Підпишіться на Telegram-канал 18 квітня в Київському палаці дітей та юнацтва відбувся фестиваль дитячої творчості «Веселий дзвоник», який радо відвідала й редакція журналу «Музичний керівник».
Уже двадцять один рік поспіль в концертній залі Київського палацу дітей та юнацтва проходить фестиваль дитячої творчості «Веселий дзвоник», у якому беруть участь талановиті вихованці дошкільних навчальних закладів Печерського району міста Києва. Цей фестиваль — справжнє дитяче свято, овіяне аурою легкого хвилювання та щирої емоції, адже всі діти, виходячи на сцену й демонструючи свої вміння на широку публіку, на мить почуваються маленькими артистами. Для кожного з них це — спалах їхньої яскравої зірочки. І оскільки фестиваль в своїй жанровій основі не передбачає духу змагання, всі виступи дітей своєрідно утілювали в собі радісне спілкування і дружбу.
Вихованцями дошкільних навчальних закладів Печерського району були презентовані оригінальні:
- хореографічні композиції;
- поетичні, вокальні й інструментальні номери;
- родинні виступи;
- читання гуморесок.
Незабутнє враження справили не лише самі виступи дітей, а й їхні яскраві сценічні костюми та реквізит. Миловидними були букетики «квітів» та зграйка тендітних «метеликів», кумедні маленькі баварці зі справжнісінькими на вигляд бутафорськими кренделиками та апетитною ковбаскою, а також чарівні «зірочки» із зоряним небом та інші. Усіх не злічити.
Особливим номером фестивалю став виступ шестирічної дівчинки, яка бездоганно, як на свій вік, виконала на 1/4 малесенькій скрипці під фортепіанний супровід своєї мами відому композицію Вольфганга Амадея Моцарта «Туга за весною». Замилування викликала й тендітна Білосніжка, яка з непідробною артистичністю та безпосередністю виконала дитячу пісеньку про гномика. Мабуть, це була чи не єдина пісня, яка відображувала в своєму поетичному і музичному змісті зрозумілі дитині образи і почуття. Окрім того, на фестивалі лунали з вуст маленьких вокалістів і народні українські пісні, і сучасні композиції.
Неординарним був виступ маленького гумориста — Оскара Бабаєва. Ім’я артиста одразу запало у пам’ять, наче як влучний псевдонім. Хлопчик настільки природно й упевнено почувався на сцені, й ще з таким запалом читав гуморески, що публіка просто шаленіла. Бувають же такі артисти! І певні, що у кожному дошкільному навчальному закладі різних міст України знайдеться таких чимало.
Тож нехай такі фестивалі, як "Веселий дзвоник", дзвенять по всіх куточках країни і надовго залишають свій чистий і прозорий гомін у наших серцях!
