Допомогти батькам знайти оптимальні методи виховання, а також налагодити довірливі стосунки з дитиною, може практичний психолог своїми слушними порадами. Якими саме? Читайте на сторінках липневого числа журналу «Практичний психолог: Дитячий садок».
Особливу роль у розвитку емоційної та особистісної сфер дитини традиційно відводять характеру внутрішньосімейної взаємодії. У взаємодії з дитиною, батьки допомагають їй регулювати й упорядковувати взаємини з навколишнім світом, освоювати різноманітні способи поведінки тощо. Це дуже інтимна сфера, куди «вхід стороннім заборонено». Та все ж практичний психолог дошкільного навчального закладу за потреби може ненав’язливо допомагати батькам.
Батьки часто характеризують свою дитину прикметниками на кшталт «некерована», «неслухняна», «нервова» чи навіть «агресивна». Серед причини звернення називають непорозуміння дошкільника з однолітками чи дорослими тощо. Звісно, батькам простіше вважати дитину «не такою», ніж визнавати власні огріхи у побудові сімейних взаємин, ставленні до дитини, сприйманні її як особистості.
Шановні дорослі, замисліться, чи хотіли б ви знову прийти за порадою до людини, яка, по суті, сказала, що ви нікчема, не здатні нічого навчитися, навіть почути неспроможні? Напевно, що ні. От і дитина після таких слів більше не прислухатиметься до ваших порад — усі вони, навіть найдоречніші й найцінніші, пролітатимуть повз вуха.
Так і потрапляють батьки до замкненого кола у спілкуванні із власними сином чи донькою: одного разу наголосивши на прорахунку дитини, вони відтак позбавляються права бути нею почутими.
Дорослим слід пам’ятати: дитина пізнає світ, себе, інших людей, взаємини з ними. А ще час від часу випробовує на міцність себе та людей зі свого оточення, пізнає межі дозволеного, межі витримки й вихованості дорослих. Аби не зламати зародки довіри до себе, батьки мають із розумінням поставитися до найперших заперечень дитини, її нехтування пересторогами та віднайти слова підтримки.
