війну, можуть втрачати відчуття безпеки у світі, навіть якщо знаходяться далеко від лінії фронту. У їхніх головах формується невизначеність, яку необхідно компенсувати спокійними і стабільними стосунками з дорослими.
Які симптоми травматичного досвіду в дітей
Війна, міграція та інші катастрофічні події є страшними і болісними. Такі події (або низка подій) можуть травмувати дитину. Щоб могти надати дитині необхідну допомогу із залученням батьків та психолога, нагадаємо, що таке травматичний досвід та які його симптоми.
Травматичний досвід можуть спричинити події, які відбуваються занадто швидко, занадто раптово або мають занадто інтенсивний характер. Він також може виникати у результаті постійного страху та нервового напруження. Будь-яка ситуація, що спричиняє занадто сильні негативні емоції, з якими дитина не в силі впоратися, може стати джерелом травми. Людина в травмі продовжує бути в минулому, ніби травматичні події все ще відбуваються.
Пітер Левін та Меггі Клайн означили і описали два стани, у яких застрягає дитина з симптомами травматичного досвіду:
Вимкнений стан: згорблена постава; відчуття, ніби «нікого немає всередині»; порожні очі; відмова від їжі; сумний настрій; втрата інтересу до улюблених справ та друзів; завдає собі шкоди; погано спить, сняться кошмари; постійна втомленість; занепокоєння або настороженість.
Увімкнений стан: напрошується на бійку; завдає шкоди іншим дітям; у грі повторює історії, які відбувалися під час війни; сильні реакції на незначні імпульси; ламає речі; майже ніколи не відчуває себе в безпеці; занепокоєність, неспокійні ноги, очі що бігають; не може зосередитися; дитина часто схвильована та зла; голосно плаче та кричить; знервованість або тривожність; сняться кошмари або нічні жахи.
Усі ці симптоми є нормальними реакціями на ненормальні події (травматичний досвід). При обережному та усвідомленому догляді, із залученням фахівців та рідних дитини, симптоматика може і буде зникати.
Кожна дитина унікальна, і, якщо розмови індивідуальні, підхід до розмови про війну має бути адаптований до її індивідуальних потреб та рівня розвитку. Ось декілька порад щодо розмови з дітьми про війну, що допоможуть вихователям і практичним психологам:
Слухайте дитину. Перш ніж почати пояснювати, важливо зрозуміти, що вже знає дитина і як вона це сприймає. Деякі діти можуть нічого не питати, але це не означає, що вони не відчувають тривоги. Інші можуть почати активно цікавитися тим, що відбувається. Дайте дитині можливість поділитися своїми думками і переживаннями.
Говоріть простими словами. Пояснення мають бути зрозумілими для дітей дошкільного віку. Використовуйте просту мову, без складних деталей і страшних термінів. Наприклад: "Війна — це коли люди не можуть домовитися і починають битися. Це дуже погано, і тому дорослі намагаються все виправити".
Будьте чесними, але стриманими. Діти швидко помічають, коли дорослі намагаються приховати правду. Але правда повинна бути подана відповідно до віку дитини. Не варто говорити про жорстокі або травматичні аспекти війни. Якщо дитина питає про загибель, можна пояснити: "Іноді люди під час війни можуть загинути, але ми робимо все можливе, щоб це не трапилося з нами та нашими близькими".
Не уникайте емоційних питань. Діти можуть запитувати, чи будете ви з ними у безпеці, чи їм загрожує небезпека. Важливо пояснити, що ви разом, і що дорослі роблять усе можливе, щоб захистити їх. Наприклад: "Ми тут разом, і я завжди буду поруч, щоб тебе захистити".
Створюйте відчуття безпеки. Найважливіше для дітей дошкільного віку — відчувати, що вони у безпеці. Поясніть дитині, що навіть під час війни є люди, які нас захищають: армія, рятувальники, поліція. Вони працюють над тим, щоб усі були в безпеці.
Використовуйте казки та ігри. У дошкільному віці діти краще сприймають інформацію через гру. Ви можете створити історії або ігри, де герої стикаються з труднощами, але завжди знаходять спосіб вирішити проблеми. Це допоможе дитині опрацьовувати свої страхи у безпечний для неї спосіб.
Важливо, щоб розмови були адаптовані до віку дітей і не викликали зайвої тривоги. Основна мета — не лякати дітей, а допомогти їм почуватись у безпеці та підтримати емоційно.
Консультація для батьків: як говорити з дітьми про війну
Почати говорити про смерть можна тоді, коли дитина сама починає проявляти інтерес до цього питання. Як правило, це трапляється вже з 4 років. Якщо дитина ставить запитання або стає свідком втрати (наприклад, померла улюблена тваринка або загинув родич), варто не уникати теми, але подавати її м'яко, адаптуючи до її вікових особливостей.
У дошкільному віці діти сприймають все буквально. Тому радимо все розказувати максимально просто, без деталізації, бажано інтегруючи в історії. Запрошуйте дітей малювати, як вони бачать війну чи смерть, показуйте мультфільми чи картинки. Будьте відкритими до спільних роздумів. Памʼятайте, що діти мають багату уяву й іноді можуть уявляти неіснуючу небезпеку. Дуже важливо говорити про їхні страхи, переживання та емоції, щоб забезпечити відчуття безпеки. Ось ще декілька практичних порад:
1. Будьте простими та чесними. Використовуйте слова, які дитина розуміє, і пояснюйте смерть як частину природного циклу життя. Наприклад: "Коли хтось помирає, це означає, що його тіло більше не працює, і він більше не може рухатися або говорити".
2. Уникайте евфемізмів. Фрази типу "заснув назавжди" або «пішов на хмаринку»можуть заплутати дитину і викликати страх перед сном або від'їздом. Краще сказати прямо: "Він помер, і це означає, що він більше не буде з нами".
3. Заспокойте дитину, пояснюючи, що смерть не трапляється з усіма. Діти в цьому віці можуть боятися, що всі навколо рано чи пізно помруть. Поясніть, що більшість людей живе довге життя і смерть трапляється рідко.
4. Підтримуйте емоції дитини. Якщо дитина проявляє емоції, запевніть її, що це нормально — бути сумним або боятися. Усі емоції мають місце і доречні! Наприклад, можете нормалізувати словами: "Це нормально, що ти сумуєш, коли когось більше немає. Мені теж сумно».
5. Використовуйте приклади з природи. Дітям легко зрозуміти процеси смерті на прикладі природи, наприклад, пояснивши, як опадають листя восени і дерева знову оживають навесні. Це може допомогти дитині зрозуміти, що смерть є частиною природного циклу.
Діти дошкільного віку можуть цікавитися смертю через природну допитливість або після втрати. Головне завдання дорослих — пояснювати це на доступному для дитини рівні, залишатися чесними і підтримувати її емоційно. Кожна дитина сприймає інформацію по-різному, тому важливо бути чутливими до її реакцій і не уникати складних тем.
Як пояснити дитині що таке війна
У переліку порад є така: говорити простими словами. Пояснення мають бути зрозумілими для дітей. Використовуйте просту мову, без складних деталей і страшних термінів. Наприклад: «Війна — це коли люди не можуть домовитися і починають битися. Це дуже погано, і тому дорослі намагаються все виправити».
Діти в дошкільному віці активно формують своє уявлення про світ. Війна може залишити глибокий відбиток на їхніх емоціях і поведінці. Однак, за підтримки батьків і вихователів, ці переживання можна пом’якшити і перетворити на можливість навчитися справлятися зі складними життєвими ситуаціями. Тож будьте чуйними до себе, залучіться підтримкою батьків та плекайте в дітях важливість говорити про свої переживання, проявлятися та бути повністю прийнятими.
