Я сам! або Чого насправді хоче дитина

1483

Запитання

Оленці за кілька місяців виповниться три роки. Вона все активніше заявляє близьким «Я сама!». Утім, коли мама відходить і дає змогу робити справу самостійно, дівчинка одразу починає плакати. То чого ж насправді хоче дитина?

Відповідь

Справи керівника у жовтні: що проконтролювати

Варіант розв'язання

Батьки зазвичай сприймають дитячу фразу «Я сам!» дещо викривлено: лише як вимогу бути самому. Проте така заява передусім передає її прагнення до самостійності — «Я хочу це зробити САМостійно». Тож бути самостійним зовсім не означає бути на самоті. Ба більше, у цьому віці дитині вкрай важливо демонструвати іншим, насамперед дорослим, свої досягнення, зокрема і свою самостійність.

Наприкінці раннього віку в малюків виникає якісне ново­утворення — «гордість за досягнення». Дитина прагне фіксувати результати власної діяльності, демонструвати успіхи дорослому.

Без належного схвалення з боку оточення будь-які успіхи дитини значно втрачають для неї свою цінність, а радісні переживання щодо цього затьмарюються.

Негативне чи байдуже ставлення дорослих спонукає дитину з подвоєною енергією домагатися їхньої уваги й позитивної оцінки. У дітей третього року життя з’являється самолюбство, що виявляється в підвищеній образливості й чутливості до невизнання її досягнень дорослими, емоційних вибухах спричиненим індиферентним ставленням дорослих.

Поява такого новоутворення пов’язана з тим, що на третьому році життя дитини поступово відбувається зміщення акценту в предметній діяльності із процесу на результат. Це відбувається під впливом дорослого. Так, дитина дедалі частіше звертає увагу на свої дії й понад усе прагне досягти бажаного результату. Звичайно, сам процес діяльності все ще дуже важливий для неї, а отриманий результат не завжди досконалий, утім будь-яку справу вона прагне завершити з таким самим успіхом, як і дорослий.

Секрети розвивальної роботи з дітьми раннього віку

Утім оцінювати результат діяльності поки може лише дорослий. А тому дитина прагне будь-що показати йому своє вміння. Саме тому дівчинка й плаче, коли мама йде, адже продемонструвати результати діяльності вже нікому. Відтак дитина не почує й такого бажаного маминого схвалення.

Особистісне зростання в період раннього віку — складний і суперечливий процес формування нового ставлення дитини до себе як до ініціатора і реалізатора дій. Це пов’язано із загостренням чутливості дитини до успіху та невдач під час самостійної діяльності й до оцінок з боку дорослих, що проявляється в афективних (емоційно загострених) формах поведінки.

Тому батькам важливо пам’ятати, що трирічний малюк жадає визнання й передусім схвалення своєї самостійності й само­діяльності.

Тетяна Гурковська, головний редактор журналу «Практичний психолог: Дитячий садок»,
психолог-консультант, Київ

Статичний блок для запитань-відповідей

Останні новини

Усі новини

Статті за темою

Усі статті за темою

Шукаємо ключ до «замкнутої» дитини

Є діти, що граються, голосно сміючись, штовхаючись, поспішають до гурту, а є діти, які усамітнюються, стають мовчазними в компанії однолітків і, схоже, бояться людей. Педагоги мають вміти працювати з такими дітьми та вміти заспокоїти батьків і підказати їм шляхи вирішення ситуації.
1514

Сенсорний розвиток дітей раннього віку

Психічний розвиток дитини раннього віку відбувається через сприймання, навколо сприймання і завдяки сприйманню. Як практичний психолог може створити оптимальні умови, які сприяли б розвитку природних задатків психіки кожної дитини?
112388