Чому одні діти швидко відпускають маму з дитячого садка й погоджуються цілий день провести у незнайомому колективі, а інші роками, аж до школи, не приймають цієї обставини й тримають в напруженні всю сім’ю? Процес адаптації дитини до умов дитячого садка повільний і може тривати до шести місяців. Але існують моделі сімейної взаємодії, які ускладнюють входження дитини в нові життєві умови.
Хто потрапляє у групу ризику?
Передусім це діти, які виховуються:
- за типом гіперконтролю
- за типом гіперопіки
- за типом гіпертривожності.
Розгляньмо особливості виховання дитини, прояви її дезадаптації та рекомендації для вихователя у трьох типових ситуаціях.
Виховання за типом гіперконтролю
Поведінка батьків | Прояви дезадаптації | Що робити вихователю |
Якщо в малюка щось не ладнається у взаєминах з іншими дітьми групи, батьки схильні в цьому звинувачувати або вихователів, або й саму дитину. Емоційна нестабільність малюка зазвичай пов’язана з вразливістю мами, яка все оцінює і контролює, якій і самій складно в новому колективі та й узагалі під час соціальних контактів. Така мама не може транслювати навички успішної адаптації, адже сама ними не володіє. Їй складно проявити чуйність і терплячість. «Усе одно ти будеш ходити до дитячого садка», — говорить мама і дитина через «не хочу» зі сльозами й образами йде на свою «голгофу». | Дитина, яка потрапила під гіперконтроль, швидко замикається в собі, намагається від усіх триматися осторонь, неохоче контактує з вихователем. Дезадаптація може тривати роками. Для дитини, яка живе в атмосфері контролю й перфекціонізму, характерні такі прояви дезадаптації:
Вимагаючи від малюка бути успішним, мама хоче, щоб насамперед хвалили її. Їй важливо почуватися хорошою, правильною мамою. Дитина не витримує такого тиску. Її потребами, особистісними межами, природним ритмом і характером давно нехтують, а тому вона не здатна самостійно подолати свою емоційну нестабільність та її наслідок — дезадаптацію. Внутрішньо дитина передає посил: «Мамо, ти мене зрадила й покинула. Я більше не вірю в твою любов. Я одинокий(-а) і нікому не потрібен(-на)». | У період адаптації діти раннього віку особливо потребують виявів уваги і чуйності до них з боку вихователя. Тож вимогливість має бути помірною, а похвала й заохочення різноманітними.
|
Виховання за типом гіперопіки
Поведінка батьків | Прояви дезадаптації | Що робити вихователю |
Бути «кумиром сім’ї» і раптом стати одним з багатьох — це не просто потрясіння, а глибока психоемоційна рана. Така дитина звикла маніпулювати членами сім’ї, не дотримуватися режимів сну й харчування, отримувати бажане на першу вимогу. Малюкові складно змиритися з «ні» вихователя. | У дитини, яка зростає в родині, де до неї виявляють гіперопіку, можна спостерігати такі прояви:
На внутрішньому рівні така дитина дає посил: «Я вимагаю, щоб світ і далі обертався навколо мене. Інакше, я відмовляюся від такого світу». |
|
Виховання за типом гіпертривожності
Поведінка батьків | Прояви дезадаптації | Що робити вихователю |
Мамам складно змиритися з тим, що дитина народилася, аби пройти свій шлях, а не щоб бути емоційним контейнером її страхів і тривог. Такі мами занадто довго годують малюка груддю, можуть спати разом з дитиною щонайменше до семи років (а то й до шістнадцяти). Вони самі складно переживають розлуку і не можуть будь-кого від себе відпустити. Малюк не має іншого виходу, як теж боятися розставання. Він швидко звикає, що все вирішує й робить за нього мама, навіть вдягає та годує. | Для дитини характерні такі:
На внутрішньому рівні малюк дає такий посил: «Я боюся цього світу, людей, усього нового. Щоб жити, потрібно сховатися за маму». Дезадаптація може призвести до розвитку замкнутості, хронічного неврозу, параноїдальних і тривожно-фобічних проявів. |
|
За матеріалом Наталії Філімошкіної, практичного психолога, Дніпро
