Освітні програми 2021/2022: що рекомендує МОН
1–10 жовтня 2021 року Інститут соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України провели опитування щодо проблем освіти та її реформування.
Таку інформацію опублікували на офіційному сайті установи.
В опитування взяли участь 2000 осіб у всіх регіонах України, серед яких виокремлено підвибірки за категоріями: педагогічні працівники та респонденти, у сім’ях яких є учні, абітурієнти або студенти.
23,8% респондентів оцінюють стан готовності закладів освіти до навчального року скоріше або зовсім негативно. Серед працівників освіти цей показник ще вищий — 27,6%. Такий результат свідчить про найгіршу оцінку готовності освітніх закладів за останні шість років.
Цілком або скоріше позитивно готовність закладів освіти оцінюють менше ніж половина респондентів (44,5%), серед педагогічних працівників — 55,2%.
МОН роз’яснило, як організувати діяльність школи в 2021/2022 навчальному році. Редакція підготувала для вас корисну таблицю.
Окрім того, на думку респондентів якість дистанційного навчання покращилася, порівнюючи з минулим роком. Більшість сімей, в яких є школярі (52,1%) або студенти (65%), повідомили, що під час весняного локдауну в їхніх закладах освіти було організовано навчання в онлайн-режимі (у 2020 році — 48,7% та 57,4% відповідно). Зовсім не було організовано дистанційне навчання для 4,6% сімей із дітьми шкільного віку (у 2020 році — для 7,7%).
Зокрема, учасники дослідження відзначили покращення рівня оснащення технічними засобами для навчання в дистанційному режимі. У 2020 році повністю були забезпечені 62,6% опитаних, у сім’ях яких є учні та студенти, а в 2021 році — 71,2%. Проте 10,7% досі не мають ні комп’ютера, ні стабільного підключення до інтернету.
Результати дистанційного навчання тією чи іншою мірою негативно оцінюють 56,2% опитуваних. Частка негативних оцінок майже не змінилася (55,7% у 2020 році), але збільшилася позитивна оцінка: з 27,1% у 2020 році до 33,2% у 2021-му.
Загалом ставлення українського суспільства до дистанційного навчання переважно скептичне. Лише кожен п’ятий респондент (21,3%) погоджується з тим, що завдяки дистанційному навчанню учні (студенти) стають більш дисциплінованими та самостійними, 66,1% так не вважають.
Окрім того, зі збільшенням досвіду в дистанційному навчання зростає й частка громадян, які вбачають у ньому загрозу психологічному благополуччю дітей та молоді. Минулого року 50,4% респондентів погоджувалися з твердженням, що дистанційне навчання руйнує психіку й соціальні навички дітей, а тому має бути повністю заборонене. Цьогоріч із цим твердженням погодилися 56% респондентів загалом і майже 60% тих, хто мають у сім’ях учнів або студентів.
