Усі батьки прагнуть бачити свою дитину щасливою. Однак, як і 30–40 років тому, вони неохоче обговорюють з нею питання статевого виховання, хоча ці питання є складовою щастя кожної людини, зокрема, у подружньому житті. Саме тому дорослі мають усвідомлювати такі аспекти:
- захистити дитину від сексуального виховання неможливо, оскільки неможливо зупинити її сексуальний розвиток
- статеве виховання в період дошкільного дитинства насамперед передбачає навчання дитини особистої гігієни й адекватної поведінки.
Статеве виховання дитини — обов’язок її батьків. Водночас практичний психолог дитячого садка має допомогти батькам розв’язати завдання статевого виховання їхньої дитини.
Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
Розмежовуємо поняття
Статеве виховання — це складова загального виховання дитини, тому проблема статевого виховання є актуальною в межах основних напрямів освітньої роботи. Процес соціалізації дитини вказує на необхідність роботи щодо її статевого виховання вже в дошкільному віці. Звісно, на наступних вікових етапах розвитку дитини така діяльність потребує продовження.
Також статеве виховання — це система психолого-медико-педагогічних заходів щодо виховання у батьків, дітей та підлітків адекватного ставлення до питань статі. Вона містить питання стилю одягу і манер поведінки, мовлення хлопчиків і дівчаток, їх взаємин і прав, типових ігор і захоплень тощо. Основним завданням статевого виховання є те, щоб хлопчики усвідомлювали себе хлопчиками, чоловіками, а дівчатка — дівчатками, жінками, а також, щоб вони адекватно поводилися у взаєминах між чоловіком і жінкою.
Сексуальне виховання — це ставлення людини до свого тіла, сексуальності та сексуальних стосунків. Натомість сексуальна просвіта є частиною сексуального виховання, що передбачає поширення знань у цій сфері.
Із чого розпочати статеве виховання у період дошкільного дитинства
Дитина, яка отримала своєчасне та адекватне статеве виховання і перейняла позитивний приклад подружньої поведінки своїх батьків, що базується на повазі, добрі, ніжності, у підлітковому віці матиме відповідні моральні критерії, що дадуть їй змогу оцінювати певні ситуації та уникати невиправних помилок.
Саме тому бесіди про наближення статевого дозрівання дитини батькам варто проводити у дошкільному віці. Окрім того, фізичні та фізіологічні зміни, такі як розвиток молочних залоз, початок менструації в дівчаток та полюції в хлопчиків, можуть з’явитися ще до 10 років. Тож батьки мають знати фізіологічні особливості статевого розвитку дитини, щоб уміти розрізняти нормальні зовнішні прояви статевої системи і відхилення від норми.
Дитині дошкільного віку слід роз’яснити елементарні гігієнічні навички і правила. Адже важливо, щоб вона здійснювала туалет зовнішніх статевих органів і, водночас, не фіксувала надто багато уваги на цій процедурі — сприймала її так само природно, як миття рук або чищення зубів.
Окрім того, створення в сім’ї здорової атмосфери, сповненої взаємної поваги і любові, дасть змогу дитині зрозуміти, як варто будувати взаємини на принципах поваги і рівності.
Усвідомлення статевої приналежності відбувається на таких етапах:
- коли дитина замість «Дай Саші» чи «Дай Катюші», починає говорити «Дай мені», тобто, коли вона вперше про себе скаже «Я», що означає, вона вже усвідомлює себе як хлопчика або дівчинку
- до 1,5–2 років, коли дитина здатна запам’ятати і визначити приналежність до статі
- у віці 4–6 років, коли дитина засвоює зовнішню модель поведінки представників своєї статі та намагається поводитися відповідно. 4-річний син може заявити мамі таке: «Ця куртка дівчача, тому я її не носитиму!»
- у віці 4–5 років, коли формується стійке уявлення про те, що «Я — дівчинка» або «Я — хлопчик», відбувається усвідомлене розуміння поведінкових норм та вибір відповідних до статі ролей в сюжетно-рольових іграх
- у віці 7–8 років, якщо батьки займаються статевим вихованням дитини, у неї з’являється своя лінія статевої поведінки, що відповідає моральним і фізичним нормам та вимогам. Ця лінія проявляється під час вибору ігор та в манері спілкування з протилежною статтю.
Головні помилки у статевому вихованні
Головні помилки у статевому вихованні дитини її батьки роблять здебільшого через низький рівень власної статевої культури.
«Складні» запитання
Батьки в жодному разі не мають показувати дитині розчарування, розгубленість чи ніяковість через її «складні» запитання. Адже дитина не помічає зв’язку між своїми запитаннями та еротикою, однак миттєво помічає реакцію дорослих або інтонацію, з якою вони відповідають на запитання. Унаслідок цього дитина може виокремлювати певне коло питань, що, на її думку, стосуються чогось непристойного.
«Незручні» ситуації
Батьки часто припускаються помилок під час перегляду кінофільмів і телепередач з еротичними сценами. Інколи дорослі на цих «незручних» моментах закривають дитині очі, відволікають її, виводять із кімнати або починають посміхатися, спостерігаючи за її реакцією. Через таку поведінку батьків дитина може вирішити, що в коханні, ласках жінки і чоловіка є щось непристойне. Окрім того, така реакція батьків може негативно вплинути на сексуальне виховання дитини, спричинивши її відмову від стосунків із протилежною статтю.
Читайте також
Інтимна близькість батьків
Якщо дитина випадково застала батьків під час сексуальної близькості, вони в жодному разі не мають панікувати чи кричати на неї. Також дорослим не варто виганяти дитину за двері чи обурено відповідати на її запитання щось на кшталт: «Ти ще маленька!». Насамперед, батькам не слід привертати зайву увагу до такої ситуації або лякати дитину. Адже вона буде переживати, що тато із мамою робили щось погане. Ліпше спокійно відвести дитину до її кімнати, ніби не сталося нічого екстраординарного. Якщо вона буде стурбована побаченим або ставитиме запитання про те, що мама із татом робили, можна пояснити, що батьки кохали одне одного.
«Дивні» ігри дитини
Якщо дитина під час гри з ляльками імітує між ними статевий акт, дорослим не варто хвилюватися, адже це — нормальне явище. Для дитини ці ігрові дії не мають жодного еротичного підґрунтя, оскільки вони лише імітують стосунки тата і мами, які вона підгледіла або про які дізналася від дітей у дитячому садку чи у дворі. Однак, якщо батьків турбує, що дитина грається в такі ігри зі своїми друзями, тоді їм слід спокійно пояснити, що люди так кохають одне одного, коли стають дорослими, одружуються і народжують дітей.
Антагонізм між статями
Важливо, щоб у дошкільному віці дорослі не культивували антагонізм між хлопчиками і дівчатками. Так батьки і вихователі, навіть досвідчені, часто кажуть дитині: «Що ж ти розревівся, як дівчисько!», «Не бешкетуй, ти ж не хлопчик!» тощо. Це формує в її свідомості хибне уявлення про перевагу однієї статі над іншою. Однак на певному етапі розвитку хлопчиків і дівчаток між ними й так виникає неприязнь — сигнал усвідомлення своєї статі. Тому завдання батьків є такими:
- допомогти дитині дошкільного віку встановити адекватні, дружні взаємини з іншими;
- виховувати з раннього віку у хлопчиків — лицарство, а у дівчаток — почуття власної гідності.
«Складні» запитання — дитина пізнає світ
У дошкільному віці в дитини поступово формується усвідомлення приналежності до певної статі та з’являється інтерес до статевих питань. Здебільшого запитання, які в цей період ставить дитина, є проявом цікавості, пов’язаним із враженнями від навколишнього світу. Зазвичай дитину в дошкільному віці цікавить сам факт народження людини, і не більше.
Батькам варто здійснювати статеве виховання, не виокремлюючи його із загального особливими інтонаціями чи емоціями. Відповідаючи на запитання дитини, слід враховувати, що статеве виховання — це, передусім, формування правильного ставлення до статевих питань, а не отримання певних знань у цій сфері. Тобто батьки мають закцентувати свою увагу саме психологічному аспекті відповіді.
Сором’язливість дорослих щодо статевих питань — це, насамперед, досвід їхнього дитинства. Окрім того, вони схильні у такий момент уявляти власний статевий досвід, обговорювати який із дитиною, справді, ніяково. Однак сприймати це ліпше з наукового погляду: для дитини не існує відмінності між запитаннями: «Чим відрізняється береза від дуба?» і «Чим відрізняються хлопчики від дівчаток?»; «Чому хмарки не падають з неба?» і «Чому в мене немає спереду такого хвостика, як у Роми?» тощо.
Якщо батьки вестимуть бесіду з дитиною щодо статевих питань у сором’язливо-гидливій формі, то сама дитина ставитиметься до цієї теми аналогічно. Згодом дорослим може бути складно налагодити з дитиною контакт, оскільки «успадковані» сором’язливість і замкнутість заважатимуть дитині в складній ситуації поділитися з батьками своїми проблемами (і не лише сексуальними).
Правила бесіди з дитиною на делікатну тему
У разі, коли батьки повною мірою не задовольнять пізнавальні інтереси дитини, дефіцит сімейної інформації неодмінно поповниться вуличною. Зазвичай інформація від однолітків — неточна, натуралістична і є частиною дитячої міфології, що схожа на первісну культуру. У цій культурі існує своя мова — сексуальний фольклор, який стихійно складається і передається від дитини до дитини. Він має руйнівний вплив на формування в дитини поваги як до своєї, так і до протилежної статі.
Водночас у дорослих є своя мова, що має значний вплив на те, як дитина ставитиметься до свого тіла, своєї сексуальності зараз тощо. Це не лише слова, які батьки добирають для розмови про статеві питання, а й інтонації, з якими ці слова звучать. Якщо дорослі з цікавістю і гордістю ведуть бесіду з дитиною, то вона навчається дружити зі своїм тілом і приймати його прояви, як власні.
Тож дорослим, розповідаючи про статеві питання, доцільно дотримуватися таких правил:
- не затягувати розмову. Адже закони розвитку уваги дитини передбачають, що вона може зосередитися лише на 5–7 хв. Ліпше дати їй змогу обміркувати інформацію й обійтися без скрупульозності
- не сварити дитину, коли вона звертається до батьків із запитанням про «це», уникати відповідей на кшталт «Підростеш — зрозумієш», «Зарано тобі про це знати!» тощо
- не мудрувати, повідомляючи дитині менторським тоном: «Зараз я розповім тобі про секс». Цим батьки можуть спровокувати у дитини появу бажання знайти менш нудне джерело інформації щодо статевих питань
- не сміятися і не висміювати дитину, коли вона вперше поставить каверзне запитання. Якщо батьки хіхікатимуть і червонітимуть, вона подумає, що запитала про щось заборонене, соромітницьке, і замкнеться в собі
- не старатися пояснити все докладно, адже навіть підліток іще не готовий сприймати яскраві сексуальні образи. Своєю наполегливістю батьки можуть мимоволі створити культ сексу, що може завдати дитині значної шкоди
- не присоромлювати дитину через власну сором’язливість у статевих питаннях. Присоромлюючи дитину, батьки переконують її, що обговорювати такі питання непристойно, негарно тощо. Однак дитина з такими у явленнями навряд чи зможе згодом створити щасливу сім’ю.
Отже, якщо батьки ознайомлені з принципами статевого виховання, то вони зможуть самостійно знаходити шляхи розв’язання складних педагогічних ситуацій, грамотно відповідати на «складні» запитання дитини. Від того, наскільки доступно батьки зуміють пояснити доньці чи сину певні життєві явища, що стосуються взаємин статей, залежить формування статевих установок, розуміння своїх обов’язків і необхідності управління собою, своєю поведінкою і бажаннями. Тобто від адекватного статевого виховання дитини залежатиме її щастя в сімейному та особистому житті.
Статеве виховання дитини — життєво необхідне для її повноцінного розвитку і щастя в майбутньому. Адже кожний із батьків прагне, щоб донька виросла чуйною, турботливою жінкою, яка любитиме своїх дітей, а син став справжньою опорою для своєї сім’ї, виріс мужнім, цілеспрямованим і сильним. Усе це і є результатом грамотного статевого виховання дитини.
Людмила Терещенко,
старший науковий співробітник лабораторії психології навчання імені І. О. Синиці Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, канд. психол. наук, Київ
