Підпишіться на Telegram-канал Дехто вважає дитячу гіперактивність подібною до хвороби. Педагоги й лікарі намагаються застосувати до таких дітей спеціальні заходи, виправити дитячий характер медикаментами.
Багато фахівців вважають, що проблема надмірної активності сучасних дітей, як певна патологія, останнім часом активізувалася. Маленьких пацієнтів ставлять на облік у невропатолога, їх лікують сильно діючими ліками.
До 50-х років медики гіперактивним станом дитячої психіки значення не надавали, але в 1957 році це поява розладу психіки описали, як захворювання. Правда, це не заважає існуванню іншої точки зору фахівців, які вважають, що гіперактивність ― це нормальна реакція поведінки підростаючого покоління. Частина медиків вважають, що гіперактивність є способом адаптуватися до сучасного ритму. Деякі історичні фігури (Ейнштейн, Моцарт) володіли явними ознаками гіперактивності. Гіперактивність асимілювалася сьогодні з культурними, соціальними, економічними політичними, змінами останнього п’ятдесятиріччя.
Треба чітко розуміти різницю між гіперактивною дитиною та просто дуже активною. Коли дитина грає в футбол чи займається з ентузіазмом іншими активними видами спорту, дорослі не бачать особливих проблем у її поведінці. Але коли гіперактивність зачіпає процес навчання, дітей беруться лікувати.
Дитячу гіперактивність фахівці розуміють, як такий психологічний і фізичний розвиток дитини, який проявляється дефіцитом уваги, імпульсивністю, підвищеною руховою активністю, збудливістю. Надактивна дитина намагається встигнути більше, але ця його квапливість непродуктивна. Дитина не може нормально познайомиться з одним предметом, як уже зацікавився іншим. Вона кидає свої колишні справи, починає нові і так далі ― до безкінечності.
Така поведінка провокує появу ускладнень особистісного характеру. Дитині важко вчитися, сприймати реалії навколишнього світу, спілкуватися з однолітками, дорослими, батьками.
За даними медиків близько п’ятої частини молодших школярів (зазвичай хлопчиків) гіперактивні. У ході дорослішання гіперактивність може зійти нанівець. Це може статися навіть цілком природним шляхом, але особливо розраховувати на це не варто. Приблизно 70% дітей, які були гіперактивні, будучи дошкільнятами або молодшими школярами, зберігають риси надактивності, будучи підлітками. Багато хто поводить себе агресивно, схильні до насильства, час від часу затримуються в органах міліції, схильні до суїциду. Розвиток надмірно активної дитини важливо тримати під контролем, вміло коригувати.
Причини цього хворобливого стану такі. При даному захворюванні уражаються лобові частки мозку, які відповідають за планомірне ведення дій, за поведінковий контроль. Порушуються довільні регуляції свідомої психічної діяльності, порушується доцільність поведінки. Структури мозку, які контролюють поведінкові емоційні реакції, стають слабкими. Інші структури, які відповідають за зворотний процес (активізацію психічної життєдіяльності), залишившись без гальм, починають на всю потужність працювати. Дитина, розвиваючи яскраву діяльність, не в змозі її мотивувати, не може толком на ній сконцентруватися.
Коріння гіперактивності поки не надто очевидні. Можливо, це:
― спадкова схильність
― пошкодження органіки мозку зародку (головного) ще під час вагітності або після пологових травмах
― соціальні, психологічні травми, які обумовлені неправильним вихованням, умовами проживання, нездорової обстановкою в сім’ї.
Надактивну дитину доведеться навчати за спеціальною програмою, яку складуть разом психологи, педагоги, лікарі, батьки. Навчальні завдання потрібно робити невеликими, щоб дитина виконувала їх не надто довго. Можливо, віддати перевагу індивідуальній формі навчання. Потрібно хвалити дитину за кожен її успіх. Звести до мінімуму використання словосполучення «не можна», а якщо говорити, то стриманим і спокійним тоном. Необхідно також обов’язково стежити, щоб у дитини був чіткий розпорядок дня, оберігати дитину від перевтоми, намагайтися обмежити під час ігор спілкування малюка тільки з одним другом. Важливо уникати місць великого скупчення людей. Треба щодня гуляти з дитиною на свіжому повітрі та займатися з нею спортом, щоб направити її активність в позитивне русло.
