головний редактор порталу «Педрада», канд. пед. наук
Моделі співпраці з органами самоврядування: від авторитарної, коли керівник одноосібно відповідає за все, до демократичної — коли орган самоврядування отримує максимум повноважень. Обирайте свою!
Громадське самоврядування у сфері освіти — це право учасників освітнього процесу та громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами, вирішувати питання у сфері освіти як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування, брати участь в управлінні закладом освіти, місцевими і державними справами у сфері освіти з питань, що належать до їх компетенції (ст. 28 Закону України «Про освіту»).
Органи громадського самоврядування в закладі освіти створюють за ініціативою учасників освітнього процесу.
У закладі освіти можуть діяти:
органи самоврядування працівників закладу освіти;
органи самоврядування здобувачів освіти;
органи батьківського самоврядування;
інші органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу.
Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу освіти.
Взаємодія з батьками в закладі освіти — це найперший складник співпраці з громадськістю. Повноваження, відповідальність, засади формування та діяльності органів громадського самоврядування визначають спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.
Розглянемо моделі співпраці з органами самоврядування: від авторитарної, коли керівник одноосібно відповідає за все, до демократичної — коли орган самоврядування отримує максимум повноважень.
Обрати модель співпраці дасть змогу схема «Переваги та недоліки моделей співпраці керівника з колегіальними органами».
Модель 1. Доволі поширеною є модель управління закладом освіти — коли керівник бере на себе всю відповідальність за ухвалення рішень. Орган самоврядування при цьому виконує номінальну функцію: має право висловлювати думки, але не має реальних повноважень.
Перевагою цієї моделі є те, що керівнику не потрібно погоджувати свої рішення з органом самоврядування і витрачати час на те, аби його поінформувати. При цьому керівник повністю відповідає за ухвалення рішень і не має підтримки.
Модель 2. Найліпша модель управління, коли керівник враховує думку органу самоврядування, але рішення ухвалює самостійно. Так керівник використає потенціал органу самоврядування: має аргументовані пропозиції щодо розв’язання питання. Відповідальність, як і за першої моделі, лежатиме лише на керівнику.
Модель 3. Керівник ухвалює рішення за погодженням із органом самоврядування. Відповідальність за рішення лежить на керівнику, але без дозволу органу самоврядування керівник не може його ухвалити. Тож пиання слід погоджувати з органом самоврядування доти, доки не ухвалять спільне рішення.
ПРИКЛАД СИТУАЦІЇ
Заклад освіти отримав кошти від додаткових освітніх послуг. Керівник вважає, що їх варто спрямувати на ремонт приміщень закладу. Однак у положенні про використання коштів, отриманих від додаткових освітніх послуг, визначено, що ці кошти можна спрямувати на стимулювальні виплати працівникам. При цьому у статуті закладу освіти встановлено, що рада закладу має погоджувати документи з фінансових питань. Відповідно керівник не може видати наказ про використання коштів для ремонту приміщень закладу, поки рада не погодить це рішення.
Модель 4. Модель, коли орган самоврядування ухвалює рішення за погодженням із керівником, є прийнятною для тих закладів, у яких орган самоврядування успішно працює, але керівник вважає, що має контролювати його роботу. За цієї моделі враховуються інтереси широкого кола осіб. Керівник знає про рішення, але може його не погодити. Відповідає за рішення орган самоврядування. Такі переваги. Недоліком є те, що орган самоврядування може не знати всі організаційні нюанси роботи закладу освіти. Тому є ризик, що ухвалюючи рішення, він не врахує важливі, але не відомі для нього аспекти.
Модель 5. Орган самоврядування ухвалює рішення, враховуючи думку керівника. За цієї моделі орган самоврядування ухвалює рішення самостійно, але зобов’язаний вислухати думку керівника. Ця модель підходить для закладів освіти, у яких органи самоврядуванням є сильними, а керівник їм довіряє. Керівник знає про всі рішення органу і може висловити свою думку про них. Недоліком цієї моделі є те, що керівник втрачає контроль за роботою закладу освіти. Орган самоврядування може не погоджуватися з його пропозиціями і ухвалити рішення, що негативно вплине на роботу закладу.
ПРИКЛАД СИТУАЦІЇ
Рада закладу визначає вимоги до одягу учнів з урахуванням думки керівника. Згідно з положенням про форму учні мають носити костюм: брюки і жакет, чи спідницю і жакет. Керівник і батьки вважають, що в жакеті учням не зручно і пропонують замінити його на кардиган. Але члени ради не підтримують цього рішення. Внаслідок цього виникає конфлікт.
Модель 6. Орган самоврядування одноосібно ухвалює рішення. Ця модель є доцільною лише для ухвалення другорядних управлінських рішень. Її слід запроваджувати як виняток. Перевагою моделі є те, що керівник не відповідає за ухвалені органом рішення. Ця модель — спірна. З одного боку, керівник не відповідає за рішення органу. А з другого, він є відповідальним за роботу закладу освіти, і негативні наслідки рішення відобразяться на ньому.
Бажаємо вам мати надійних партнерів та ефективну співпрацю з органами громадського самоврядування!
Перегляньте відео — дізнаєтеся правові та фінансові засади діяльності благодійного фонду.
