Коли батьки заважають дітям дорослішати

Усі бать­ки хо­чуть по можливості за­хис­ти­ти своїх дітей від шко­ди і травм, від інформації про війни, зло­чи­ни, злид­нях і від гнітючих сімейних про­блем. Проте дітей не мож­на за­хис­ти­ти від усіх неприємностей, ад­же зав­дан­ня батьків ― підготувати їх до сприй­нят­тя жит­тя та­ким, яким во­но є.

До ба­гать­ох пи­тань, без­умов­но, потрібно ста­ви­ти­ся з по­чут­тям так­ту і обережністю. Інформацію про навколишній світ вар­то підносити з ура­ху­ван­ням рівня інтелектуального та емоційного рівня роз­вит­ку ма­лю­ка. Так, на­прик­лад, як­що чотирирічна ди­ти­на по­чу­ла про вбивст­во або зґвал­ту­ван­ня, вар­то да­ти прос­ту відповідь і за­ли­ши­ти цю те­му. За­мов­чу­ван­ня, з іншого бо­ку, не бу­де вда­лою так­ти­кою, ад­же ра­но чи пізно будь-яка інформація, якою б неприємною во­на не бу­ла, ста­не відомою молодій людині.

І ко­ли на­ста­не мо­мент для прий­нят­тя самостійних рішень, їй тільки пе­реш­ко­дить те, що бать­ки надмірно опікали її. Як­що деякі неприємні життєві фак­ти об­ру­шать­ся на неї рап­то­во, це мо­же в та­ко­му ступені її по­трясти, що все бу­де зда­ва­ти­ся їй за­гроз­ли­вим і не­по­прав­ним. Крім то­го, во­на зрозуміє, що бать­ки при­хо­ву­ва­ли від неї прав­ду, і мо­же втра­ти­ти до них довіру.

Діти за­зви­чай своїми пи­тан­ня­ми, ма­не­рою поведінки і реакцією на відповіді по­ка­зу­ють, наскільки во­ни здатні розуміти і скільки їм би хотілося ще дізнатися. Во­ни мо­жуть вит­ри­ма­ти на­ба­га­то більше, ніж ду­ма­ють дорослі. Інший раз до та­ких подій як війна, або навіть смерть ко­гось з родичів, діти відносяться лег­ше, ніж дорослі.

Вар­то го­во­ри­ти про різні сто­ро­ни жит­тя ― хо­ро­ших і по­га­них, щоб у ди­ти­ни скла­ли­ся реалістичні уяв­лен­ня про жит­тя. Од­нак ак­цент важ­ли­во ро­би­ти на то­му, що хо­ча в світі є зло, але, все ж, є й добре і світле, до яко­го вар­то зав­ж­ди праг­ну­ти.